Синтоїзм як релігія населення Японії, що виникла у процесі розвитку і культурного синтезу місцевих родоплемінних вірувань, принципи та передумови її формування. Історія розвитку та зміст, представники. Особливості віровчення, культу, організації.
Вона виникла в результаті обєднання вірувань, розповсюджених в окремих місцевостях Японії, навколо культу, що склався в центральній провінції Ямато й повязаний з божествами - предками імператорського дому. На відміну від багатьох інших релігій синто не може назвати свого конкретного засновника - людину або божество. Люди, згідно синто, відбулися безпосередньо від камі, живуть в одному світі з камі й можуть переходити в розряд камі після смерті, тому синто не обіцяє порятунку в якомусь іншому світі, а ідеалом уважає гармонічне існування людини з навколишнім світом, у духовному середовищі. Вони існували незалежно від релігії синто, основним змістом якої дотепер залишаються обряди. І все-таки виконання обрядів синто невіддільно від повсякденного життя японця з моменту його народження до самої смерті, просто здебільшого обряди не розглядаються як прояв релігійності.У пантеоні синтоїзму нараховується більше 8 мільйонів богів (камі), до яких ставляться також духи померлих, духи рік, гір, озер і заступники ремесел. Ціль людини - гармонійно існувати із природою, звідси звичай - у японських житлах майже відсутні меблі, і кожен будинок, по можливості, прикрашається нехай іноді маленьким, але садком, або галявиною, або мальовничими малюсінькими озерцями з мініатюрними хаосами (накопиченням каменів), тобто елементами дикої природи. Довгий час міфи й вірування співіснували без усякої системи, поки у зводі законів «Тайхоре» синтоїзм не одержав статусу державної ідеології. В основі синтоїзму лежить проголошення божественної природи влади японського імператора, родовід якого йшов до богів. «В імператорах живуть боги, які й керують всією їхньою діяльністю», - проголошує синтоїзм.
Вывод
У пантеоні синтоїзму нараховується більше 8 мільйонів богів (камі), до яких ставляться також духи померлих, духи рік, гір, озер і заступники ремесел. По цьому вченню люди після смерті можуть ставати камі, від яких вони відбулися. Ця релігія не жадає від своїх послідовників молитов або читання священних текстів. Досить лише брати участь у храмових святах і церемоніях. Ритуали грають тут не меншу роль, чим у конфуціанстві. Кожна деталь, дріб"язок побуту, будь те вітання або чаювання, наділяється в довгу церемонію. Ціль людини - гармонійно існувати із природою, звідси звичай - у японських житлах майже відсутні меблі, і кожен будинок, по можливості, прикрашається нехай іноді маленьким, але садком, або галявиною, або мальовничими малюсінькими озерцями з мініатюрними хаосами (накопиченням каменів), тобто елементами дикої природи.
Довгий час міфи й вірування співіснували без усякої системи, поки у зводі законів «Тайхоре» синтоїзм не одержав статусу державної ідеології. В основі синтоїзму лежить проголошення божественної природи влади японського імператора, родовід якого йшов до богів. «В імператорах живуть боги, які й керують всією їхньою діяльністю», - проголошує синтоїзм. Звідси й ідея про безперервність імператорської династії. Філософські школи синтоїзму формують ще одну частину ідеології - кокутай (тіло держави), відповідно до якої божества живуть у кожному японці, здійснюючи через нього свою волю. Відкрито проголошується особливий божественний дух японського народу і його перевага перед всіма іншими. Було так само оголошено про особливу роль Японії в цьому світі, де вона повинна займати центральне місце.
Японія - це країна богів, перед якою повинні схилитися всі інші країни, якщо не добровільно, те під дією сили. Довгий час цієї ідеології не давав належної сили буддизм і конфуціанство, що проникнули в країну з материка, привнесли свої елементи в життя японського суспільства.
Список литературы
1. Арутюнов С.А, Комаровский Г.Е. Религия в жизни японцев // Азия и Африка сегодня. - 1966. - №8. - С. 36 - 42.
2. Гришилева Л.Д. Формирования японской национальной культуры. - М., 1986. - 284 с.
3. Елисеев А.П. Японская цивилизация. М., 2005. - 497 с.
4. Корнев В.И. Синтоизм и конфуцианство. М., - 1994. - 169 с.
5. Мещеряков А. Синтоїзм - релігія японців // Азия и Африка сегодня. - 1977. - №4. - С. 50 - 52.
6. Накорчевский А.А, Синто. М., - 2000. - 455 с.
7. Сафронова Е. Синтоизм // Наука и жизнь. - 1995. - №5. - С. 102 - 107.
8. Хоменко О. Синтоїзм і буддизм - дві дороги до храму // Людина і світ. - 1996. - №10. - С. 36 - 39.
9. Энциклопедия для детей. Т.6, ч. 2. Религии мира. - М., 1996. - 520 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
