Звичаєве право українців у наукових дослідженнях 1920-х – на початку 1930-х років - Автореферат

Звичаєве право українців, яке формувалося впродовж століть має велике значення для дослідження етнічної історії, функціонування неписаних законів для регуляції суспільних відносин. У ті роки зявилися праці вчених „Комісії для виучування звичаєвого права українців”, „Комісії для виучування історії західноруського та вкраїнського права”, „Етнографічної Комісії ВУАН” та вчених української діаспори (Р. У 1920-х - 1930-х роках вчені вперше дослідили такі сфери звичаєвого права, як сімейно-шлюбну, договірно-зобовязальну та карну, в яких найбільшою мірою проявив себе звичай. Мета полягає у зясуванні організації, характерних рис та особливостей дослідження звичаєвого права українців у 1920-х - на початку 1930-х рр., запровадженні до наукового обігу рідкісних праць учених, а також на основі їх комплексного аналізу виокреслити недостатньо вивчені питання збирацької та дослідницької роботи Комісій при ВУАН, окремих учених у галузі дослідження сімейно-шлюбних та карних аспектів звичаєвого права українців. Хронологічні межі дослідження - період від розгортання досліджень звичаєвого права у 1920-х рр., початок діяльності кафедр та Комісій при ВУАН, які спеціалізувалися на вивченні звичаєво-правової культури українців до початку 1930-х, коли дослідження припинилися внаслідок політичних репресій радянської влади.Історіографічний доробок згруповано й умовно поділено на декілька етапів: перший - праці учених 1920-х - початку 1930-х років; на другому етапі, а це друга половина 1930-х - 1980-ті роки, відзначено багато постатей, збирачів та дослідників звичаєвого права українців, а також діяльність тих науковців ВУАН, які стали жертвами політичних репресій 30-х років ХХ століття; третя хвиля досліджень розпочалася на початку 1990-х років, в цей час приділено увагу всебічному вивченню діяльності учених; четверту групу становлять сучасні вітчизняні дослідження з даної тематики. Шаповал в своїй праці детально проаналізував складний процес національного українського відродження, становлення наукових центрів, згадав дослідників звичаєвого права М. Дослідниця відзначила багатьох вчених, збирачів та дослідників звичаєвого права 1920-х - 1930-х років. Дослідник відзначив, що однією з важливих проблем етногенезу населення Українських Карпат є зясування його звичаєво-правових відносин XIV-ХІХ століть, вивченням яких займалися і науковці 1920-х-1930-х років. Гримич відзначила, що дослідження звичаєвого права вчених ХІХ століття було успішно продовжене „Комісією для виучування звичаєвого права України”, „Комісією для виучування історії західноруського та вкраїнського права” та „Етнографічною Комісією”.„Розгляд історії карного звичаєвого права” простежено ступінь вивчення науковцями карного звичаєвого права українців. Дослідники підготували ряд програм з карного звичаєвого права, в яких зясували різновидності злочинів, видів покарань, злочини проти особи, злочини майнові, злочини громадські, злочини державні. Крім того, вчені зібрали матеріал з карного звичаєвого права за документами, котрі вміщували вироки адміністративних судів, вироки неофіційних судів, звітів, газетних повідомлень, з народних прислівїв, жартів, казок, розповідей очевидців, архівних документів тощо. Загалом, науковці зясували, що карне звичаєве право має давню історію. Проявом моральних норм були різні звичаї: вірності подружжя, народжування дітей тільки у шлюбі, зневага до відьом, дотримання встановлених моральних правил у громаді, вчинення самогубства - порушення цих звичаїв каралося за установленими звичаєвими нормами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ