Знакові функції води в обрядах і віруваннях українців Карпат - Автореферат

Звичаї, обряди, вірування як одна з основних складових духовного життя етносу дають змогу глибше пізнати його предковічні традиції, виявити світоглядні й морально-етичні засади традиційної народної культури українців. Важливе місце в українській обрядовій традиції посідають вірування й обряди, повязані з водою - природною стихією чи фізичною субстанцією, яка в широкому міфоритуальному контексті постає важливим обрядовим символом, ритуальним знаком, сакральним елементом світобудови і магічним оберегом. Особливе значення має дослідження обрядових традицій і світоглядних вірувань українців Карпат - жителів самобутнього регіону України, в якому до новітніх часів добре збереглися риси побутово-обрядової архаїки. Дослідження здійснено в контексті наукових робіт Інституту народознавства НАН України й повязано з комплексною науковою програмою "Історико-етнологічне дослідження традиційної і сучасної культури українців" і темою "Історичні аспекти етнокультурних процесів в Україні: проблеми і перспективи". Для вирішення поставлених завдань застосовано методи: польового спостереження - з метою розширення фактографічної бази роботи; уточнення змісту, виявлення варіативності звичаїв, обрядів і вірувань, повязаних з водою; вивчення процесу їхніх видозмін і стану збереження в сучасну пору тощо;Це - стаття Д.Лепкого "Вода в людовій вірі", в якій автор розглянув народні вірування й легенди про воду, водойми та деякі обряди з водою, відзначив шанування в народі джерел з цілющою водою, спостеріг неоднорідне сприйняття води як стихії. Другий розділ дисертації "Традиційні народні уявлення та вірування про воду" складається з трьох підрозділів: "Уявлення про воду як елемент світотворення та вірування в її магічні властивості", "Уявлення про воду як локус демонічних істот, зла і недуг", "Уявлення про воду як межу між земним і потойбічним світами. Для обрядового очищення та інших магічних цілей горяни використовували звичайну (криничну, річкову) чи дощову воду; воду, освячену в церкві на Водохреще та в інші релігійні свята; "наговорену" воду, над якою було проказано замовляння; "непочату" воду, набрану раніше за інших з водойми до сходу сонця; воду зі "святого" чи "цілющого" джерела, трьох (семи, девяти) криниць або з місця, де зливалося кілька джерел, тощо. Із такими уявленнями повязано чимало своєрідних світоглядних і звичаєвих явищ: уявлення про певні міфологічні персонажі, локалізовані у воді (потопельник, русалка, щезник, водяний упир, гадячий цар тощо); замовляння з відсиланням хвороб та іншої "нечисті" за моря, у воду, з водою; "насилання" чарів через воду (біля ріки) і з водою (тією, в якій обмивали небіжчика або вимочували зміїну шкіру); настанови й заборони стосовно щоденного зберігання і вживання води, купання у водоймах у певні періоди року та в нічний час. Це, зокрема, застосування магічних дій з водою для полегшення пологів (обмивання вагітної свяченою водою, водою, в яку кинуто вистрелену кулю або яку пролито крізь отвір пряльця); обряд "проща" - післяпологове ритуальне очищення породіллі й повитухи; дії, спрямовані на охорону матері й дитини від дії злих сил, наврочення (купання зуроченої дитини у воді з жаринами, воді, яку взято з девяти криниць; обмивання грудей матері свяченою водою, щоб запобігти втраті молока, та ін.).Досліджувана проблематика найширше висвітлена в народознавчій літературі фактографічними розвідками, які, поряд з іншим матеріалом, містять вартісні джерельні дані щодо народних вірувань про воду і її ритуального використання. Контекстно ці явища розглянуто й у наукових статтях і монографіях про окремі ділянки народної культури та узагальнюючих колективних працях про побут і традиції карпатських етнографічних груп. Аналіз численних етнографічних і фольклорних відомостей засвідчує традиційне сприйняття горянами води як одного з елементів світотворення, першоджерела життя, магічного оберегу, продуцента, символу чистоти, здоровя, плідності та водночас хаотичну, небезпечну стихію, локус злих сил, межу між земним і потойбічним світами. В основі таких вірувань лежать ранньоміфологічні уявлення про воду як сакральну, магічну стихію, першосубстанцію, а також знання її природних здатностей, насамперед очищати, додавати сил і здоровя, сприяти зціленню від низки хвороб. До найсамобутніших реалій, що побутували в тих чи інших районах Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини і загалом в регіоні, належать: деякі своєрідні обрядодії перед початком перших оранки й сівби; широке магічне застосування води в полонинському побуті й ветеринарії; особливі способи викликання дощу і вибору місця для будівлі, криниці; ритуальне вмивання членів родини під час різних календарних свят; використання з ритуальною метою води, в якій готували чи обмивали деякі сакральні предмети; ритуальне очищення водою в обрядах "прощ" (у родильній, весільній, похоронній, будівельній звичаєвості); весільний

Основний зміст дисертації

вода карпати обряд вірування

Досліджувана проблематика найширше висвітлена в народознавчій літературі фактографічними розвідками, які, поряд з іншим матеріалом, містять вартісні джерельні дані щодо народних вірувань про воду і її ритуального використання. Контекстно ці явища розглянуто й у наукових статтях і монографіях про окремі ділянки народної культури та узагальнюючих колективних працях про побут і традиції карпатських етнографічних груп. Кількість аналітичних робіт незначна й стосується розгляду лише деяких аспектів: загальної характеристики ритуальної знаковості чи окремих функцій води, її застосування в деяких обрядових контекстах. З-поміж багатьох праць, різних за характером, обсягом і повнотою емпіричних даних, способами й результатами аналізу, найґрунтовнішими є розсліди Д.Лепкого, В.Гнатюка, З.Кузелі, П.Богатирьова, Ф.Потушняка, М.Шмайди, Ю.Климця, З.Болтарович, С.Гвоздевич, Р.Кіся, О.Поріцької, В.Войтовича.

Аналіз численних етнографічних і фольклорних відомостей засвідчує традиційне сприйняття горянами води як одного з елементів світотворення, першоджерела життя, магічного оберегу, продуцента, символу чистоти, здоровя, плідності та водночас хаотичну, небезпечну стихію, локус злих сил, межу між земним і потойбічним світами. В основі таких вірувань лежать ранньоміфологічні уявлення про воду як сакральну, магічну стихію, першосубстанцію, а також знання її природних здатностей, насамперед очищати, додавати сил і здоровя, сприяти зціленню від низки хвороб.

Звичаєво-ритуальне вираження таких поглядів пронизує різні сфери побутової і обрядової культури (хліборобство, скотарство, будівництво, сімейні та календарні обряди, народна медицина тощо). Більшість із них належать до певного типу чи виду магії (імітативна, контактна, катарсична, апотропеїчна, лікувальна, статева) і мають ірраціональний характер. Водночас у застосуванні окремих дій можна вбачати раціональне підґрунтя (вмивання "зі срібла", водолікування, купання хворих немовлят у купелі з цілющих трав, ряд засобів народної ветеринарії).

Дослідження символіки, семантики, спрямування широкого кола звичаєво-обрядових явищ дозволяє виділити такі основні знакові ритуальні функції води: очисну, оберегову, лікувальну, продукуючу. У багатьох випадках вони поєднуються, надаючи обряду амбівалентного значення (лікувально-очисного, катарсично-апотропеїчного тощо). Деякі чинності виявляють ширшу ритуальну функційність. Їхньою метою було не лише очищення, зцілення, оберігання, а й транслювання обєкту ритуальної дії певних позитивних якостей через воду, яку наділяли медіаторною властивістю й нерідко "посилювали" вкладанням до неї різних магічних предметів.

Характерною ознакою дослідженого комплексу звичаїв, обрядів і вірувань є їхнє значне територіальне поширення (у межах всього регіону чи окремих районів), наявність інваріантів, добре збереження протягом тривалого часу (щонайменше до середини ХХ ст.), стійкість до інновацій та іноетнічних запозичень. Передусім ці явища зумовлені певними природно-соціальними факторами, які сприяли живучості народних традицій і консервації побутово-обрядової архаїки на теренах Карпат.

Пласт карпатських обрядів і вірувань, повязаних з водою, охоплює різні за функціями, семантикою й ґенезою явища, які в традиціях жителів кожного етнографічного району вирізняються локальною специфікою та водночас мають питомі регіональні і загальноетнічні риси, що споріднюють їх із традиціями жителів суміжних теренів і загалом всієї України, багатьох словянських та інших народів Європи. До найсамобутніших реалій, що побутували в тих чи інших районах Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини і загалом в регіоні, належать: деякі своєрідні обрядодії перед початком перших оранки й сівби; широке магічне застосування води в полонинському побуті й ветеринарії; особливі способи викликання дощу і вибору місця для будівлі, криниці; ритуальне вмивання членів родини під час різних календарних свят; використання з ритуальною метою води, в якій готували чи обмивали деякі сакральні предмети; ритуальне очищення водою в обрядах "прощ" (у родильній, весільній, похоронній, будівельній звичаєвості); весільний обряд "митвин" наречених; магічні дії з водою у звичаях, повязаних з полегшенням агонії, і т.ін.

Одна з особливих рис комплексу розглянутих явищ - поєднання, співіснування, дублювання в різних контекстах елементів народної та християнської традиції. Такий синкретизм, насамперед, виявляється в обрядодіях, приурочених до свята Йордану, Великодня, першого вигону худоби, будівництва, хрещення дитини тощо, широкому використанні в народній традиції свяченої води.

Порівняльно-історичний зріз різних пластів архаїчної міфоритуальної традиції показав, що чимало світоглядних і обрядових явищ зародилось у давньо- і прасловянські часи чи навіть в епоху первісності й зберегло свою тяглість у лоні новітньої культури українців та інших етносів. Найархаїчнішими збереженими у горах реаліями є: залишки давніх міфологічних уявлень про воду і її символіку; застосування води у скотарській, аграрній, метеорологічній магії; наявність в окремих контекстах гідромантичних обрядодій; здійснення ритуалів біля водойм та власне обрядове купання у водоймах; вербальний супровід обрядів замовляннями тощо.

Польові розсліди показують, що чимало таких явищ побутує й нині, зберігаючи свою традиційну ритуально-світоглядну основу. Це, зокрема, низка обрядодій з водою в господарській сфері і календарній звичаєвості горян, ряд елементів традиційного родильного, весільного, похоронного обрядів, деякі звичаєві настанови щодо зберігання й вживання води в щоденному побуті та в ритуальний час. Водночас під впливом низки соціокультурних чинників упродовж ХХ ст. багато звичаїв і обрядів віджили, втратили традиційні світоглядні вмотивування чи зазнали переосмислення під дедалі більшим впливом релігійної традиції чи раціонального світогляду. Так, майже не збереглись дотепер давні космогонічні уявлення про воду, обряди викликання дощу, звичаї купання обрядового хліба, йорданського вмивання (купання) на ріці та ін., а обряди обливання водою на Великдень, вмивання рук породіллі і повитусі, заборона купатися до Івана Купала тощо втратили свою первісну семантику.

Горошко Л. Знаковість символу води // Народознавчі зошити. - Львів, 2003. - Зош.3-4. - С.521-524.

Горошко Л. Знакова функція купелю в традиційній обрядовості українців (етнолокальний варіант. Бойківщина) // Народознавчі зошити. - Львів, 2004. - Зош.1-2. - С.172-176.

Горошко Л. Символічна функція води у весняно-літній обрядовості українців Східних Карпат (очисний аспект) // Народознавчі зошити. - Львів, 2004. - Зош.5-6. - С.705-713.

Горошко Л. Очисний аспект застосування води в пологовій обрядовості українців Східних Карпат // Наукові записки. - Івано-Франківськ, 2006. - Вип.9-10. - С.93-97.

Горошко Л. Фертильні властивості води у весняно-літній обрядовості Карпатського регіону (дохристиянська основа) // Історія релігій в Україні. - Львів, 2005. - Кн.І. - С.47-52.

Горошко Л. Моністичний аспект застосування води з очисною метою у поховальній обрядовості українців (Гуцульський етнолокальний варіант) // Ґражда. - Львів, 2005. - Ч.11. - С.45-47.

Горошко Л. Символи Води і Світового дерева як компоненти світотворення // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. - Львів, 2006. - Вип.16.4. - С.42-46.