Зовнішня політика України - Реферат

Зовнішня політика - це курс держави в міжнародних справах, що забезпечує специфічними засобами і методами захист її суверенітету, незалежності, досягнення життєво важливих національних інтересів та цілей. Зовнішня політика - складна система відносин між суверенними державами чи визнаними міжнародним співтовариством політичними утвореннями, що мають свої особливі (для держав - національні) інтереси. Кожна держава зобовязана будувати свою зовнішню політику, виходячи із своїх власних інтересів та інтересів своїх партнерів. Зовнішньополітична мета історично конкретна і змінюється в залежності від економічних, науково-технічних, внутрішньополітичних та інших факторів. Зовнішня політика будь-якої держави формується на основі багатьох факторів, зумовлених географічним розташуванням, історичними звязками і менталітетом нації, її релігійними, моральними, світоглядними особливостями.

Зовнішня політика будь-якої держави є продовженням внутрішньої політики. Головна мета зовнішньої політики - забезпечення сприятливих умов для реалізації інтересів тієї чи іншої держави, забезпечення національної безпеки та добробуту народу. Зовнішня політика звязана із пануючим економічним укладом, суспільним та державним устроєм суспільства і висловлює їх на міжнародній арені. Водночас зовнішня політика держави має цілий ряд специфічних, тільки їй притаманних особливостей. Вона має більш широкі просторові та соціальні виміри, бо характеризує собою взаємодію з двома або більше країнами. Зовнішня політика визначається зовнішніми факторами, міжнародними обставинами, бо кожна держава існує не ізольовано, а у системі держав, у системі міжнародних відносин.

Зовнішня політика держави складається з усвідомленого і наміченого власного курсу, спрямованого на досягнення мети держави (національних інтересів) на міжнародній арені, з обєктивного «виносу» у зовнішню політику певних внутрішніх процесів і явищ, що розвиваються в державі і суспільстві, з необхідності для держави так або інакше враховувати обєктивні умови, що існують або здатні виникнути в системі міждержавних відносин, з необхідності впливу на інших субєктів міжнародних відносин або, навпаки, реагування на їх дії, оскільки вони прямо чи побічно торкаються інтересів держави.

У кінцевому рахунку зовнішня політика забезпечує збереження, ствердження та розвиток існуючої у даній державі системи суспільних відносин. Але у рамках цієї принципової спільності кожна з двох царин політики має свою важливу специфіку. Методи вирішення внутрішньополітичних задач визначаються тим, що держава - володіє монополією на політичну владу у даному суспільстві. На міжнародній арені центру влади не існує, там діють суверенні держави, які у принципі рівноправні і відносини між котрими складаються у результаті боротьби та переговорів, різного роду згод та компромісів.

Держава, реалізуючи свою зовнішню політику, ставить перед собою такі головні цілі: · Створення сприятливих міжнародних умов для успішної реалізації всіма державами своїх внутрішньополітичних цілей і завдань.

· Активна співпраця і взаємодія з усіма субєктами світового політичного процесу, з метою реалізації загальнолюдських інтересів, насамперед, збереження цивілізації.

· Участь у міжнародному поділі праці та повязаному з ним обміні товарами, сировиною, технологіями, науково-технічними винагородами й духовними цінностями.

· Захист прав людини взагалі та кожного громадянина тієї чи іншої держави зокрема.

· Обєднання зусиль у боротьбі проти міжнародного тероризму.

· Спільна ефективна участь у розвязанні глобальних проблем сучасного світу.

До обєктивних засад зовнішньої політики сучасної держави відносяться: · Стан економіки країни та економічних відносин у регіоні в світі в цілому.

· Різноманітні обєктивні інтереси країни, груп країн у системі міжнародних відносин.

· Географічні та природні умови країни, регіону.

· Існуючі міжнародні організації та установи.

· Ратифіковані міжнародні колективні та двосторонні договори, конвенції тощо.

· Міжнародні та регіональні традиції, звичаї, ритуали тощо.

· Національний склад населення країни або регіону.

До субєктивних засад зовнішньої політики держави відносяться: · Особисті якості людей, які працюють у апараті зовнішньополітичних установ, їх компетентність, патріотизм, відданість інтересам країни.

· Якість підготованих та підписаних зовнішньополітичних документів.

· Настрій, суспільна думка серед населення сприводу основних проблем, напрямів зовнішньої політики.

Відмінності між зовнішньою політикою та міжнародними відносинами є не лише термінологічними, а й змістовними. Повязані вони передусім із відмінностями між субєктами цих видів міжнародної діяльності. Коли йдеться про зовнішню політику, які іноді називають закордонною, то мається на увазі діяльність держави за межами своїх національних кордонів. При цьому держава може виступати і як територіально організоване й політично незалежне суспільство, і як політичний інститут - система