Зв’язки з громадськістю як цілісний державно-управлінський інститут, його роль у становленні громадянського суспільства. Оцінка стану ЗГ та як важливого чинника подальшого вдосконалення комунікативної складової діяльності апарату державного управління.
В таких умовах адміністративно-командні методи державного управління поступаються місцем узгодженню інтересів і координації зусиль різних груп населення та громадських організацій у вирішенні актуальних питань державного будівництва, визначенні змісту та форми практичного здійснення державної влади. Потребують наукового осмислення зміст якісних змін у діяльності органів державної влади, підвищення ролі державних інститутів, ефективність прямих і зворотних звязків органів державної влади з громадянами, обєктивні суперечності між розвитком політичної демократії і цілеспрямованістю та професійністю здійснення державної влади. В умовах трансформаційних процесів зростає обєктивна потреба в дослідженні функціонального статусу ЗГ, механізму застосування притаманних їм засобів, методів, прийомів і процедур; визначенні обєктно-предметної специфіки, перспектив розвитку інституту ЗГ як системи взаємодії суспільства і держави, громадських структур і державного апарату, державних службовців і громадян. Про актуальність теми свідчить і дедалі більший інтерес фахівців у галузі державного управління до окремих змістових і формальних аспектів взаємодії інститутів держави і суспільства. Це зумовлено можливістю практичного застосування отриманих даних для суспільствознавчого та інституційного підходів у державному управлінні, дослідження потенціалу діалогових відносин органів виконавчої влади і громадськості, досягнення необхідного рівня толерантності і відповідальності у цих відносинах, конструювання інноваційних моделей, що визначають стратегії цивілізованого спілкування, впливають на конфігурацію комунікативного простору українського суспільства.У вступі обґрунтовано актуальність вивчення ЗГ як інституту державного управління, розкрито сутність і стан розробленості наукової проблеми та її значущість, сформульовано мету, завдання і гіпотезу дослідження, визначено його обєкт, предмет та викладено методи, запропоновано елементи наукової новизни, розкрито практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації, публікацій за досліджуваною темою, охарактеризовано структуру дисертаційного дослідження. У першому розділі - “Звязки з громадськістю як державно-управлінське явище і обєкт наукового осмислення” - проаналізовано сучасний стан вивчення ЗГ як інституту державного управління через визначення обєктно-предметної галузі ЗГ, її структуроутворюючих елементів і розділів, категорій і функцій, а також меж, в яких структурується нова система знань та їх міждисциплінарне співвідношення за умови, що система знань має власний предмет дослідження, специфічні проблеми та особливості методології їх вивчення у системі притаманних певному виду знання дефініцій. Звязки з громадськістю розглядаються як цілісний державно-управлінський інститут, який має відігравати особливу роль у становленні громадянського суспільства, як основа демократичного державного управління. Особлива роль у становленні демократичного державного управління відводиться комунікативному підходу, що, на думку автора, являє собою аналіз системи державного управління з позиції системоутворюючих звязків та відносин між її інститутами. Видається принципово неправильним намагання знайти ЗГ в будь-якій державі, ігноруючи особливості та умови здійснення державного управління, оскільки неминуче постало б питання щодо визначення того, якою мірою “громадськість” (ураховуючи часову та просторову неоднозначність сприйняття самої цієї дефініції) могла б впливати на функціонування апарату державного управління, наскільки б цей апарат, у свою чергу, був би зацікавлений в узгодженні власної діяльності з “громадськістю” тощо.У дисертації на підставі наукового аналізу літератури з державного управління, ЗГ, комунікативної філософії, нормативно-правових актів, матеріалів періодичної преси, змісту форм і методів діяльності, визначення тенденцій, а також змін у структурі органів державної влади в Україні, вивчення та адаптації зарубіжного досвіду становлення ЗГ вирішено актуальне науково-теоретичне завдання щодо підтвердження достовірності покладеної в основу дослідження гіпотези, що осмислення обєктивної обумовленості, стійкості, системності, безперервності, специфічності ЗГ в державному управлінні, оцінка стану та визначення потреби в їх оформленості та реалізованості стане потужним чинником подальшого вдосконалення комунікативної складової діяльності апарату державного управління і забезпечить її адекватність умовам демократичного суспільства. Як державно-управлінське явище і обєкт наукового осмислення ЗГ розглядаються з точки зору комплексного підходу до предмета вивчення як складного багатокомпонентного засобу комунікації, дієвої складової науки і практики сучасного менеджменту, державного управління. Теоретичне переосмислення ролі та значення інститутів державного управління сприяє зміні парадигми відносин громадянина і влади, яка визначає новий тип відносин, де в процесі інформаційного обміну субєктно-обєктна інформаційна модель поступається комунікативній моделі субє
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
