Організаційно-педагогічні умови удосконалення навчального процесу в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів - Автореферат

В основі функціонування закладів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів знаходиться навчальний процес як система організації навчально-розвивальної діяльності, у центрі якої - органічна єдність і взаємозвязок викладання й учіння, що спрямована на досягнення цілей підвищення кваліфікаційного рівня педагогічних працівників. І оскільки особливості навчання дорослих людей мають визначальний вплив на добір змісту і форм навчання, організації та управління навчальним процесом у закладах підвищення кваліфікації педагогів, їх врахування й використання надзвичайно важливі для сучасної практики і підвищення ефективності функціонування системи післядипломної освіти педагогічних кадрів у майбутньому. Мета дослідження полягає у створенні та теоретичному обґрунтуванні узагальненої моделі організації навчального процесу і визначенні на цій основі шляхів оптимізації управління навчальним процесом в закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Гіпотеза дослідження міститься у припущенні, що прогресивний розвиток та вдосконалення навчального процесу в закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів як системи відкритої, нелінійної та нерівноважної можливий за умови вироблення у процесі його організації чіткої стратегії навчання фахівців, що ґрунтується на визначенні пріоритетів навчального процесу і виваженій оцінці реальних можливостей закладу стосовно реалізації андрагогічних принципів навчання й побудові управління навчальним процесом на основі тенденцій, які внутрішньо притаманні даній системі й забезпечують її удосконалення. Методи дослідження: теоретичного пошуку - аналіз, порівняння, класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних дали можливість виявити й систематизувати дослідницькі матеріали з проблеми дисертації; методи міждисциплінарного синтезу, концептуального аналізу (в тому числі логіко-індуктивний, гіпотетико-дедуктивний, системно-структурний, системно-функціональний) уможливили формулювання гіпотетичного припущення, визначення досліджуваної системи як відкритої, нелінійної та нерівноважної, виявлення особливостей структури і функцій навчального процесу в закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів; емпіричного спрямування - діагностичні (анкетування, опитування, інтервю, бесіда), обсерваційні (спостереження, самоспостереження), що сприяли вивченню стану проблеми в практиці; експериментальні (констатуючий, формуючий експерименти) дали можливість перевірити припущення сформульоване в гіпотезі; праксиметричні (аналіз досвіду практичної діяльності, аналіз ефективності результатів діяльності), допомогли у визначенні відмінностей процесу навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, критеріїв ефективності навчального процесу та оптимізації управління навчальним процесом в закладах підвищення кваліфікації педагогів; прогностичні (екстраполяції, експертних оцінок, моделювання) - забезпечили проведення дослідження складної системи на спрощеній моделі й виявлення відносно стійкої структури - атрактора - стратегії навчального процесу та уможливили перевірку правомірності і практичної придатності запропонованої узагальненої моделі; статистичної обробки даних (кількісний, якісний) - забезпечили достовірність одержаних результатів.У першому розділі - “Навчальний процес у закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів як система” - висвітлено стан розробки проблем навчання педагогічних кадрів у системі підвищення кваліфікації у сучасній науковій літературі; визначено сутність та особливості процесу навчання в системі підвищення кваліфікації як специфічного системного явища; проаналізовано ефективність навчального процесу в закладах підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Відмінності процесу викладання в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів містяться у тому, що: викладач не є єдиним і основним джерелом інформації, поряд із викладачем включатися у процес викладання і передавати інформацію, необхідну слухачеві, можуть й інші особи (колеги по навчанню, методичні працівники, досвідчені педагоги та ін.), джерелами інформації також слугують сучасні засоби комунікації, наукова, популярна і художня література, засоби масової інформації тощо; функції викладача полягають не стільки у безпосередній організації навчальної діяльності слухача, скільки у допомозі слухачеві самостійно організувати власну навчальну діяльність; діяльність викладача спрямована на стимулювання сил і можливостей слухача на його власну самоосвіту, саморозвиток, самовдосконалення; у процесі навчання викладач і слухач виступають рівноправними партнерами, співавторами; слухач (слухачі) для викладача теж є цінним джерелом необхідної інформації для підвищення якості змісту викладання та вдосконалення технологій процесу навчання фахівців. Відмінності процесу учіння в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів полягають у тому, що: учіння не є для слухача основним видом діяльності, а лише засобом досягнення інших життєвих і професійних цілей; мета учіння фахівців, як

Основний зміст дисертації