Зовнішньополітичний та безпековий феномен рейганізму - Автореферат

бесплатно 0
4.5 100
Особливості зовнішньополітичної складової Доктрини президента Америки Р. Рейгана з урахуванням впливу її практичної реалізації на глобальні зміни політичного характеру і спроб застосування відповідної спадщини адміністрацією американської держави Д. Буша.

Скачать работу Скачать уникальную работу

Чтобы скачать работу, Вы должны пройти проверку:


Аннотация к работе
Зберігаючи популярність серед політиків, фахівців із міжнародних відносин, в американському суспільстві рейганізм як політична доктрина по-різному, часом із протилежних позицій, тлумачиться в політичній науці, у той час як відповідну зовнішньополітичну стратегію прагнуть відтворювати наступники 40-го президента США від республіканської партії у Білому домі. Рейгана знаходить доволі високу підтримку серед американських громадян, що проявляється у постійному перебуванні нині покійного 40-го президента США серед лідерів існуючих рейтингів глав держави. В українській політичній думці переважає оцінювання Доктрини Рейгана і його стратегії на міжнародній арені здебільшого в рамках продовження стратегії стримування СРСР та відриву від нього його сателітів у Східній Європі, хоча де-факто у 1980-ті роки у зовнішній політиці США мав місце новаторський комплекс планів і дій, спрямованих на повне припинення радянського ідеологічного експансіонізму в третьому світі. З огляду на це, дисертант суттєву увагу в роботі приділяє принциповому розгляду проблеми через політичний аналіз функціональних повноважень виконавчої і законодавчої влади у сфері зовнішньої політики, а також залучення президентською гілкою влади потенціалу ЦРУ для реалізації ухвалених рішень. Це обумовлено змінами у міжнародній системі внаслідок реалізації Доктрини й стратегії Р.Рейгана та Стратегій національної безпеки (2002 і 2006 рр.) адміністрації Дж.Рейгана” - представлена глибинна сутність американського президентства, відображено вплив президентської моделі державного управління на зовнішню і безпекову політику Сполучених Штатів. Доведено доцільність вивчення феномену рейганізму переважно через застосування двоєдиного методу, в основу якого покладено політичний аналіз і напрацювання праксеології, оскільки таким чином уможливлюється проведення лінії розподілу між деклараціями і діями, проголошуваними концепціями і стратегіями, здобутками і промахами. Конгрес за будь-яких умов залишає за собою право скасувати рішення глави держави, якщо вони нестимуть загрозу національним інтересам і безпеці. Винятковість його повноважень полягала у тому, що президент поєднував роль глави держави (політична функція) і керівника уряду (переважно господарська функція). Він формує адміністрацію, тобто уряд, призначає вищих посадових осіб, суддів федеральних суддів і генерального прокурора, спрямовує всю діяльність державного апарату, політичними засобами і законодавчими ініціативами забезпечує зайнятість населення і стабільність економічного зростання, розробляє і втілю в життя власну зовнішньополітичну і безпекову стратегію, слідкує за дотриманням законності, накладає вето на деякі законопроекти, виступає в конгресі зі щорічним зверненням „Про становище Союзу” та іншими урядовими заявами.Рейгана полягають у наступному: · Високий ступінь ідеологізації та одновимірність, спричинений тотальним запереченням комуністичної ідеології. · Прагнення забезпечити Сполученим Штатам ідеологічну, економічну та воєнну перевагу в протистоянні з СРСР епохи „холодної війни”. Разом з тим у документованій частині Доктрини Рейгана відсутні: · Підтверджена подальшими практичними діями готовність не тільки застосовувати всі традиційні методи і механізми зовнішньої і безпекової політики, але й виходити за рамки таких традицій і вдаватися до використання можливостей і потенціалу спецслужб без відповідного затвердження конгресом. Систематизація й вивчення документів зовнішньої політики 1980-х років дозволяють стверджувати про доцільність пріоритетного вибору методу політичного аналізу в сукупності з праксеологічним підходом до вивчення доктринальної спадщини адміністрації Р. Рейгана. Авторське уточнення існуючих дефініцій рейганізму з наголосом на зовнішньополітичному вимірі Доктрини 40-го президента Сполучених Штатів дозволило розробити такі положення: рейганоміка і зовнішньополітичний рейганізм є водночас двома відмінними і взаємозвязаними складовими цієї президентської доктрини; економічне переважання Сполучених Штатів було для Рейгана одним із елементів реалізації антикомуністичного хрестового походу, а успіх у політико-ідеологічному протистоянні з СРСР розглядався фундаментом для подальшого нарощування американського лідерства в економічній сфері.

План
2. Основний зміст дисертації

Вывод
Базові особливості зовнішньополітичної складової Доктрини 40-го президента США Р. Рейгана полягають у наступному: · Високий ступінь ідеологізації та одновимірність, спричинений тотальним запереченням комуністичної ідеології.

· Політично та ідеологічно одновимірне оцінювання і подання викликів і загроз національним інтересам США.

· Глобальний підхід до оцінювання радянської загрози як вирішальної, такої, що може проявлятися у будь-якому регіоні світу.

· Помітний субєктивізм в оцінках зовнішнього світу та розгляд політико-системного протистояння вирішальним зіткненням сил добра і зла.

· Наявність концепту економічного виснаження СРСР укупі з активізацією зовнішньополітичної пропаганди.

· Прагнення забезпечити Сполученим Штатам ідеологічну, економічну та воєнну перевагу в протистоянні з СРСР епохи „холодної війни”.

· Очевидне бажання довести всі антикомуністичні постулати Доктрини до логічного завершення.

Разом з тим у документованій частині Доктрини Рейгана відсутні: · Підтверджена подальшими практичними діями готовність не тільки застосовувати всі традиційні методи і механізми зовнішньої і безпекової політики, але й виходити за рамки таких традицій і вдаватися до використання можливостей і потенціалу спецслужб без відповідного затвердження конгресом.

· Реалізований у міжнародній практиці курс на підтримку відносин з авторитарними режимами, які декларували відданість антикомуністичній ідеології.

· План сприяння розпадові Радянського Союзу та підтримки сепаратистських настроїв у більшій частині неросійських республік, за винятком трьох прибалтійських республік.

У ході дослідження були розвязані такі взаємообумовлені завдання: 1. Систематизація й вивчення документів зовнішньої політики 1980-х років дозволяють стверджувати про доцільність пріоритетного вибору методу політичного аналізу в сукупності з праксеологічним підходом до вивчення доктринальної спадщини адміністрації Р. Рейгана. У такий спосіб збільшується ефективність застосування порівняльного виміру й уточнення змісту збігу й розходжень між політичними деклараціями і державними рішеннями, з одного боку, та практичними діями американського президента й керованих ним урядових інститутів, з другого боку. Переважне і концентроване використання тільки наукової літератури не дозволяє вийти на цілісне розуміння рейганізму як певної політичної ідеології. Водночас принциповий вибір для аналізу тільки документів зовнішньої політики обмежує дослідника у плані застосування новітніх концептуальних та методичних оцінювань як ще одного суттєвого фактора ефективності політологічного дискурсу.

2. Авторське уточнення існуючих дефініцій рейганізму з наголосом на зовнішньополітичному вимірі Доктрини 40-го президента Сполучених Штатів дозволило розробити такі положення: рейганоміка і зовнішньополітичний рейганізм є водночас двома відмінними і взаємозвязаними складовими цієї президентської доктрини; економічне переважання Сполучених Штатів було для Рейгана одним із елементів реалізації антикомуністичного хрестового походу, а успіх у політико-ідеологічному протистоянні з СРСР розглядався фундаментом для подальшого нарощування американського лідерства в економічній сфері.

3. Центральні і принципові ідеї та практичні складові Доктрини Рейгана полягали у руйнації ідеологічної основи радянської політичної системи та зупиненні ідеологічного наступу СРСР у так званому третьому світі. 40-й президент США не сумнівався у тому, що радянське керівництво планувало ідеологічну експансію для послаблення західних демократій, розколу між ними та забезпечення „російського” гегемонізму на глобальних просторах. Тим самим глава американської держави прийшов до висновку про доцільність концентрації всіх легітимних і нелегітимних методів і механізмів у протидії комуністичній експансії.

4. Популярна в політології міжнародних відносин теза про обовязковість для всіх президентів США дотримання демократичних заповітів батьків-засновників американської держави у сфері міжнародної стратегії не може бути абсолютизована. Своїми діями на міжнародній арені Р. Рейган показав вкрай високий ступінь субєктивізму в президентських оцінюваннях зовнішнього світу та можливість ситуативних рішень, які виходять за рамки євро-американської демократії у порушення декларованої традиції. Доктрина і стратегія цього президента США у практичному вимірі не можуть бути адекватно відображеними і зрозумілими без урахування психологічного чинника та особливостей його прояву в особистій позиції Р. Рейгана.

5. Зовнішня політика адміністрації Р. Рейгана у її основному зрізі - курсі на знищення комуністичної системи та її експансії на країни третього світу, а також поширення євро-американської моделі демократії на інші регіони світу - була відносно ефективною. Адже насправді президент США ставив перед собою і своєю адміністрацією мету, яка полягала у демократизації радянської політичної системи без підтвердженого документами і заявами курсу на розчленування „радянської імперії”. Йшлося про ліквідацію політичної системи, побудованої на ідеології марксизму-ленінізму, чим підтверджується логічність занепокоєння наступного республіканського президента США Дж. Буша-старшого перспективою розпаду СРСР як єдиної держави, чітко виявлене у його промові у Києві 1 серпня 1991 року.

6. Демократизація зовнішнього світу була для президента Сполучених Штатів Р. Рейгана вторинною порівняно з подоланням комуністичної експансії, що підтверджується підтримкою відносин і наданням допомоги окремим авторитарним режимам у Латинській Америці, Азії та Африці.

7. Спроба адміністрації Дж. Буша-молодшого (2001-2008) відтворити ключові аспекти зовнішньополітичного рейганізму, базуючись на умовній і часом прямій аналогії між комуністичною загрозою і міжнародним тероризмом, виявилася невдалою через штучність порівняння, радикальну відмінність між міжнародними системами епохи „холодної війни” і початку ХХІ століття, відносними перевагами Рейгана в умінні підбирати урядову команду і мобілізувати її на виконання центральної мети. З другого боку, притаманна адміністрації Буша декларація про готовність будь-що реалізовувати поставлену стратегічну мету аналогічно до позиції Рейгана виявила порівняльний брак у сенсі ефективності через стратегічно помилковий і навіть згубний вибір механізмів реалізації. Це особливо чітко підтверджується втягуванням США у військову операцію проти політичного режиму Іраку, яка укупі з іншими помилками 43-го президента призвела до поширення антиамериканських настроїв у світі. президент рейган буш політичний

Список литературы
8. Рудюк А.М. Інститут президенства в політичному урядуванні США” // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наукових праць. - Вип. 68. (Частина I). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2007. - С. 116 - 120.

9. Рудюк А.М. Роль західної цивілізації і США у теорії “зіткнення цивілізацій” С. Хантінгтона” // Дослідження світової політики. Зб. наукових праць. - Вип. 35. - К.: ІСЕМВ НАН України. - 2006. - С. 156 - 165.

10. Рудюк А.М. Роль аналітичних інститутів у зовнішній політиці США // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наукових праць. - Вип. 78. (Частина II). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2008. - С. 30 - 32.

11. Рудюк А.М. Конференція в Рейкявіку як переломний момент трансформації Рейганізму // Дослідження світової політики. Зб. наукових праць. - Вип. 39. - К.: ІСЕМВ НАН України. - 2007. - С. 135 - 145.

12. Рудюк А.М. Американський федералізм і розподіл владних повноважень // Політологічний вісник. Зб. наукових праць. - Вип. 32. - К.: Київський національний університету імені Тараса Шевченка. - 2008. - С. 137 - 146.

13. Рудюк А.М. Глобальний контекст зовнішньополітичної стратегії Р. Рейгана // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Зб. наукових праць - Вип. 81. (Частина II). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. - 2008. - С. 119 - 122.

Размещено на .ru

Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность
своей работы


Новые загруженные работы

Дисциплины научных работ





Хотите, перезвоним вам?