Деконструкція централістично-генеалогічної ("звичайної") схеми представлення російської минувшини. Обґрунтування концептуалізації минулого східного слов’янства як репрезентації окремих національних історій – української, російської, білоруської.
При низкой оригинальности работы "Звичайна схема "руської" історії й справа раціонального укладу історії східного слов"янства", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Водночас поважне місце посіла течія, скерована на модернізацію «всеросійської» історії, що претендувала на концептуалізацію всієї східноєвропейської минувшини, зокрема української (К. Утім, він так і не відбувся внаслідок різних причини, зокрема через початок російсько-японської війни 1904-1905 рр. На той час було видано перший (1898), другий (1899), третій (1900) та четвертий (1903 рр.) томи «Історії України-Руси», а 1902 р. розпочалася підготовка пятого. Вона починається з передісторії Східної Європи, звичайно про несловянську колонізацію, потім іде мова про розселення словян, про сформування Київської держави; історія її доводиться до другої половини XII в., потім переходять до В[еликого] кн[язівства] Володимирського, від нього - в XIV віці - до кн[язівства] Московського, слідиться історія Московської держави, потім Імперії, а з історії українсько-руських і білоруських земель, що лишалися поза границями Московської держави, часом беруться деякі важніші епізоди (як держава Данила, сформування В[еликого] кн[язівства] Литовського і унія з Польщею, церковна унія, війни Хмельницького), часом не беруться зовсім, а в кождім разі з прилученням до Російської держави сі землі перестають бути предметом сеї історії. Тим часом, хоч вона не виступає в історії ніде виразно як елемент творчий, але роля її немаловажна, - вкажу хоч би на значіння її в сформуванні великоруської народності або в історії В[еликого] кн[язівства] Литовського, де передовсім їй, з-поміж словянської людності сеї держави, належала культурна роля супроти далеко нижче розвинених литовських племен. Більше з неї увійшло б у історію білоруської народності, але в цілості включати історію В[еликого] кн[язівства] Литовського в «русску історію» нема причини, коли се має бути не «історія Росії», себто історія всього того, що коли-небудь діялося на території її, і всіх народностей і племен, що її залюднюють (так її програму, здається, тепер ніхто не ставить, хоч ставити также можна), а історія народностей руських, або східнословянських (уживаю часом сього терміна, аби обминути неясності й баламутства, які випливають з неоднакового уживання слова «русский»).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
