Зміст й напрямки розробки та впровадження національними урядом Центральної Ради аграрної політики в 1917-1918 роках - Магистерская работа

Реферат ЦЕНТРАЛЬНА РАДА, УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА, АГРАРНА ПОЛІТИКА, ЗЕМЕЛЬНА РЕФОРМА, СЕЛЯНСТВО, ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ. Об’єктом досліджень виступає внутрішня політика уряду Центральної Ради 1917-1918 рр. в галузі аграрних відносин, її зародження, спрямованість та еволюція. Стосовно 1917-1918 рр. вони обґрунтовуються матеріалами Наддніпрянської України - 9 тогочасних українських губерній. Хронологічні рамки дослідження визначені періодом діяльності Центральної Ради України 3 березня 1917 - 29 квітня 1918 рр. Мета магістерської роботи полягає у з’ясуванні змісту й напрямків розробки та впровадження національними урядом Центральної Ради аграрної політики. Завдання: - проаналізувати передумови аграрної політики Центральної Ради; - розглянути аграрну політику Центральної Ради України після І і ІІІ універсалів; - охарактеризувати реалізацію аграрної політики Центральної Ради. Наукова новизна теми й особистий внесок здобувача полягають у тому, що автор з сучасних теоретико-методологічних позицій та з допомогою залучення нових джерел вперше у вітчизняній історіографії здійснила цілісне дослідження діяльності уряду Центральної Ради 1917-1918 рр. у справі розв’язання аграрного питання. ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. АГРАРНА ПОЛІТИКА ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ 2.1 Передумови формування аграрної політики Центральної Ради 2.2 Трансформація аграрної політики Центральної Ради за ІІІ Універсалом 2.3 Аграрна політика Центральної Ради після проголошення ІІІ Універсалу РОЗДІЛ ІІІ РЕАЛІЗАЦІЯ АГРАРНОГО ПИТАННЯ 3.1 Прийняття Земельного закону Центральної Ради 3.2 Події і спроби провадження в життя аграрної політики ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ Вступ Актуальність теми дослідження. Революційні події 1917-1918 рр. належать до визначальних періодів в історії Української держави. Активна і нерідко суперечлива участь народних мас у національно-демократичній революції 1917-1918 рр. обумовила її переважно селянський характер. Пошуки шляхів аграрного розвитку активізувалися після лютневої революції 1917 р. Свої програми та концепції пропонували різні політичні сили, державні та громадські діячі. Підхід національного уряду до земельної справи визначав не лише долю селянства, а й взагалі шляхи української революції. Українська держава знову повертається до проблеми приватної власності на землю, політику щодо якої проводив і український уряд Центральної Ради в роки революції. Досягнення мети роботи передбачає вирішення таких завдань щодо дослідження літератури та джерельної бази: - вивчити стан земельних відносин в українському селі напередодні лютневої революції 1917 р., з’ясувати його вплив на загострення соціально-економічних протиріч під час української революції; - визначити напрямки та сутність аграрної політики Центральної Ради, - реконструювати хід аграрної реформи - дослідити процес створення інституту державних органів в справі розробки та втілення аграрної реформи; - узагальнити досвід аграрних перетворень, проаналізувати як позитивні, так і негативні його результати. Хронологічні рамки дослідження визначені періодом діяльності Центральної Ради України 3 березня 1917 - 29 квітня 1918 рр. Нижня хронологічна межа характеризується датою заснування національної організації - Українська Центральна Рада 3 березня 1917. Використання комплексного підходу до оцінки внутрішніх та зовнішніх чинників, які впливали на хід розробки та впровадження земельної реформи дозволило простежити еволюцію аграрної політики УНР доби Центральної Ради. Кожна з політичних сил, що претендували на політичне лідерство в Україні, особливо на владу, мали в той чи інший спосіб вирішувати селянську проблему. Особливе значення для постановки в історичній науці аграрних проблем революції і громадянської війни в Україні мала епоха Центральної Ради України. Одним з перших, хто звернувся до проблеми вирішення аграрного питання, був М. Грушевський. М. Грушевський визначив, що механізм реалізації аграрної програми залишився невизначеним, переймаючи основні риси пропагованої Українською соціал-демократичною робітничою (УСДРП) націоналізації землі. М. Грушевський зазначав, що першим кроком у напрямі розв’язання аграрного питання став кооперативний зїзд Київщини 14-15 березня 1917 р. Зїзд, за спогадами М. Грушевського, за маніфестував себе не в ролі фахової організації, а насамперед «представництва землі, села і селянства». З одного боку, кооперативний зїзд не оминув можливості солідаризуватися з революційною Росією, а з іншого - і це було головним - продемонстрував українські домагання федеративної перебудови Росії із забезпеченням національно-територіальної автономії України. М. Грушевський зазначив, що резонанс, який мав кооперативний зїзд не лише в київському політичному середовищі, змусив українських діячів звернути особливу увагу на селянство. Проте в доповідях з приводу різноманітних аспектів автономії висувались питання перерозподілу повноважень між центральним та українським урядами, обговорювалась проблема місцевого самоврядування, права та повноваження територіальних гро