Зміна сторін у зобов’язанні та наслідки їх невиконання. Види контрактів, основні критерії їх поділу. Пакти як неформальні угоди, що породжували ділове життя за межами кола контрактів. Вербальні договори. Літеральні, консенсуальні, реальні контракти.
При низкой оригинальности работы "Зобов"язання, контракти, пакти, договори у римському приватному праві", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Як уже зазначалося, римське зобовязання на ранніх стадіях було суворо особистим взаємовідношенням кредитора і боржника, що в умовах обмеженого цивільного обороту не викликало істотних незручностей. Винятком були тільки зобовязання, тісно повязані з особою кредитора або боржника (аліментні зобовязання, обовязок художника написати портрет тощо). І все ж заміна осіб у зобовязанні за життя кредитора і боржника тривалий час не допускалася що було дуже незручно. Шлях до заміни осіб у зобовязанні проклала так звана новація (оновлення зобовязання), за допомогою якої кредитор міг передати своє право вимоги іншій особі 3 цією метою зі згоди боржника кредитор укладав з третьою особою, якій хотів передати своє право вимоги до боржника, новий договір того ж змісту, я кий був у першому зобовязанні. Така форма заміни кредитора в зобовязанні була досить громіздкою, складною і не могла задовольнити потреби цивільного обороту.Будь-яке порушення умов договору чи іншого зобовязання зумовлює певне порушення ритму господарського життя, дезорганізує цивільний оборот. Невиконанням або неналежним виконанням зобовязання визнавалося відступлення від умов договору, порушення однієї із наведених вище вимог до виконання. Відповідальність боржника за невиконання або неналежне виконання зобовязання наставала лише за наявності спеціальних умов - вини і наявності збитків. Якщо зобовязання не було виконано або виконано неналежно, проте в цьому не було вини боржника, він відповідальності не ніс. Римське право знало дві форми вини: а) умисел (dolus), коли боржник передбачає настання результатів своєї поведінки і бажає їх настання; б) необережність, необачність (culpa), коли боржник не передбачав результатів своєї поведінки, проте мав би передбачити їх.Контракти поділялись на види. Критерієм поділу були підстави виникнення зобовязань, що випливали з контрактів. Гай розрізнив чотири види зобовязань, що з них випливали шляхом: передачі речі - res; проголошення певних слів (усно) - verba; написання певних слів - litterae; досягнення угоди - consensus. Види: O 1.Вербальні (стипуляція, обіцяння приданого, обіцяння послуг патрону вільновідпущеником).Пакти - неформальні угоди, тобто саме ті, які породжували ділове життя за межами кола контрактів. Вони не користувалися позовним захистом, не мали юридичного значення, покладаючись лише на совість контрагентів, на їхні моральні засади, але не на право. Проте з розвитком ремесел, торгівлі, сільського господарства цивільний оборот не міг вже задовольнятися замкнутим колом контрактів. Римляни змушені були визнати за деякими пактами силу контрактів, надавши їм позовного захисту. В силу своєї неформальності пакти спочатку не забезпечувалися позовним захистом і їх називали голими пактами - pacta nuda.Зобовязання, що виникало з неї, було одностороннім - кредитору належало лише право вимагати, а на боржникові лежав тільки обовязок виконати вимогу кредитора. Таким чином, у формі стипуляції можна було укласти будь-який договір. Не відмовляючи боржнику в його проханні, кредитор все ж вимагає, аби хтось третій взяв на себе обовязок повернути йому гроші, якщо чомусь це не зможе зробити боржник. Це означало, що кредитор за закінченням строку договору мав право вимагати виконання зобовязання з боржника або з поручителя. Літеральні (письмові) договори.Письмовими контрактами називалися договори, які укладалися письмово (litterae - письмо): litteris fit obligatio - зобовязання, що виникло шляхом запису, письма.
