Зовнішньоторговельні відносини України - Реферат

Міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити. У сучасних умовах активна участь України у світовій торгівлі повязана із значними перевагами: вона дає можливість ефективніше використовувати наявні в країні ресурси, долучитися до світових досягнень науки і техніки, у більш стислий термін здійснити структурну перебудову своєї економіки, а також більш повно і різнобічно задовольняти потреби населення.Світова (всесвітня) торгівля - це торгівля, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів, її ще можна трактувати як відносини країн з метою вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів та послуг. Реекспорт - вивезення товарів, раніше завезених з-за кордону, включаючи товари, які продані на міжнародних аукціонах, товарних біржах тощо. Будь-якій державі для успішного функціонування на всесвітньому ринку необхідно мати свою зовнішньоекономічну інфраструктуру - систему, яка може забезпечити просування товарів та послуг від виробника до споживача в іншій країні. Країна, яка не має зовнішньоекономічної інфраструктури, змушена багато витрачати для забезпечення доступу до зовнішньоекономічної інфраструктури інших держав (для оплати транспортування, страхових та банківських послуг, послуг торгових домів чи компаній тощо). Навпаки, коли економіка однієї з країн виривалася вперед у своєму розвитку в порівнянні з іншими державами, її представники виступали з вимогою усунути перешкоди на шляху руху товарів, у першу чергу мита і кількісні обмеження, тобто виступали під гаслом свободи торгівлі [8, 110].Особливістю сучасних національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності є комплексний характер, що виявляється у використанні різноманітних інструментів регулювання, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного, а саме: економічного та адміністративного регулювання, а також валютно-фінансових заходів. Можна сказати, що вона спрямована на стимулювання (обмеження) експорту (імпорту) товарів та послуг. Разом із внутрішньою податковою системою він регулює економічний клімат у країні і спрямований на захист вітчизняного виробництва від конкуренції з іноземними товаровиробниками і підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. У теорії міжнародної економіки їх поділяють на методи прихованого протекціонізму (державні закупівлі; вимоги щодо вмісту місцевих компонентів; технічні барєри; податки та збори), а також кількісні (квотування; ліцензування; “добровільні обмеження експорту”) та фінансові методи (субсидії; кредитування; демпінг). По-друге, квота гарантує, що імпорт суворо обмежений і іноземні конкуренти, навіть знижуючи ціни, не можуть розширити продаж певного продукту на ринку даної країни.Зовнішньоторговельна політика кожної країни - це система економічних, організаційних, політичних заходів щодо розвитку зовнішньоторговельних відносин певної країни або групи країн; включає визначення обсягів географічної і товарної структури експорту та імпорту досягнення визначених цілей, а також реалізацію національних інтересів [1]. Торгова політика реалізується через певну сукупність правових, економічних і організаційних методів державного регулювання та управління зовнішньоторговельної діяльності. Ефективна зовнішньоторговельна політика поєднує адміністративні та економічні методи з урахуванням ситуації, яка склалася на світовому та внутрішньому ринках, а також особливостей національної економіки, завдяки чому є збалансованою, оперативною та дає можливість адекватно реагувати на всі зміни на світовому ринку. Вибір інструментів реалізації торговельної політики держави є доволі важливим, оскільки на заходи, прийняті однією країною для впливу на зовнішню торгівлю, може бути різна реакція за кордоном, що є потенційним барєром на шляху досягнення бажаних цілей. · митні тарифи - систематизований перелік митних ставок, що нараховуються при експорті або імпорті товару;Сьогодні надзвичайно актуальним є питання перегляду вітчизняних інструментів зовнішньоторговельної політики та запровадження загальноприйнятих й офіційно визнаних СОТ інструментів, які використовують інші країни для підтримки експорту на зовнішні ринки. Економічна політика України щодо мінімізації негативних наслідків у результаті приєднання до СОТ має спрямовуватись передусім на: · модернізацію системи захисту внутрішнього ринку відповідно до вимог СОТ; Очевидно, що для ефективного входження України на міжнародні ринки уряду необхідно реформувати систему захисту внутрішнього ринку, підвищити ефективність використання економічного потенціалу країни та посилити конкурентоспроможність як вітчизняного товаровиробника, так і споживача. Адже відсутність цілісн

Зміст

Вступ

1. Суть поняття зовнішньоторговельної політики держави

2. Характеристика інструментів зовнішньоторговельної політики держави

3. Інструменти торгівельної політики України

4. Основні шляхи вдосконалення торговельної політики України

Висновки

Список використаної літератури