Звукові ідеї новітнього музичного мистецтва: на матеріалі концертної програми "Авангардна (і не тільки) фортепіанна музика ХХ століття" у виконанні О. Стрілецької та С. Позднишевої - Статья
Опис умов герменевтичної рецепції артефактів музичного мистецтва як "звукового образу", що у своїх вихідних установках кристалізувався на ґрунті епістемологічного розриву з академічними нормами музичної лексики. Оцінка звукоінтонаційного середовища.
При низкой оригинальности работы "Звукові ідеї новітнього музичного мистецтва: на матеріалі концертної програми "Авангардна (і не тільки) фортепіанна музика ХХ століття" у виконанні О. Стрілецької та С. Позднишевої", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
According to the authors, the specification ofalgorithms of this development will enable the structuring of specialized listening settings - aimed at the understanding of mental specific of modern musical consciousness while maintaining its ties with the unconditional universals (Absolute) world of music as an art medium and the sound and intonation environment and the art intonational meaning. Знаковість цієї події визначила концептуальна розробка самої концертної програми - в намірі представлення музичного простору ХХ століття як доби Модернізму, в панорамі якого - попри внутрішню множинність стильових явищ (модерн/сецесія, постромантизм, неокласицизм, неофольклоризм, необароко, постімпресіонізм), - під виглядом епіцентру фігурує авангардизм з його інноваційними технологіями компонування музики. Щоправда власне авангардизм також має власну стильову динаміку, що згідно з атрибуціями творення звукової матерії перетікає у фазах: 1) класичного авангарду (конкретна музика, електронна музика, музика за математичними проектами або стохастична музика, серіалізм та пуантилізм); 2) перехідного періоду (алеаторика, сонористика) та 3) посткласичного авангарду (відкрита форма або момент-форма, медитативна музика, концентрична музика, мінімальна музика тощо). Однак, на думку авторів статті, у культурно-освітній практиці аналітична конкретизація “світу музики як Тексту” потребує бути оснащеною алгоритмами його прозирання крізь призму відповідно складених уявлень щодо універсалій самого “тексту”; зокрема - забезпечення обізнаності щодо способів спеціалізованого осягнення його (світу музики) архітектоніки, що у версії інваріанту складається під виглядом інформаційних конструктів інтонаційного поля музики і тому має здатність акумулювати історично мінливі форми свого існування [10, 95 - 109]. Водночас, поставлене завдання - коли осягненню підлягають уповні конкретні мислеформи новітньої музичної ментальності, - переслідує мету оприявнити новітні алгоритми творення світу музики у вигляді історично актуальної для усього ХХ ст. ідеї - ідеї глобального культурного синтезу, яка (нагадаємо) ментально ініціює процес реінтерпретації (неореставрації) культури.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
