Зношення, амортизація та відновлення основних фондів підприємства - Курсовая работа

ВСТУП Однієї з найбільше важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності. Усі основні засоби, крім землі піддані фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни зношених об’єктів називається амортизацією. На Україні діє “натуралістична” концепція. Нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким амортизація - це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Нарахування амортизації основних засобів робиться такими методами: прямолінійний; виробничий; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; Серед альтернативних методів нарахування амортизації, що передбачені стандартами GAAP, можна визначити такі, як метод списання та заміни, метод групового та змістовного обліку зносу, метод оцінки товарно-матеріальних запасів. Нарахування амортизації у податковому обліку регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, за яким амортизація - це поступове віднесення витрат, що пов’язані з придбанням, виготовленням та покращенням основних фондів, на зменшення скоректованого прибутку у межах поставлених норм амортизаційних відрахувань. Обраний метод нарахування амортизації закріпляється наказом та відображається у обліковій політиці підприємства. 1 ЗНОШЕННЯ, АМОРТИЗАЦІЯ І РЕМОНТ ОСНОВНИХ ФОНДІВ Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва; складаються із засобів праці та предметів праці. Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі фонди. До основних виробничих фондів відносять засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва упродовж тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами. Видова класифікація основних фондів, що застосовується в бухгалтерському обліку, така: - земельні ділянки; - капітальні витрати на поліпшення земель; - будинки, споруди та передавальні пристрої; - машини та обладнання; - транспортні засоби; - інструменти, прилади, інвентар (меблі); - робоча і продуктивна худоба; - багаторічні насадження; - інші основні фонди. До групи Інструменти, прилади та інвентар (меблі)відносять: ріжучі, ударні, давлючі та ущільнюючі знаряддя праці, включаючи ручні механізовані знаряддя, які працюють за допомогою електроенергії, стисненого повітря тощо, а також будь-які пристрої для обробки матеріалу, здійснення монтажних робіт та ін. Відповідно до податкового обліку основні фонди класифікують за функціональним призначенням на три групи (Державний класифікатор України Класифікація основних фондів, який був затверджений 19 серпня 1997 р.). Вартісні показники основних фондів дають змогу визначити загальний їх обсяг, динаміку, знос, нарахувати амортизацію, розраховувати собівартість продукції, рентабельність підприємства. Первісна вартість складається з таких витрат: - суми, що сплачують постачальникам засобів праці (продавцям) та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт; - реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у звязку з придбанням (отриманням) прав на обєкти основних фондів; - суми ввізного мита; - суми непрямих податків у звязку з придбанням (створенням) основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); - витрати зі страхування ризиків доставляння основних фондів; - витрати на установлення, монтаж, налагодження основних фондів; - інші витрати, безпосередньо повязані з доведенням основних фондів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість за умови тривалого збереження способу господарського використання відповідних обєктів, тобто використання для ведення одного й того самого або аналогічного виду діяльності. Сума коштів (їх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити для придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складення звітності, називається відновленою вартістю. Залишкова вартість основних фондів визначається як різниця між вартістю, за якою обєкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції. Індекс переоцінки обчислюється діленням справедливої вартості обєкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Норма амортизації - це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношено