Зміст, структура і характерні особливості політичних відносин - Контрольная работа

Необхідною умовою, що сприяє ліпшому розумінню обєктивних процесів, що діють усередині політики та поза нею, є вивчення історичного досвіду, необхідність уважного ставлення до його уроків та врахування в політичній діяльності всієї багатоманітності чинників, які на неї справляють вплив. Наявність обєктивного елементу в політиці, її залежність від попередніх подій створюють можливість для науково обґрунтованих прогнозів, передбачень і навіть для відповідного моделювання політичних процесів, хоча, звичайно, це можна зробити лише з певною мірою вірогідності. По-друге, політика - це не тільки наука зі своєю системою категорій, закономірностей та методів, а й мистецтво, яке полягає в умінні використовувати наявні можливості, приймати правильні й продумані політичні рішення як на підставі теоретичних знань і перевірених історичною практикою логічних висновків, так і з допомогою уяви, інтуїції, творчої сміливості та фантазії. Політика як мистецтво - це необхідний компонент дійового і емоційно-вольового життя політики, що істотно визначає її ефективність, характер методів, вибір тактики та професійне покликання політичного діяча. Оскільки політичний процес ніколи не може бути повністю раціональним, а неконтрольовані процеси в політиці небажані, то за організації і здійснення політичного процесу і взагалі будь-якої політичної дії виникає подвійне завдання: якось компенсувати брак точного знання і водночас утриматися в межах раціонального, щоб не допустити безвідповідальних рішень та дій.З глибокої давнини до періоду виникнення ранньокласових суспільств і держав беруть початок перші спроби усвідомлення сутності політичних явищ. Згідно з його вченням, держава виникає з обєднання, сімей і уподібнюється сімї, де імператор - батько, що турбується про своїх підданих - дітей. Демократичні процедури передбачали участь вільного чоловічого населення в роботі народних зборів і прийняття рішень, рівність громадян перед законом, право на заміщення виборної суспільної посади. Він стверджував, що правити повинні знаючі люди-філософи, а саме правління є мистецтвом, яке здатні сприймати лише окремі «кращі» люди завдяки своєму народженню, вихованню і навчанню. Вперше його політичні ідеї були викладені в окремих політичних трактатах, написаних у формі діалогів: «Держава», «Політик», «Закони».Будь-яка політика стає зрозумілою, коли ясно, хто здійснює її і на що вона спрямована, тобто визначені субєкти й обєкти політики у суспільстві на тому чи іншому етапі історичного розвитку. У суспільстві субєктом і обєктом політики можуть бути людина, соціальні верстви, групи, організації, рухи, колективи, держави, суспільство в цілому. Субєктом політики є кожний соціум, здатний творити політику. Це означає відтворення набутого, усталеного в політиці, виробленого попередніми поколіннями в процесі історичного розвитку, підтримання реального політичного стану в усій системі його залежностей, закладення в реалії політики імпульсів її майбутнього розвитку, внутрішніх пружин політичного руху. У XX ст. активізація політичного життя у світі загострила увагу до місця, ролі, значення особи як субєкта політики, утвердила принцип людського виміру політики.

Зміст

1. Політика як мистецтво

2. Політична думка Стародавнього світу

3. Нація як субєкт і обєкт політичних відносин

1. Політика як мистецтво