Зовнішньополітична стратегія США в регіоні Центральна Азія - Автореферат

Припинення існування біполярної системи міжнародних відносин обумовило необхідність дослідження зовнішньополітичної стратегії Сполучених Штатів у нових геополітичних умовах, які характеризуються відсутністю противаги, здатної збалансувати глобальне лідерство США, що виступають як єдина наддержава. Ці обставини відкривають перед Сполученими Штатами можливість втретє в історії вплинути на формування системи міжнародних відносин, яка повинна забезпечити зміцнення й продовження їхнього глобального лідерства. Одним із шляхів реалізації американських інтересів є активізація політики на регіональному рівні міжнародних відносин, де фокус діяльності Сполучених Штатів спрямований на регулювання росту могутності й формату відносин центрів сили, що володіють потенційними можливостями кинути виклик позиціям США у світі. Виходячи із цього, проведення дослідження зовнішньополітичної стратегії США щодо конкретних регіонів є важливим, оскільки дозволяє визначити, з одного боку, роль і місце, а з іншого боку, інтереси й цілі Сполучених Штатів у формуванні постбіполярної системи міжнародних відносин. Цей регіон являє собою “серцевину” Євразійського материка, розташовану на стику ісламської, китайської, словяно-православної цивілізацій, на перетинанні комунікаційних ліній, а також є джерелом світових запасів енергоресурсів, що й обумовлює інтереси провідних акторів міжнародних відносин.У “Вступі” відображається актуальність теми дослідження, мета, завдання, обєкт, предмет, хронологічні рамки дослідження, наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, апробація роботи, а також вказана методологічна база дослідження. Модель регіональної зовнішньополітичної стратегії США та особливості її використання в Центральній Азії” увага зосереджується на концептуалізації регіональної стратегії США й особливостях її застосування щодо Центральної Азії, аналізі історіографії і джерельної бази роботи. Погляди дослідників розглядалися крізь призму їхнього бачення зовнішньополітичної стратегії й центральноазіатського напрямку політики США як системи, що включає цілі, засоби й етапи розвитку регіональної політики, роль і місце в ній енергоресурсів, зовнішньополітичного курсу США стосовно Ірану, Китаю, Росії, Туреччини й держав Центральної Азії в контексті американської регіональної політики. У другий блок джерельної бази були виділені документи офіційних органів влади держав Центральної Азії: “Хроніка зовнішньої політики незалежного Казахстану”, “Хроніка зовнішньої політики Казахстану”, новинні рядки з електронних сайтів Міністерства закордонних справ Республіки Киргизстан, президентів Республіки Узбекистан та Республіки Туркменистан, а також урядовими сайтами Республіки Таджикистан. На основі цих матеріалів була визначена модель регіональної зовнішньополітичної стратегії Сполучених Штатів, що включає в себе будову, координацію, рівні, структуру й функції.Аналіз політики Сполучених Штатів в Центральній Азії показав, що вона виступає похідною від американської глобальної стратегії, спрямованої на створення, підтримку й збільшення могутності за рахунок володіння найбільш сприятливим просторовим положенням, який досягається за допомогою воєнних і невоєнних засобів. Цей регіон виступає обєктом взаємодії провідних держав світу, які прагнуть мати можливість керувати ним, тому що контроль над Центральною Азією сприяє збільшенню ефективності впливу на геополітичні процеси, що протікають на Євразійському континенті. Центральна Азія використовується Сполученими Штатами для підтримки фрагментації Євразійського материка й надання впливу на ріст могутності євразійських держав і центрів сили, здатних кинути виклик американському глобальному лідерству. У другу групу ввійшли загальні зовнішньополітичні методи й засоби: 1) баланс сил; 2) допомога державам регіону; 3) використання міжнародних організацій; 4) американська взаємодія з іншими державами, що розташовані поза межами регіону, але беруть участь у його освоєнні; 5) використання “кольорових революцій”; 6) розробка енергетичних ресурсів держав регіону; 7) розміщення військових баз у державах Центральної Азії; 8) створення парарегіональної присутності (афганський плацдарм), що дозволяє мати доступ до регіону. Визначення цілей, методів і засобів зовнішньополітичної стратегії Сполучених Штатів у Центральній Азії обумовлено впливом ряду факторів: 1) глобальними процесами; 2) внутрішніми американськими політичними процесами (вибори, стан суспільної думки, зміна політичної еліти); 3) станом освоєння Сполученими Штатами інших регіонів; 4) цивілізаційними відмінностями між Сполученими Штатами й державами регіону; 5) географічною віддаленістю простору від США та їх союзників; 6) станом відносин США із ключовими державами регіону; 7) ступенем і характером взаємодії США із провідними державами світу в Центральній Азії.

Основний зміст дисертації

Аналіз політики Сполучених Штатів в Центральній Азії показав, що вона виступає похідною від американської глобальної стратегії, спрямованої на створення, підтримку й збільшення могутності за рахунок володіння найбільш сприятливим просторовим положенням, який досягається за допомогою воєнних і невоєнних засобів.

Геополітичне положення Центральної Азії між Афганістаном, Іраном, Китаєм, Росією у зоні широтної й меридіональної експансії, обєктивно обумовлює ріст важливості цього простору для Сполучених Штатів у постбіполярний період. Цей регіон виступає обєктом взаємодії провідних держав світу, які прагнуть мати можливість керувати ним, тому що контроль над Центральною Азією сприяє збільшенню ефективності впливу на геополітичні процеси, що протікають на Євразійському континенті. Для Сполучених Штатів Центральна Азія є одночасно буферною зоною, комунікаційним вузлом, стратегічним плацдармом і джерелом ресурсів росту могутності євразійських держав. Геополітичний потенціал центральноазіатського регіону для Сполучених Штатів має істотне значення, тому що від його використання багато в чому залежить тривалість американського лідерства.

Вивчення політики США в Центральній Азії дозволило визначити модель регіональної зовнішньополітичної стратегії Сполучених Штатів, що містить у собі будову, координацію, рівні, структуру й функції. Виділена модель дозволяє отримати системну уяву про американську зовнішньополітичну стратегію.

Центральна Азія використовується Сполученими Штатами для підтримки фрагментації Євразійського материка й надання впливу на ріст могутності євразійських держав і центрів сили, здатних кинути виклик американському глобальному лідерству.

Досягнення цих цілей планується й здійснюється на підставі широкого кола методів і засобів, які обєднані у дві групи.

Першу групу становлять методи й засоби, які застосовуються Сполученими Штатами для просторово-сегментаційного упорядкування регіону. До них відносяться: 1) створення мякої буферної зони; 2) диференціація держав регіону; 3) розвиток комунікаційних ліній, що звязують Центральну Азію із Західною Європою й Південною Азією; 4) приєднання регіону до інших просторів; 5) використання центральноазіатського регіону у формуванні більших розділових просторів (“дуга демократичних надій”).

У другу групу ввійшли загальні зовнішньополітичні методи й засоби: 1) баланс сил; 2) допомога державам регіону; 3) використання міжнародних організацій; 4) американська взаємодія з іншими державами, що розташовані поза межами регіону, але беруть участь у його освоєнні; 5) використання “кольорових революцій”; 6) розробка енергетичних ресурсів держав регіону; 7) розміщення військових баз у державах Центральної Азії; 8) створення парарегіональної присутності (афганський плацдарм), що дозволяє мати доступ до регіону.

Визначення цілей, методів і засобів зовнішньополітичної стратегії Сполучених Штатів у Центральній Азії обумовлено впливом ряду факторів: 1) глобальними процесами; 2) внутрішніми американськими політичними процесами (вибори, стан суспільної думки, зміна політичної еліти); 3) станом освоєння Сполученими Штатами інших регіонів; 4) цивілізаційними відмінностями між Сполученими Штатами й державами регіону; 5) географічною віддаленістю простору від США та їх союзників; 6) станом відносин США із ключовими державами регіону; 7) ступенем і характером взаємодії США із провідними державами світу в Центральній Азії.

Функціонування моделі центральноазіатської зовнішньополітичної стратегії Сполучених Штатів здійснюється на основі консенсусу виконавчої і законодавчої гілок влади, що був досягнутий і законодавчо оформлений наприкінці 1990-х років.

Пятнадцятирічний відрізок часу, з 1991 року по 2006 рік, став періодом, коли Сполучені Штати пройшли шлях від держави, що не мала ні історичного досвіду, ні раніше створених позицій у Центральній Азії до актора, що претендує на визначення геополітичного майбутнього регіону.

У 1991-1996 роках здійснилося формування моделі регіональної зовнішньополітичної стратегії. На цьому етапі визначаються цілі американського курсу в регіоні, визначаються засоби й механізми політики США відносно як усього регіону, так і окремих держав.

У 1997-2001 роках на основі консенсусу між виконавчою й законодавчою гілками влади США активізувався центральноазіатський курс Сполучених Штатів на посилення американських позицій у регіоні.

У 2001-2006 роках США опановують геополітичною ініціативою, яка була спрямована на використання регіону для поглиблення фрагментації Євразійського материка й підтримки американського глобального лідерства.

Вплив центральноазіатського курсу Сполучених Штатів на політику та національну безпеку України містить у собі суперечливі тенденції. На ряду зі збігом американо-українських інтересів існує ряд потенційних загроз національній безпеці України: виникнення військово-політичної нестабільності в Центральній Азії; ймовірність втягування України в протистояння інших держав; уповільнення диверсифікованості енергоресурсів каспійських країн, що створює загрозу енергетичній безпеці України; неможливість для Україні стати надійним транзитером енергоресурсів каспійського регіону на європейські ринки; уповільнення темпів європейської і євроатлантичної інтеграції України; погіршення відносин з такими центрами сили, як Індія, Китай і Росія, які володіють потенціалом стати центрами багатополярного світу.

Зовнішньополітичний курс Сполучених Штатів у Центральній Азії демонструє наростання геополітичного протистояння в цьому просторі, з одного боку, між єдиною наддержавою, що прагне зміцнити й продовжити своє глобальне лідерство, а з іншого боку, центрами сил, що піднімаються та претендують на обмеження американських позицій у світі, - Індією, Китаєм і Росією.

1. Дорофеєв Д.В. Геостратегія США в Центральній Азії у світлі міжнародних підходів політичних партій Росії // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - К., 2003. - Вип. 23. - С. 26-33.

2. Дорофеєв Д.В. Адміністрація Дж. Буша і новий регіон: Центральна Азія в геостратегії США // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - К., 2004. - Вип. 26. - С. 139-146.

3. Дорофеєв Д.В. Іноземна допомога як інструмент геостратегії США в Центральній Азії // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр. / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - К., 2005. - Вип. 30. - С. 137-144.

4. Дорофеев Д.В. Война в Ираке в контексте геостратегии США на рубеже XX-XXI столетий // Люди. Политики. Войны: Сборник докладов и выступлений по материалам научно-практической конференции народной дипломатии (г. Симферополь, 6 мая 2003 г.). - Севастополь: Изд-во “Мир”, 2003. - С. 44-46.

5. Дорофеев Д.В. США, Россия, Украина в Ялте и полвека спустя // Ливадийский дворец-музей. Сборник 2000-2003: Сб. науч. тр. - Севастополь: Изд-во “Мир”, 2003. - С. 296-299.

6. Дорофеев Д.В. У истоков глобальной геостратегии США: Ф. Рузвельт на Тегеранской конференции // Тегеранская встреча “большой тройки”: взгляд сквозь годы: Материалы научной конференции (Ливадийский дворец-музей, Ялта, 28 ноября 2003 г.) / Под ред. С.В. Юрченко. - Симферополь: Магистр, 2004. -С. 27-31.

7. Дорофеев Д.В. США, Великобритания и современная геополитическая ситуация в Центральной Азии // Три подхода к войне и миру: Сталин, Рузвельт, Черчилль на Крымской (Ялтинской) конференции 1945 г. и уроки для формирования новой системы международной безопасности: Материалы международной научной конференции (5-7 февраля 2004 г.) / Под ред. С.В. Юрченко. - Симферополь: ИПЦ “Магистр”, 2004. - С. 97-103.

8. Дорофеев Д.В. Центральноазиатский регион в геостратегии США // Политические аспекты Второй мировой войны и проблемы современных международных отношений: Материалы заседания круглого стола (г. Симферополь, 6 мая 2004 г.). - Севастополь: Изд-во “Мир”, 2004. - С. 77-80.

9. Дорофеев Д.В. Геостратегия США в Центральной Азии и интересы Украины // Ялта 1945-2005: От биполярного мира к геополитике будущего: Материалы международного. научного симпозиума (Крым, Ялта, Ливадийский дворец-музей, 4-6 февраля 2005 г.). / Отв. ред. С.В. Юрченко. - Симферополь: ИПЦ “Магистр”, 2005. - С. 231-233.

10. Дорофеев Д.В. Итоги Второй мировой войны и эволюция геостратегии США // Дипломатия Великой Победы: итоги исследований и уроки для формирования новой системы международных отношений: Материалы научной конференции (Ялта, Ливадийский дворец-музей, 6 мая 2005 г.): Сб. науч. ст. - Симферополь: Издат. дом “Крым”, 2005. - С. 71-75.

11. Дорофеев Д.В. Политика США, России и Украины в Центральной Азии // Мировой порядок XXI века и проблемы украинско-российских отношений: Материалы международной научной конференции (Крым, Ялта, Ливадийский дворец-музей, 7-9 февраля 2006 г.): Сб. науч. ст. - Симферополь: Издат. дом “Крым”, 2006. - С. 82-85.

12. Дорофеев Д.В. Геостратегия: региональный уровень // Вторая мировая война: человек, общество, государство: Материалы международной научной конференции (Крым, Ялта, Ливадийский дворец-музей, 11-12 мая 2006 г.). - Симферополь: Издат. дом “Крым”, 2006. - С. 206-210.