Польська зовнішня політика стосовно Англії та Франції. Місце Німеччини у політиці країни. Дотримання Польщею політики балансування між СРСР та Німеччиною впродовж 1936-1939 рр. Основні напрямки розвитку польсько-радянських стосунків у 1933-1939 рр.
Це, у свою чергу, дає можливість пояснювати сучасні суспільні процеси, проблеми у стосунках поміж Польщею і сусідніми державами тощо. Парсаданова, оцінка польсько-радянських відносин базується на таких постулатах як “класова ненависть керівництва Польщі до СРСР”, “його політичній короткозорості”. На підставі вивчених опублікованих джерел та наукової літератури автор роботи становить мету висвітлити основні напрямки зовнішньої політики польської держави в 1933-1939рр., проаналізувати події в зазначений період та визначити їх вплив на подальшу долю Польщі. В Польщі продовжували наростати масові незадоволення політикою “санаційного” уряду. Не останню роль в загостренні внутрішньополітичної ситуації відіграла зовнішня політика уряду в продовж 1933-1939рр. спрямована на створення польської держави “від моря до моря” - заради реалізації якої як потім покаже час, Польща була готова піти на будь-які поступки.Фактично це означало, що Польща не буде приймати участь в засіданнях при розгляді німецької сторони на становище національних меншин Польщі. Четвертого травня міністр закордонних справ Польщі Ю.Бек прийняв німецького посланця Мольтке і від імені уряду зробив заяву, що Польща погоджується з пропозиціями канцлера Німеччини. В цих умовах Берлін дав зрозуміти Польщі, що угода між Німеччиною і Польщею “можливо і бажано для Німеччини, але вона повинна бути направлена проти СРСР”. Гітлер, розуміючи, що досягнення угоди з Польщею забезпечать сприятливу позицію останньої у питанні про німецьке озброєння, публічно заявив, що Німеччина відмовляється від здійснення силою будь-яких територіальних претензій по відношенню до Польщі. Однак він дав зрозуміти, що вважає природнім і необхідним приєднання польського поморя до Німеччини і надання виходу Польщі в будь-якому іншому місці: “можливо, в майбутньому, вдалося б дружні атмосфері вирішити ці питання з Польщею, наприклад, шляхом компенсації”.Стратегічне положення Польщі на шляху німецького “походу на схід”, гострота та невирішеність протиріч з Німеччиною, яка відкрито претендувала на польські території в західній частині країни, не стали на заваді впровадження “санаційним” урядом пронімецького курсу зовнішньої політики. Така позиція пояснювалася “великодержавною політикою” Польщі (прагненням утворити у Східній Європі блок держав під керівництвом Польщі, чому в певній мірі сприяло загострення німецько-радянських відносин), негативним ставленням до СРСР, політикою “умиротворення” західних держав. В умовах загострення міжнародної обстановки 1933-1934 рр., зростання незадоволення польської громадськості пронімецьким курсом зовнішньої політики Польщі, “санаційний” уряд здійснював політики балансування між гітлерівською Німеччиною та Радянським Союзом, збереження нейтралітету у спірних питаннях. Укладання в 1934 р. між Німеччиною та Польщею пакту про ненапад, зрив радянсько-польських переговорів щодо вирішення “балканського питання” та затягування переговорів про продовження пакту про ненапад між Польщею та СРСР від 1932 р. викликало незадоволення польської громадськості. Зацікавленість Німеччини, яка 1933 - 1934 рр. взяла курс на зближення з Польщею, пояснювалося тимчасовою тактичною причиною: Гітлерівській Німеччині необхідно було забезпечити нейтральне ставлення польського уряду на початковій стадії підготовки до війни.
Вывод
польша німеччина зовнішня політика
Міжнародна обстановка, що склалася після приходу нацистів до влади в Німеччині, поставила уряд Польщі перед необхідністю здійснити відповідальний вибір, від якого, як потім покаже подальший розвиток подій, залежало саме існування польської держави. Стратегічне положення Польщі на шляху німецького “походу на схід”, гострота та невирішеність протиріч з Німеччиною, яка відкрито претендувала на польські території в західній частині країни, не стали на заваді впровадження “санаційним” урядом пронімецького курсу зовнішньої політики. Така позиція пояснювалася “великодержавною політикою” Польщі (прагненням утворити у Східній Європі блок держав під керівництвом Польщі, чому в певній мірі сприяло загострення німецько-радянських відносин), негативним ставленням до СРСР, політикою “умиротворення” західних держав.
В умовах загострення міжнародної обстановки 1933-1934 рр., зростання незадоволення польської громадськості пронімецьким курсом зовнішньої політики Польщі, “санаційний” уряд здійснював політики балансування між гітлерівською Німеччиною та Радянським Союзом, збереження нейтралітету у спірних питаннях. Прагнучи до укріплення “дружніх стосунків” з нацистською Німеччиною та розуміючи неможливість реалізації в зазначених умовах антирадянських планів, польське керівництво було зацікавлене в проведенні польсько-радянських акцій, які створювали б видимість політичного співробітництва між державами. Це, на їх думку, мало б послабити напругу в польському суспільстві. Так, Польща взяла участь в підписанні конвенції про визначення агресора, в першому етапі переговорів щодо укладання східного пакту. Але все більше потрапляючи під влив Німеччини, “санаційний” уряд в кінцевому результаті кинув радянську пропозицію щодо укладання вказаного пакту.
Вже з середини 30-х рр. польсько-радянські відносини загострилися. Укладання в 1934 р. між Німеччиною та Польщею пакту про ненапад, зрив радянсько-польських переговорів щодо вирішення “балканського питання” та затягування переговорів про продовження пакту про ненапад між Польщею та СРСР від 1932 р. викликало незадоволення польської громадськості. Як бачимо попередній етап польсько-радянського зближення в зовнішньополітичному курсі Польщі в другій половині 30-х рр. був замінений пронімецьким курсом “санаційного” режиму.
Прагнення Радянського Союзу до зближення з Польщею носили принциповий характер та ґрунтувалися на спільності їхніх національних інтересів. Зацікавленість Німеччини, яка 1933 - 1934 рр. взяла курс на зближення з Польщею, пояснювалося тимчасовою тактичною причиною: Гітлерівській Німеччині необхідно було забезпечити нейтральне ставлення польського уряду на початковій стадії підготовки до війни. Питання про подальшу долю Польщі (чи буде вона “слухняним” виконавцем планів Німеччини, чи ж доведеться силою придушити її опір) для гітлерівців принципового значення це не мало. До того ж німецький уряд докладав максимум зусиль для того, щоб не допустити утворення антинімецького блоку держав. Вереснева катастрофа була викликана й політикою “невтручання”, “умиротворення” західних держав (в тому числі й союзниці Польщі Франції), що сприяла озброєнню Німеччини та підготовки їх до агресії. Західна країна намагалися направити німецьку агресію на схід, проти СРСР та фактично, проти Польщі. Гарантії, надані Англією та Францією Польщі в березні-квітні 1939 р. були фікцією, яка не змогла врятувати польську державу від її краху.
Такий зовнішньополітичний курс “санаційного” уряду впродовж 1933-1939 рр. і привів до краху польської держави.
Чи могла Польща уникнути вересневої катастрофи? На мою думку напевне ні. В “німецькому поході на схід” Польща була однією з перших країн, що підлягала загарбанню німцями. Однак, ця агресія не обовязково повинна була закінчитися втратою Польщею державної незалежності. При інакшому курсі зовнішньої політики польських правлячих кіл країна не була б приречена на те, щоб у трагічні дні початку вересня 1939 р. залишитися сам на сам з Німеччиною. Достатньо було оцінити і зважити долю Чехословаччини 1938 - 1939 рр. для того, щоб зрозуміти фіктивність гарантії з боку Англії та Франції від нападу агресора, оманливість угод з Німеччиною. Однак, навіть загострення у польсько-німецьких відносинах 1938 р. не вплинуло на зміну зовнішньополітичного курсу “санаційного” уряду. Така позиція Польщі і привела до її краху 1939 р.
Як бачимо, шлях до національної катастрофи Польщі прокладала її зовнішня політика, яка спиралася на концепцію “двох ворогів”, що обєктивно вимагало від польської дипломатії лавірування між СРСР та Німеччиною. Однак, Польщу на загибель привели не лише помилки та вагання “санаційного” уряду, а й складні перипетії історичного процесу, в якому зовнішні фактори відіграли вагомішу роль ніж внутрішні - це безумовно політика великих держав Англії, Франції, Німеччини, Радянського Союзу. По великому рахунку Польща для них була “розмінною монетою”, яку вони використовували в своїх цілях в необхідний для себе час.
Список литературы
1. Документы внешней политики СССР: в 21 т. - М.: Политиздат, 1970. - Т.XVI-XVII. - 920 с. - 718 с.
2. Документы и материалы кануна второй мировой войны. 1937-1939: В 2 т. - М.: Политиздат, 1981. - Т.І,ІІ - 302 с. - 416 с.
3. Документы и материалы по истории советско-польских отношений: В 12 т. - М.: Наука, 1961. - Т.VI - 432 с.
4. Безыменский Л. Альтернативы 1939 г. // Архивы раскрывают тайны… - М.: Политиздат, 1991. - с. 76 - 79.
5. Беляева В. Британские гарантии Польше (март-апрель 1939 г.)// Политический кризис 1939г. и страны Центральной и Юго-Восточной Европы. - М.: 1989.- с.31.
6. Гибнанский Л. Гитлеровские планы в отношениях Польши и советско-германские переговоры летом 1939 г. // Политический кризис 1939 г. и страны Центральной и Юго-Восточной Европы. - М., 1989. - с. 91
7. Григорьянс Т. Гитлеровские планы в отношении Польши и советско-германские переговоры летом 1939 г.// Политический кризис 1939 г и страны Центральной и Юго-восточной Европы. - М.: 1989. - с.71.
8. История Польши : В- 3.т.-Т.ІІІ-М.:Издательство АН СССР, 1958.-с.427
9. Европа в международних отношениях 1917-1939г. - М.: Наука 1979г. - 438с.
10. Европа между миром и войной. 1918-1939г. М.: 1992. - 534с.
11. Ионова Г. Борьба СССР против фашисткой агрессии и позиция Польши на кануне второй мировой войны// Дипломатические отношения Западноевропейских стран между двумя войнами. - Ярославль: Ярос. гос. унив., 1977. - с.35
12. Климовский Д. Германо-польское сближение в 1933 г. / «Дранг нах Остен», и история развития стран Центральной, Восточной и Юго -Восточной Европы. - М.: Наука, 1967г. - с. 157-172.
13. Климовский Д. Зловещий пакт. - Минск: Из-во БГУ им. В. Ленина, 1968. - с. 10.
14. Лазько Г. Польша и Франко-советский договор о взаимной помощи // Вопросы истории. -1979. №6. - С. 139-147.
15. Ляптер К. О польско-германском соглашении 1934г. // Вопросы истории. - 1962. - №10. - С. 100-108.
16. Манулевич О. На пути к катастрофе (из истории внешней политики Польши в 1938-1939 гг.) // Политический кризис 1939 г. и страны Центральной и Юго-Восточной Европы. - М., 1989. - с. 37-49
17. Михутина И. Польша и конвенция об определении агрессора // Советское славяноведение. - 1968 г. - №5. - с. 23 - 31
18. Михутина И. СССР и польско-германское соглашение на рубеже 1933-1934 г.// Советское словяноведение, 1973. - №6. - с.14
19. Мюнхен - поворот к войне (материалы «круглого стола») // История и историки. - М., 1990. - с. 6-64
20. Мюнхен - преддверие войны. - М.: Наука, 1988. - с. 312
21. Начало второй мировой войны (1939г.) и современное состояние проблемы //славяноведение.- 2000.№6-с.61.
22. Парсаданова В. Трагедия Польши// Актуальные проблемы новейшей истории.- М.: Просвещение 1991. - с.77.
23. Парсаданова В. Советско - Польские отношения накануне 1 сентября 1939г. //Политический кризис 1939г. и страны Центральной и Юго-Восточной Европы. - М.: 1989. - с. 50 - 57
24. Сиполс В. О тайнах второй мировой // Актуальные проблемы новейшей истории. - М.: Просвещение, 1991. - с. 39-56
25. Сиполс В. Советский союз в борьбе за мир и безопасность 1933-1939 гг. - М.: Мысль. 1974. - с. 428
26. Сироткин В. Рижский мир // Международная жизнь. - 1988. -№8. - С. 128 - 143.
27. Скшипек А. Польско-советские переговоры 1934 г. по вопросу о балтийской декларации // Советское словяноведение. - 1976. - № 2 . - с. 34
28. Случ С. О некоторых проблемах дипломатической борьбы в канун второй мировой войны // Политический кризис 1939 г. и страны центральной и юго-восточной Европы. - М.: 1989. - с.96
29. Случ С. Советско-германские отношения в ходе польской кампании и вопрос о вступлении СССР во вторую мировою войну // Словяноведение. - 1999. - № 6 . - с. 34
30. СССР в борьбе против фашисткой агрессии 1933-1945. - М.: Наука, 1986. - с. 349
31. Чубарьян А. В преддверии второй мировой войны // Открывая новые страницы… - М.: Политиздат, 1989. - с.60
32. Чугаев В. В борьбе против фашизма и угрозы войны. - К.: Наукова думка, 1980. - с.355
33. Цвєтков. Міжнародні відносини і зовнішня політика в 1917-1945 роках. - К.: Либідь1997. - С.121.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
