Звичаї та обряди українців - Творческая работа

Кожен українець має бути обізнаний з історією свого народу, мусить знати, як жили наші діди і прадіди, за що вони боролися і як будували собі ліпшу долю. Вони, як неписані закони, народжуються разом з народом і передаються з покоління у покоління, тобто стають традиційними. Звичаї і обряди мають національний, чи етнічний, характер. Геродот стверджував: якби усім народом в світі падали можливість вибирати найкращі з усіх звичаїв та обрядів, то кожен народ вибрав би свої власні. Між звичаями і обрядами існує певна різниця Звичаїв дотримуються щоденно, обряди ж виконуються напередодні чи безпосередньо у дні свят.Українці традиційно протягом багатьох століть звеличували родину, шлюб і домашнє вогнище. В основі цих традицій лежать загальнолюдські моральні цінності, шанобливе ставлення до батьків, подружжя, природне бажання продовжити свій рід.У сімї чекають первістка… Коли ще зявиться на світ маленька людина, а скільки клопоту і хвилювань! Ніколи жінка так не потребує любові й захисту, як в період очікування дитини. Тому сукупність звичаїв та обрядових дій у цей період спрямовано на створення сприятливого психологічного настрою для породіллі, прийому родів та вшанування молодої матері й новонародженого. Народженню дитини українці завжди надавали великого значення: згідно із звичаєвим правом сімя набувала чинності тільки тоді, коли в ній були діти. Сімя створювалася заради народження дитини й існувала доти, доки діти були в ній, бо саме вони були зєднуючою ланкою - так вважалося в народі.Просили батько й мати і ми Вас ласкаво просимо прийти до нас на весілля! Кульмінацією обрядових дій є весілля - це урочистий приїзд молодого до молодої, вінчання (у давнину воно було офіційною формою узаконення шлюбу в церкві - нині таку форму поєднують з реєстрацією в Палаці одруження), частування гостей, рідних короваєм, розваги, веселощі і нарешті відїзд із приданим молодої до оселі молодого та перша шлюбна ніч. Усіма справами на весіллі керує мати: вона випроводжає дітей запрошувати гостей на весілля, вона зустрічає молодих на порозі з хлібом-сіллю, приймає всі почесті від нареченого та його родини. Просили тато, мама і я прошу на хліб, на сіль, на коровай і на весілля. Це були дві порядні жінки, щоб вони були нерозведені (до речі розведені і вдови на коровай не йдуть, хіба що самі рідні, але у виробленні короваю ніякої участі брати не повинні), гарні молоді господині.Ознакою культури українців завжди було і залишається шанобливе ставлення до могил і кладовищ. Це можна спостерігати у багатьох містах і селах, де місця поховання дбайливо доглядають, обсаджують деревами й квітами. «Похоронні обряди українського народу є сукупністю багатьох явищ, які, з одного боку, заховуються в похоронних звичаях українського народу з надзвичайно давніх часів. А з другого, - заявилися у похоронному обряді у відносно пізніші часи, часи історичні, під християнськими і іншими культурними впливами, котрі позначаються і відбиваються на українському похоронному обряді і до наших днів».В ній знайшли відображення громадський устрій, сімейно-побутові стосунки українців, особливості їхнього світогляду, психології, моралі. Давні-прадавні предки українців були землеробами, скотарями, ремісниками і мисливцями, а ще вони були знані як непохитні загартовані воїни, здатні витримувати мороз і спеку. Словяни були язичниками - тобто вони молилися багатьом богам, обожнювали природу, поклонялися духам предків і вірили у потойбічне життя. їхніми богами були: Перун - бог грому і блискавки, Дажбог - бог сонця та багатства; Сварог - бог вогню; Стрибог - бог вітрів; Велес - бог скотарства. Традиційно українці шанували землю, називали її «мати», «свята земля», вважаючи живою істотою, здатною відчувати біль. Календарні свята і обряди становлять найсуттєвішу частину традиційно-побутової культури, оскільки, по суті, визначають весь розпорядок життя людини протягом року.Зимовий цикл народної календарної обрядовості українців поділяється на передріздвяні та власне різдвяні свята. Починається він від Коляди, що відзначається напередодні Різдва, і закінчується Водохрещею. Є різні тлумачення походження назви «Коляда»: одні вважають, що Коляда - один із язичницьких богів, який символізував початок нового року, інші - що його корені у словянському слові «коло».Весняний цикл календарних свят та обрядів у середовищі українців мав особливе значення, адже він повязувався з найважливішою життєвою справою - закладанням майбутнього врожаю.В основі літньої обрядовості лежав культ рослинності і магія заклинання майбутнього врожаю. Оберегом від злих сил була зелень - «клечання».Багато дослідників вважають що осінній обрядовий цикл охоплює період від перших серпневих днів (2 серпня - свято пророка Іллі) до зимового посту Пилипівки (27 листопада).Звичаї, а також мова - це ті найміцніші елементи, що обєднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї, як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу. Наш великий поет Тарас Шевченко, звертаючись до України, я

Зміст

Вступ

Розділ I. Сімейна обрядовість

1.1 Родильна обрядовість

1.2 Весільна обрядовість

1.3 Поховальна обрядовість

Розділ II. Календарна обрядовість

2.1 Зимовий цикл свят

2.2 Весняний цикл свят

2.3 Літній цикл свят

2.4 Осінній цикл свят

Висновок

Список використаних джерел