Поняття, порядок підписання та форми трудового договору. Права та обов"язки працівника. Загальні та спеціальні вимоги до особи, яка бажає укласти контракт. Соціальне страхування робітників від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Актуальність обраної мною теми полягає у тому, що право на працю є основним конституційним правом громадян України. Воно проголошене статею 43 Конституції України, де визначається, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується [1, ст.43]. Право на працю реалізується різними шляхами. 21 КЗПП України 1971 р. дає легальне визначення поняття трудового договору як угоди між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором або угодою сторін [2, ст.21]. Працівник укладає трудовий договір з власником тоді, коли останній безпосередньо управляє, але не можна погодитись з тим, що уповноважений власником орган на управління майном і виробничим процесом виступає стороною трудового договору, особливо тоді, коли праця застосовується на засобах виробництва державної власності.Він розглядається також як підстава виникнення трудових правовідносин і водночас як форма залучення до праці. Трудовий договір широко використовується в усіх країнах з ринковою економікою для найму робочої сили [5, С. На підставі трудового договору працівник здає в найм власнику засобів виробництва (роботодавцю) свою здатність до праці [12, С. Потрібно підкреслити, що з точки зору права нема різниці чи працює особа за трудовим договором на державному підприємстві, в установі, у колективному господарстві, чи у фізичної особи. 21 КЗПП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації, уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник, уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін [2, стаття 21].Сторонами трудового договору виступають працівник і роботодавець. 21 КЗПП України не містить терміна "найманий працівник", однак у більш сучасних законодавчих актах про працю цей термін застосовується. № 137/98-ВР дано визначення "найманий працівник", під яким розуміється фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх обєднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю [6, С. Законодавство встановлює загальні та спеціальні вимоги до особи, яка бажає укласти трудовий договір. Релігійна організація має право приймати на роботу громадян, умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією і працівником та визначаються трудовим договором, і який укладається у письмовій формі й підлягає обовязковій реєстрації.Основна увага приділялася першій групі умов, хоча такий, наприклад, факультативний фактор, як зобовязання власника забезпечити місце для дитини працівника у дитячому дошкільному закладі може мати для працівника не менш важливе значення, ніж інші умови. Всі умови трудового договору, оскільки були встановлені угодою сторін, а відтак мали значення для сторін, повинні розцінюватися не за критерієм їх значення - до речі, вони природно можуть мати цілком різне значення для роботодавця і для працівника, - а в аспекті усвідомлення того, що вони не можуть бути змінені в односторонньому порядку без згоди іншої сторони [5, С. У трудовому договорі може бути конкретизований певний підрозділ, філія, відділ підприємства, а також інше робоче місце, де безпосередньо буде трудитися працівник [15, С. Згідно з Довідником та іншим законодавством про працю, а також відповідно до потреб виробництва, роботодавець розробляє і самостійно затверджує посадові інструкції для керівників, професіоналів, спеціалістів з урахуванням конкретних завдань й обовязків, функцій, прав, відповідальності працівників цих груп і особливостей штатного розпису підприємства, установи, організації. Разом з тим не можна не визнавати у суспільному виробництві наявності таких посад і робіт, які мають особливе суспільне значення (наприклад, державні службовці, військовослужбовці) або виконують функції щодо захисту прав і свобод громадян (працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, суду), робіт, повязаних з підвищеною небезпекою (працівники авіації і льотно-випробного складу, працівники, які здійснюють управління повітряним рухом; працівники локомотивних бригад і окремі працівники, які безпосередньо забезпечують організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах, на автомобільному, морському
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальні положення про трудовий договір
1.1 Поняття про трудовий договір
1.2 Сторони трудового договору
Розділ 2. Зміст трудового договору
Розділ 3. Форми трудового договору
3.1 Письмова форма трудового договору
3.2 Контракт
3.3 Етапи формування трудового договору
Висновки
Список використаних джерел
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
