Звукотворчий компонент трубного виконавства: традиції та базинґ - Автореферат

Інтенсивно формується новий багатожанровий репертуар, який стимулює як розширення технічних можливостей самих інструментів, так і вдосконалення майстерності виконавців духовиків. Відповідно до реалій музичної практики сучасна теорія виконавства на мідних духових інструментах намагається дати відповідь на питання, що стосуються, насамперед, формування адекватного до поставлених художніх завдань виконавського апарату духовика, використання нетрадиційних прийомів гри на мідних духових інструментах тощо. Проте і досі відсутнє науково-теоретичне обґрунтування маніпуляції складовими звукового спектру при грі на духових інструментах, не існує уніфікованої системи графічної фіксації сучасних виконавських прийомів, чіткої характеристики інтерпретування нетрадиційних технік звуковидобування і т. ін. Дисертацію виконано відповідно до програми наукових досліджень Львівської державної музичної академії ім. Для розвязання викладених завдань застосовувалися такі методи дослідження: аналітичний - при вивченні наукової та методичної літератури з теми дисертації; теоретичний - при узагальненні досліджуваного матеріалу; історичний - у розкритті традиційних підходів до питань звукоутворення на мідних духових інструментах і формування відповідного виконавського апарату; експериментальний - при проведенні лабораторних досліджень.У розділі 1 Звукоутворення на трубі в контексті еволюції інструмента розглядаються питання розвитку звуку труби, як визначального чинника модернізації інструмента та головного засобу художньо-виконавського потенціалу інструмента. Тут досліджується генезис і розвиток звуку труби, вплив звукового фактора на модернізацію інструмента, визначається роль труби у професійно-фаховій сфері музичного мистецтва ХІХ - ХХ століть. У звязку з цим пригадуються відомості з Біблії, у яких описується труби, що силою свого звучання спричинилися до падіння міста Єрихон. Відтак було досліджено звучання цілої низки інструментів, що побутували наприкінці першого та початку другого тисячоліття: прямої металевої (спочатку без розтрубу, а відтак з досить широким розтрубом) труби busine (букцина) та її версій tubae та tubecta, які згодом називали trombetta, а відтак trumpet, tromba, die Trompete, а в Україні - труба. Вивчаючи еволюцію звуку труби досліджуються інструменти, які за звучанням та звуковидобуванням нагадували трубу.Спочатку звучання виникає у результаті зіткнення повітряного потоку з твердим тілом (тростиною, губами), що знаходиться на його шляху, а відтак з причини проходження крізь отвори різних діаметрів та внаслідок зустрічі з середовищем іншої щільності. Визначаючи основні функції активних „учасників” звукотворчого процесу на трубі, робляться висновки, що роль збудника звукових коливань виконує повітряний струмінь, генератора - губи, а випромінювачів - розтруб та, до певної міри, корпус інструмента. Активними учасниками звукотворчого процесу під час гри на трубі виступають дихання, язик та губи. З огляду на важливість кожного із зазначених компонентів у процесі звукоутворення, вивчалися питання їх анатомофізіологічних особливостей, досліджувалися та аналізувалися традиційні методи їх формування, розглядалися науково-теоретичні та практичні засади початкового етапу навчання трубача в контексті сформованої методичної системи. У розділі 3 Звукоутворення на трубі в ракурсі можливостей базинґу розглядаються питання генезису та історії базинґу, пропонується методика формування та вдосконалення амбушура трубача на засадах базинґу, описуються експериментальні дослідження натиску мундштука на губи та подаються їх результати, досліджуються зразки використання базинґу в композиторській та виконавській творчості.Досліджуючи музично-акустичні засади звукоутворення на трубі, було встановлено суттєві розбіжності у трактуванні основних функцій окремих компонентів виконавського апарату трубача, зокрема, амбушура, язика та дихання. Оволодіння ним дозволяє трубачу: 1) значно зменшити натиск мундштука на губи; 2) покращити витримку та еластику амбушура; 3) збільшити термін ігрового навантаження; 4) покращити тембр звуку інструмента; 5) розширити робочий діапазон; 6) збагатити репертуар; 7) оволодіти технічними прийомами, що ґрунтуються на „легкому амбушурі”; 8) вдосконалити виконавське дихання; 9) закріпити психічне переконання факту спроможності виконання високих звуків; 10) на основі технічної майстерності осягнути вищий щабель виконавської майстерності. Теоретичні узагальнення та практичні здобутки виконаного дисертаційного дослідження дозволили зробити наступний висновок: сьогодні базинґ - де-факто існуючий у виконавській та композиторській практиці засіб музично-художньої виразності, важливий звукотворчий компонент трубного виконавства, а отже володіння технологією його виконання - безумовна необхідність для професіонала-трубача. Основні науково-теоретичні положення дисертації можуть бути використані у лекціях з історії духового виконавства, композиції, історії оркестрових стилів, інструментовки, методики викладання гри на духов

Основний зміст дисертації