Зобов"язання відшкодування шкоди, завданої в стані крайньої необхідності за цивільним законодавством України - Автореферат

З одного боку, завдання шкоди особою, яка перебувала у стані крайньої необхідності, допускається законом, а отже визнається правомірним і не вважається правопорушенням. Але й у випадку позитивного вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої особою, яка діяла у стані крайньої необхідності, не до кінця вирішеними залишаються питання визначення субєктів, на яких покладаються шкідливі наслідки таких дій, встановлення підстав та умов відшкодування шкоди з урахуванням особливостей правової природи зазначених дій тощо. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного, порівняльного та історичного аналізу, які у сукупності були застосовані для зясування сутності зобовязань відшкодування шкоди та підстав їхньої диференціації, а також специфіки цих зобовязань при завданні шкоди діями у стані крайньої необхідності. Метод системно-структурного аналізу слугував для зясування місця зобовязань відшкодування шкоди, завданої діями особи, яка перебувала у стані крайньої необхідності, у системи зобовязань відшкодування шкоди за цивільним законодавством України, для встановлення системи розподілу прав та обовязків, які виникають або можуть виникнути у звязку із завданням шкоди у стані крайньої необхідності, тощо. зроблено висновок про існування у Цивільному кодексі України трьох видів спеціальних зобовязань, які виникають внаслідок завдання шкоди у стані крайньої необхідності: 1) коли суд вирішить покласти обовязок відшкодування шкоди на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди у стані крайньої необхідності; 2) коли суд вирішить зобовязати особу, в інтересах якої вчинялися дії, і особу, яка завдала шкоди у стані крайньої необхідності, відшкодувати шкоду у певній частці; 3) коли суд вирішить звільнити частково від відшкодування шкоди особу, яка її завдала, і особу, в інтересах якої вчинялися дії в стані крайньої необхідності (тобто, залишить частково шкоду на потерпілому);У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, її звязок з науковою тематикою Одеської національної юридичної академії, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено обєкт, предмет і використані методи дослідження, викладено наукову новизну, висвітлено практичне значення отриманих результатів, їхня апробація, вказано публікації за темою дисертації.Аналіз наукових праць, що стосуються відшкодування шкоди, завданої правомірними діями взагалі і діями у стані крайньої необхідності, зокрема, дозволив зробити висновок про значний інтерес до загальних питань деліктних зобовязань, наявність цікавих досліджень окремих видів зобовязань і, разом з тим, про недостатній рівень дослідження питань, що стосуються спеціальних зобовязань, що виникають внаслідок завдання шкоди діями особи, яка знаходилася у стані крайньої необхідності, у юридичній літературі. Із врахуванням цієї обставини зобовязання відшкодування шкоди визначаються у дисертації як такі, що зумовлені завданням шкоди правам та інтересам іншої особи правовідносини, одна зі сторін яких (потерпілий, кредитор) має право вимагати від особи, яка завдала шкоду (або від іншої особи, вказаної у законі), відшкодування завданої їй шкоди, а боржник зобовязаний цю вимогу потерпілої особи виконати. Розділ другий «Завдання шкоди в стані крайньої необхідності як підстава виникнення зобовязань її відшкодування» присвячено дослідженню поняття та ознак крайньої необхідності, а також питанням розмежування крайньої необхідності з суміжними категоріями цивільного права. Виходячи з порівняльного аналізу крайньої необхідності у кримінальному та цивільному праві, а також із сукупності характерних ознак, притаманних крайній необхідності у цивільному праві, пропонується авторське визначення цього інституту. 1171 ЦК України, на думку автора, є такі: 1) шкода при крайній необхідності завдається для усунення небезпеки, що загрожувала іншій фізичній або юридичні особі; 2) особа у стані крайньої необхідності завдає шкоди з метою усунення реальної небезпеки; 3) небезпека цивільним правам та інтересам, що охороняються законом (правомірним інтересам), може бути створена природними явищами, будь-якими діями чи бездіяльністю людей, технічними факторами, фізіологічним (біологічним) станом інших людей, поведінкою тварин; 4) крайня необхідність відсутня, якщо шкода вже завдана (крім випадку часткового завдання шкоди, тобто, коли існує загроза її подальшого заподіяння); 5) крайня необхідність має місце, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами.«Субєкти зобовязань відшкодування шкоди, завданої в стані крайньої необхідності» основну увагу приділено особливостям визначення субєктного складу та характеристиці окремих субєктів зобовязань відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності. Зокрема, зазначається, що хоча у більшості випадків субєктами зобовязань відшкодування шкоди є дві сторони - боржник і кредитор, разом із тим, нерідко учасниками таких зобовязань

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ