Виявлення взаємозв’язків основних складових готовності шестирічок до школи та їх вплив на успішність навчання першокласників. Сутність організаційно-педагогічних умови підготовки. Комплексне діагностування готовності дитини до систематичного навчання.
Реформаційні процеси, що відбуваються у вітчизняному та світовому освітньому просторі, і потребують зниження віку дітей, що починають систематичне навчання в школі з 6-ти років, зумовлюють нагальність комплексного вирішення низки соціально-педагогічних проблем. Зміни в освіті вимагають нових підходів у вирішенні питання наступності й перспективності взаємодії дошкільної і початкової ланок, у яких забезпечення „шкільної зрілості” дитини стає одним із головних завдань дошкільних навчальних закладів. Поява освітніх закладів нового типу, потреба відбору дітей у гімназійні класи, що працюють за різними системами навчання, необхідність створення наскрізних стратегій реалізації особистісно орієнтованої концепції освіти в контексті входження України в Європейський освітній простір зумовлюють пошук шляхів удосконалення системи підготовки дітей до систематичного навчання в школі. Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що ефективність процесу підготовки дітей до систематичного навчання в школі суттєво підвищиться за наявності сукупності організаційно-педагогічних умов, які передбачають: взаємодію і співпрацю сімї, дошкільного навчального закладу й школи; прогностичну комплексну діагностику готовності дитини до школи; урахування залежностей між ключовими елементами компонентів готовності й успіхами дітей у засвоєнні навчального матеріалу; варіативність і оптимальне поєднання традиційних та інтерактивних методів і організаційних форм роботи; відповідне кадрове і дидактико-методичне забезпечення. Наукова новизна і теоретична значущість результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше обґрунтовано та перевірено комплекс організаційно-педагогічних умов, що забезпечують необхідний рівень підготовки дітей до навчання в школі; уточнено сутність і співвідношення понять “готовність до школи”, “шкільна зрілість” та структуру готовності дитини до навчання в школі; визначено коефіцієнти вагомості комплексного критерію педагогічної та психічної готовності, її показники та рівні; розроблено кваліметричний механізм діагностування шкільної зрілості дошкільника; виявлено соціально-педагогічні чинники впливу на якість підготовки дитини до школи; розкрито залежності між розвитком компонентів готовності дітей до школи та їх успіхами в навчанні з провідних навчальних предметів у початкових класах; подальшого розвитку набули організаційні форми й методи взаємодії сімї, дошкільних закладів і початкової школи в процесі підготовки дітей дошкільного віку до систематичного навчання в загальноосвітній школі.У першому розділі “Теоретичні засади підготовки дітей до школи” розкрито педагогічні детермінанти готовності дошкільника до систематичного навчання; здійснено характеристику структури та змістового наповнення компонентів готовності дитини до школи; визначено специфіку та етапи її формування в практиці роботи дошкільних навчальних закладів; обґрунтовано систему критеріїв, рівнів, показників сформованості цього новоутворення в дітей дошкільного віку з урахуванням вимог сучасної освітньої парадигми. За другим напрямом феномен готовності дитини до школи повязується з новоутвореннями і змінами в психіці дитини, які спостерігаються наприкінці дошкільного віку і співвідносяться з поняттям “шкільна зрілість” та передбачають комплекс якостей, що утворюють уміння вчитися (Л. Готовність дитини до навчання в школі і шкільна зрілість, на нашу думку, визначають єдиний за своєю природою, але різний за станом феномен: готовність - це стан потенційних і тому ідеальних можливостей дитини; шкільна зрілість - це стан її актуальних і реальних можливостей. У другому розділі “Експериментальне дослідження ефективності організаційно-педагогічних умов підготовки дитини до школи” обґрунтовано організаційно-педагогічні умови підготовки дитини до систематичного навчання; подано опис і результати експериментальної перевірки ефективності дидактичної моделі впровадження цих умов у процес підготовки дітей до школи; охарактеризовано динаміку показників готовності дошкільників до навчання в школі в процесі зростання їх шкільної зрілості та залежність між компонентами цього феномену й успіхами першокласників у навчанні. В експерименті брали участь діти, які проходили підготовку до школи в дошкільних навчальних закладах різних форм власності, навчально-виховних комплексах “Школа - сад”, короткотермінових і довготермінових групах і центрах розвитку дитини, групах вихідного дня, підготовчих групах при загальноосвітніх школах тощо.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
