Зовнішньополітичні стратегії Франції, Німеччини та Великобританії у контексті розвитку й імплементації СЗБП ЄС - Автореферат

При цьому перехід на вищий ступінь інтеграції у військово-політичній сфері припускав обмеження національного суверенітету держав-членів ЄС у сфері зовнішньої політики та політики безпеки й зумовив вироблення нових зовнішньополітичних стратегій країн-членів Європейського Союзу щодо проблеми формування власного військово-політичного «виміру» ЄС. Динаміка розвитку Спільної зовнішньої та безпекової політики (СЗБП) ЄС і Спільної європейської політики безпеки й оборони (СЄПБО), у свою чергу, також залежала від політичної волі держав ЄС та їхньої готовності делегувати свої національні повноваження в сфері зовнішньої політики і політики безпеки на наднаціональний рівень. Така мета вимагає вирішення наступних дослідницьких завдань: проаналізувати зовнішньополітичні стратегії провідних країн ЄС (Франції, Німеччини та Великобританії) щодо проблеми становлення власного «військового виміру» Європейського Союзу з визначенням факторів, що впливають на специфіку його формування. розглянути особливості розвитку СЗБП ЄС у постбіполярний період з огляду на ступінь впливу національних зовнішньополітичних інтересів Франції, Німеччини та Великобританії, а також трансатлантичного фактору на процес, що відбувається; Для дослідження зовнішньополітичних стратегій Франції, Німеччини та Великобританії в контексті розвитку й імплементації Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС і Спільної європейської політики безпеки й оборони (СЄПБО) автором був застосований системний підхід, що дозволив визначити ступінь взаємовпливу двох процесів: формування національних зовнішньополітичних стратегій і позицій військово-політичних лідерів ЄС (Франція, Німеччина і Великобританія) і євроінтеграційного процесу в сфері зовнішньої політики і політики безпеки. Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступних основних положеннях: вперше у вітчизняній науці комплексно досліджені зовнішньополітичні підходи провідних держав Європейського Союзу (Франції, Німеччини і Великобританії) як складові розвитку інтеграційного процесу в сфері зовнішньої політики і політики безпеки з визначенням логіки взаємовпливу між ними. проаналізований процес нормативно-правового забезпечення й інституціонального становлення СЗПБ в контексті національних інтересів Франції, Німеччини і Великобританії й трансатлантичного фактору;«Огляд джерел і літератури» проаналізовано широке коло офіційних документів Франції, Німеччини і Великобританії, а також Європейського Союзу, Західноєвропейського Союзу (ЗЄС) і Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Крушинський) були дуже важливими дослідження французьких, німецьких, англійських, американських і російських учених та політиків, таких як П. У другому розділі «Зовнішньополітичні підходи провідних країн Євросоюзу до проблеми формування військово-політичного «виміру» ЄС у постбіполярний період» розглянуто зовнішньополітичні стратегії Франції, Німеччини та Великобританії щодо проблеми становлення СЗБП Європейського Союзу з визначенням факторів, що впливають на специфіку її формування. «Зовнішньополітична стратегія Франції щодо формування «європейської ідентичності» у сфері зовнішньої політики, безпеки й оборони» відзначено, що кардинальна трансформація системи європейської безпеки в постбіполярний період надала Західній Європі, і зокрема Франції, можливість переглянути свої підходи до ідеї формування «європейської ідентичності» у сфері безпеки й оборони й запропонувати нові концепції її розвитку. Міттерана щодо створення суто європейського військового «виміру», незалежного від НАТО, і надав перевагу формуванню «європейської ідентичності» у сфері зовнішньої політики, безпеки й оборони в рамках Північноатлантичного альянсу.Здійснений нами комплексний багаторівневий аналіз зовнішньополітичних стратегій Франції, Німеччини та Великобританії в контексті розвитку й імплементації Спільної зовнішньої та безпекової політики Європейського Союзу дозволив сформулювати наступні висновки: 1. Проведене наукове дослідження сукупних факторів, що впливають на оформлення зовнішньополітичних підходів провідних держав-членів ЄС (Франція, Німеччина та Великобританія) щодо формування автономного військово-політичного «виміру» Євросоюзу, дає підставу стверджувати, що національні інтереси й амбіції цих держав, у контексті нових політичних реалій, відіграли найважливішу роль у цьому контексті. Зокрема, Франція в досліджуваний нами період, у своєму прагненні займати позиції лідера в Європі, з одного боку, дотримувалася європоцентристської позиції та активно виступала за посилення військово-політичної ролі Європейського Союзу в новій системі європейської безпеки шляхом створення СЗБП ЄС. Таким чином, у підсумку Франція відмовилася від ідеї щодо створення суто європейського військового «виміру», незалежного від НАТО й надала перевагу формуванню «європейської ідентичності» у сфері зовнішньої політики, безпеки й оборони в рамках Північноатлантичного Альянсу. А в рамках Європейського Союзу Німеччина була незмінним партнером Франції у створенні СЗБП ЄС, то

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ