Значення письма в історії суспільства та передумови його виникнення - Реферат

Вже багато століть людина користується плодами писемності,але навряд чи хто-небудь ,окрім фахівців, серйозно замислювався над тим, наскільки важлива писемність для кожної окремої людини та для всієї цивілізації. З його появою людство нарешті змогло розвиватися далі. Воно отримало можливість передавати свої знання майбутнім поколінням,а покоління в свою чергу могло навчитись знанням пращурів та не створювати те ,що вже було створено. Деякі вчені стверджують, що письмо було створено раніше ніж звукова мова, але на мою думку це твердження є доволі абсурдним. Тому що,якщо замислитись,про що саме могли писати люди,які не могли обмінюватися своїми почуттями та думками з іншими,які не могли описати чи назвати предмет?Спершу зявилося протописьмо або «предметне письмо».Ця система не відтворювала безпосередньо мовлення,а була лише нагадуванням, підсказкою для того, хто приймав повідомлення. Мнемонічним і символічним знаком міг бути предмет чи декілька предметів і ритуальні дії з ними. Жерці перського царя Дарія "прочитали" це "послання" так: "Якщо ви, перси, не вмієте літати, як птахи, стрибати по болотах, як жаби, і ховатися під землею, як миші, ви всі будете знищені нашими стрілами". Письмо вампум - це пояс або жезл із прикріпленими до нього різними за кольором і розміром черепашками.Інформацію передають порядком розташування, способом поєднання і кольором черепашок. Зрозуміло, що стороння людина не прочитає такого послання, бо про значення такого письма необхідно попередньо домовитися.[М.П.Кочерган «Всуп до мовознавства» стр.166].З часом через розвиток суспільства та розширення використання письма виникла проблема його спрощення.Наприклад,поєднання символів що позначають собаку і рот, означає "говорити", дитину і рот -Суть цього шляху полягає в тому,що для коренів залишають їх ієрогліфи,а для префіксів,суфіксів та закінчень використовують додаткові.Суть полягає в використанні для позначення частин довгих слів письмові знаки для коротших слів.Фонографія - це різновид письма ,в якому графічні знаки позначають звуки.Це письмо ще називають силабічним (від гр. Складовою була й та синайська (давньосемітська) писемність, що розвинулася в другій половині II тисячоліття до н.е. з єгипетських ієрогліфів і налічувала майже 100 знаків. На основі цієї писемності виробилося декілька форм фінікійського письма.Суто складовим є давньоіндійське письмо деванагарі, яке існує з VII ст.Далі фонографії розвивали фінікійці.Саме вони бувами позначали приголосні,які виражали лексичне значення коренів, а голосні, які чергуються в корені між приголосними для вираження граматичних значень, позначали діакритичними знаками. Отже, усі види алфавітного письма формувалися на основі давньосемітського фінікійського буквеного консонантного, або квазіалфавітного, письма, яке використовували у Фінікії, Палестині та Карфагені з XIII ст. до н.е. до початку н.е.Запозичивши букви у фінікійців, вони стали позначати ними не тільки приголосні, а й голосні. Для цього використали фінікійські букви А, Е, І, О, що позначали такі приголосні, яких не було в грецькій мові, а також увели деякі власні букви - іжицю (v) та омегу (Q, со). На відміну від фінікійців греки стали писати зліва направо і відповідно обернули зображення букв (q - р, 3 - Е).Є 2 визначення поняття «графіка»: сукупність усіх засобів письма (всіх букв і допоміжних знаків); розділ мовознавства, який вивчає співвідношення між графемами і звуками. Алфавіт складають букви певної мови. Ідеальний алфавіт повинен мати стільки букв, скільки є звуків у мові, причому кожна графема (буква) повинна позначати тільки один звук, а кожен звук - мати одну графему. Це пояснюється тим, що, по-перше, 24 буквами грецького і 25 латинського алфавітів неможливо передати усі звуки сучасних мов; по-друге, в усіх мовах відбуваються фонетичні зміни, а орфографія залишається традиційною (в англійській мові 46 фонем,але 26 букв).Наприклад, за цим принципом в українській та російській мові пишуться префікси з-і с-.Фонетичний принцип характерний для білоруської, сербської та хорватської орфографій. Суть цього принципу полягає в однаковому написанні однієї й тієї самої морфеми незалежно від її вимови в тій чи іншій позиції. У російській мові за цим принципом, який, до речі, є в ній основним, пишуться слова, що закінчуються на приголосний (род, друг, дуб), префікс с-,ненаголошені голосні, буквосполучення стн, стл, здн, рдц у коренях слів типу счастливый, поздно, сердце. Він полягає в тому, що зберігаються такі написання, які на сучасному етапі втратили свою мотивованість, тобто слова пишуться так, як вони писалися колись, хоч таке написання не відповідає ні звучанню слова, ні його морфемній структурі. До традиційних написань в українській мові належать написання я, ю, є, ї, щ на позначення двох звуків, збереження подвоєння приголосних в іншомовних власних назвах (Голландія, Руссо, Уатт), написання без подвоєння іншомовних загальних назв (каса, клас, колектив) та написання є та и в ненаголошен

Зміст

Вступ

?. Історія писемності

??. Різновиди письма

1. Предметне письмо

2. Етапи та форми розвитку графічного письма

А) Піктографія

Б) Ідеографія

III. Шляхи спрощення письма

1. Лексичний шлях

2. Граматичний шлях

3. Фонографічний шлях

IV. Поняття та етапи розвитку фонографії

1. Складове письмо

2. Консонантне письмо

3. Буквено-звукове письмо

V. Поняття та предмет науки графіки

VI. Поняття,предмет та принципи орфографії

1. Фонетичний

2. Морфологічний

3. Історико - традиційний