Звичаєві норми та гендерні стереотипи молодіжних громадських соціальних інститутів на межі ХІХ—ХХ ст. - Научная работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ШЕПЕТІВСЬКА МІСЬКА ФІЛІЯ НАУКОВЕ ВІДДІЛЕННЯ ФІЛОЛОГІЇ І МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА СЕКЦІЯ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ЗВИЧАЄВІ НОРМИ ТА ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ МОЛОДІЖНИХ ГРОМАДСЬКИХ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ НА МЕЖІ ХІХ - ХХ ст. Виконала Барильотті Оксана Федорівна, учениця ІІ - Є курсу(11 класу) Шепетівського навчально- виховного комплексу №1у складі: «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей» Науковий керівник Мірченко Микола Васильович, доктор філологічних наук, професор, Академік АНВО України Волинського національного університету імені Лесі Українки 2012 р. Тези наукової роботи «Звичаєві норми та гендерні стереотипи молодіжних громадських соціальних інститутів на межі ХІХ - ХХ ст.», Барильотті Оксани Федорівни ; Хмельницьке територіальне відділення МАН України; Шепетівська міська філія; Шепетівський навчально-виховний комплекс №1 у складі: «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та ліцей»; 11 клас; м. Шепетівка; науковий керівник Мірченко Микола Васильович доктор філологічних наук, професор, Академік АНВО України Волинського національного університету імені Лесі Українки Юність - культурно-історичний феномен, який можна збагнути лише крізь призму вікового символізму, системи уявлень та образів, у яких культура сприймає і осмислює життєвий шлях індивіда і вікову стратифікацію суспільства. Об’єктом дослідження є гендерно-вікова сегрегація - характерна риса традиційного українського суспільства ХІХ - початку ХХ ст. Предметом дослідження стали звичаєві норми і гендерні стереотипи дівочих і парубочих громад як однієї із форм вікової субкультури. Мета і завдання дослідження : Спираючись на особливості вікового символізму, спробуємо дослідити відповідні його аспекти на матеріалі молодіжної культури доіндустріального українського села (містечка), звертаючи особливу увагу на виразні ґендерні відмінності в контексті морального та трудового виховання. ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ІНСТИТУТ ВЕЧОРНИЦЬ ЯК СИНКРЕТИЧНЕ ЯВИЩЕ 3.1 Особливості організації вечорниць 3.2 Гендерна специфіка вечорниць 3.3 Еротичне підґрунтя вечорниць ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Для українського суспільства притаманна орієнтація на внутрішні механізми самоорганізації, одними з яких є молодіжні громади. Проте віддавна на Україні існували по селах та дрібних містечках молодіжні громади. Розвиток сих двох громад (вірніше буде сказати сих двох громадських груп, бо ж кожна з сих великих половин розподіляється ще на поколінні підвідділи, як от: діти, дівчата, молоді жінки, старі жінки, хлопці, молоді чоловіки, старі чоловіки і т. д) - їх взаємини між собою, розподіл прав, розмежування і кооперація в розподілі економічних і громадянських функцій, се все й творить первісне громадське життя» [5,с.14] (Додаток А). Як зауважив С.Токарєв, в епоху середньовічного громадського побуту, коли і складалася вся система календарних звичаїв, сфера шлюбно-статевих стосунків зовсім не вважалася приватною справою зацікавлених осіб. Парубки та дівчата мали власні центри спілкування і самостійні свята: Катерини (7 грудня) вважалося ділом парубоцьким, а на Андрія (13 грудня) було дівоче грало.