Аналіз та основні підходи до визначення культури як динамічної цілісності. Дослідження культурної дихотомії "існування та становлення". Методологічний потенціал культурного плюралізму згідно концепцій європейської філософської думки, синергетика як наука.
Чи не найбільший вплив глобалізаційних чинників спостерігається в культурній сфері, що дає підстави стверджувати: зміни, що відбуваються у культурі сьогодні, характеризуються всеосяжністю та набувають принципово нових рис порівняно з попередніми історичними епохами. Таким чином, зміни відіграють важливу роль у культурі і мають надзвичайно складний характер. Проблеми розвитку культури, трансформація культурного середовища і природа культурних змін віддавна перебувають у центрі уваги філософів, істориків, антропологів, культурологів, соціологів, а питання про обґрунтування підходів до дослідження змін має тривалу історію в методології науки і культурології. Історично постановка цього питання розгорталася у двох площинах: 1) про правомірність використання загальнонаукових методів дослідження у сфері культурології, зокрема з метою дослідження культурних змін; 2) про розробку спеціальних методів дослідження. Виділяють дескриптивну, або історичну, модель інтерпретації культури й культурних змін, де культурна подія розглядається як елемент причиново-наслідкового ланцюга, в якому немає місця для людської свободи й вибору, та нормативний, де культура інтерпретується як сукупність норм і цінностей, а сенс культурної події чи вчинку визначається через співвідношення не з історією, а з сукупністю принципів (М. В.Вступ до дисертації містить обґрунтування актуальності теми дослідження, визначення обєкта, предмета, мети і завдань дослідження, перелік положень, що виносяться на захист, обґрунтування наукової новизни дослідження і практичного значення отриманих результатів, опис структури дисертації, а також апробації результатів дослідження. Історично склалося протиставлення різних концепцій становлення і функціонування культури, але недостатня увага приділялася аналізу змісту поняття «зміни», а самі зміни та їх джерела розглядалися спрощено і поза конкретним культурним контекстом. У підрозділі 1.1 «Еволюційний підхід і проблема дослідження культурних змін» розглядаються особливості застосування класичного еволюціонізму для пояснення природи культурних змін. Моргана свідчить про методологічну обмеженість класичного еволюціонізму, яка виявилася у неспроможності зняти протиріччя між культурною різноманітністю людства та його єдністю, розкрити діалектику внутрішнього і зовнішнього в культурних змінах, пояснити природу і направленість цих змін. Культура розглядається як багатовекторний процес, а поняття еволюції культури замінюється поняттям «культурні зміни».За підсумками ретроспективного філософсько-методологічного аналізу можна дійти висновку про те, що поняття «зміна» дозволяє зміщувати акцент в аналізі феноменів культури з буття на становлення, не ігноруючи при цьому момент стійкості. В умовах глобалізації та постнекласичної науки актуалізується не так фіксація змін у культурі, як методологічне обґрунтування підходів до дослідження змін як необхідної складової існування культури як системи, що перебуває у безперервному становленні. У підрозділі 2.3 «Культура як нерівноважна система» досліджується можливість аналізу культури з позицій теорії нерівноважних систем, оскільки в сучасній науці поняття нерівноважних систем і нерівноважних процесів відіграє дедалі більшу роль. У підрозділі 3.1 «Культура як система і цілісність», спираючись на уявлення про культуру як систему, яку складають сукупність засобів і форм організації життєдіяльності людини, засобів матеріального буття, сукупність матеріальних і духовних досягнень (І. Бойченко. Системний підхід до культури полягає у визначенні її як сукупності речей, процесів та інститутів, що відповідають за підтримку ідентичності культури, формуються в процесі засадничих видів діяльності людини і визначають її сутнісні характеристики.Проблема природи, змісту та рушійних сил культурних змін є ключовою для розуміння культури, а поширення загальнонаукових методів на сферу дослідження культурних змін сприяло становленню критеріїв науковості й обєктивності в методології культурології та під час інтерпретації причин, рушійних сил і змісту культурних змін. Критичний аналіз різноманітних методологічних підходів дозволяє уникнути абсолютизації ролі одного з підходів та зясувати продуктивність застосування наявних підходів і методів у ході аналізу конкретної культурної ситуації та конкретних форм культурних змін. Хейзинги (гра як універсальна модель «перетворення» дійсності, а зміни в культурі як наслідок втрати ігровим чинником своєї дієвості) та спроба поєднати діяльнісний та ігровий підходи (С. Відповідно, поняття зміни виявляється найбільш адекватним для опису процесів у культурі, де одночасно виявляються процеси трансляції, інновацій і розмаїття адаптацій, що дозволяє зміщувати акцент в аналізі феноменів культури з буття на становлення, не ігноруючи момент стійкості. Системний підхід до культури полягає у визначенні її як сукупності речей, процесів та інститутів, що відповідають за підтримку ідентичності культури («власних значень» культури, за Н.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
Проблема природи, змісту та рушійних сил культурних змін є ключовою для розуміння культури, а поширення загальнонаукових методів на сферу дослідження культурних змін сприяло становленню критеріїв науковості й обєктивності в методології культурології та під час інтерпретації причин, рушійних сил і змісту культурних змін. Критичний аналіз різноманітних методологічних підходів дозволяє уникнути абсолютизації ролі одного з підходів та зясувати продуктивність застосування наявних підходів і методів у ході аналізу конкретної культурної ситуації та конкретних форм культурних змін.
Еволюціоністський та неоеволюціоністський, історико-матеріалістичний, функціональний, дифузіоністський підходи спрямовані на дослідження та інтерпретацію окремих сторін феномену культурних змін, але не формують цілісну концепцію культурних змін. Загальнонаукові методи дослідження культурних змін потребують коригування відповідно до специфіки предмета та обєкта дослідження.
Аналіз методологічних засад культурологічних досліджень, представлених концепціями М. Я. Данилевського (джерело культурних змін - культурна, релігійна, політична, економічна діяльність), К. Леонтьєва (перехід від простого до складнішого в рамках граничного часу існування культури), О. Шпенглера (життєвий цикл культури), А. Тойнбі (людина як «агент змін»), П. Сорокіна (культура як підсистема суспільства, що відповідає за цінності), Л. Гумільова (пасіонарність як чинник культурних змін), свідчить про спільність уявлень про культуру як самодостатній «організм», життєвий цикл якого розгортається відповідно до внутрішніх законів розвитку, життєвих циклів (народження, зростання, розквіт, смерть). Значний пояснювальний потенціал мають ігровий підхід до тлумачення культури Й. Хейзинги (гра як універсальна модель «перетворення» дійсності, а зміни в культурі як наслідок втрати ігровим чинником своєї дієвості) та спроба поєднати діяльнісний та ігровий підходи (С. Лем).
Поняття «зміна» описує сутнісні ознаки процесуальності в конкретних явищах, знімаючи протиставлення буття й становлення, руху і спокою, не редукуючи при цьому буття до становлення. Відповідно, поняття зміни виявляється найбільш адекватним для опису процесів у культурі, де одночасно виявляються процеси трансляції, інновацій і розмаїття адаптацій, що дозволяє зміщувати акцент в аналізі феноменів культури з буття на становлення, не ігноруючи момент стійкості. Категорія становлення охоплює найважливіший аспект зміни, оскільки припускає мінливість речей, явищ, процесів і передбачає безперервний перехід станів та процесів, включаючи уявлення про перехід від однієї визначеності до іншої.
Проблема «змін» актуалізується в ситуації постмодерну, безпосередньо повязаної з глобалізацією. Постмодерністи тлумачать становлення як безперервний перехід, унаслідок чого виникає небезпека втрати «моменту існування»; підміна руху «рекомбінацією» «зародків смислів» (Ж. Дерріда). Недооцінювання ролі новизни й творчості у постмодернізмі повязане зі статичним розумінням «відмінності». Реконструкція описується через поняття еклектики як тиражування варіантів «того самого» і є породженням симулякрів (Ж. Бодрійяр).
Синергетика, для якої центральним є поняття події, а характеристиками події визнаються спонтанність і незворотність (І. Пригожин), має значний методологічний потенціал для дослідження змін у культурі, як системі, що перебуває у безперервному становленні. Інструментом дослідження процесів змін може стати сукупність методів динамічного аналізу соціокультурної реальності, в основу яких покладено категоріально-понятійний апарат синергетики (біфуркація, хаос, порядок, стійкість, фрактальність, атрактор тощо). Застосування синергетичного підходу в дослідженні культурних змін відповідає як ідеалам класичної науковості, так і надає додатковий методологічний інструментарій, який дозволяє адекватно аналізувати події культури (одиничні й неповторні) у процесі змін. Разом із тим, синергетичний підхід у методології дослідження культурних змін повторює долю інших загальнонаукових підходів і не дозволяє створити всеохоплюючої концепції культурних змін.
Методологічний та евристичний потенціал синергетики полягає в тому, що вона дозволяє пояснити: 1) культурні трансформації з позицій дії «дивного атрактора»;
2) «горизонтальне» збільшення різноманітності можливих шляхів культурних змін;
3) здатність структури до самовідтворення;
4) залежність між кількістю енергії, процесами ентропії та організаційною структурою суспільства. Проте неправомірність ототожнення нерівноважних термодинамічних процесів із культурою повязана з необхідністю врахування людського чинника.
Системний підхід до культури полягає у визначенні її як сукупності речей, процесів та інститутів, що відповідають за підтримку ідентичності культури («власних значень» культури, за Н. Луманом).
Основою побудови «синтетичної» концепції культурних змін є відмова від «методологічної чистоти» досліджень на користь обґрунтування принципів інтеграції різних дослідницьких підходів, або поліметодологізму, як установки постнекласичної науки. Політемодологізм суголосний концепції культурного плюралізму і зумовлений пошуком нових епістомологічних та евристичних моделей інтерпретації культурних змін у процесі переходу до постнекасичної науки і відповідно до ситуації постмодерну, полікультурності та глобалізації.
ПУЬЛІКАЦІЇ культурний плюралізм синергетика філософський
Иванова К.А. Межкультурная коммуникация как субъек-субъектное общение [Текст] / К.А. Иванова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. пр. / Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х., 2003. - С. 445-448.
Иванова К.А. Жилой дом в системе ценностей и коммуникативных образов [Текст] / К.А. Иванова // Сборник научных докладов. - Симферополь, 2006. - С. 179-181.
Іванова К.А. Толерантність і емпатія, як специфічні риси комунікативних процесів міжкультурного дискурсу [Текст] / К.А. Іванова // Сборник научных докладов. - Симферополь, 2007. - С. 215-218.
Иванова К.А. Tolerance and empathy as specific features of communicative processes [Текст] // Сборник научных докладов. - Симферополь, 2008. - С. 297-300.
Иванова К.А. Культура как неравновесная система и проблемы культурных изменений [Текст] / К.А.Иванова // Науковий вісник Чернівецького університету. Сер. : Філософія. - 2009. - Вип. 462 - 463. - С. 154-163.
Иванова К.А. Методологические проблемы анализа культурных изменений [Текст] / К.А. Иванова // Грані : альманах. - Дніпропетровськ, 2009. - № 5 (67). - С. 70-75.
Іванова К.А. Поняття толерантності і її соціальне значення [Текст] / К.А. Іванова // Збірник доповідей І Міжнародного Кримського лінгвістичного конгресу. - Сімферополь, 2009. - С. 437-439.
Іванова К.А. Аналіз культури як нерівноважної системи [Текст] / К.А.Іванова // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. Сер. : Філософія. - Х., 2010. - Вип. 30. - С. 3-11.
Иванова К.А. Восток - Запад диалог культур и толерантность [Текст] / К.А.Иванова // Гілея : (науковий вісник): зб. наук. пр. - К., 2010. - Вип. 30. - С. 232 - 241.
Іванова К.А. Культурні трансформації: філософський аналіз [Текст] / К.А.Іванова // Гілея : (науковий вісник): зб. наук. пр. - К., 2010. - Вип. 37. - С. 254-261.
Іванова К.А. Філософські підходи до аналізу культурних змін [Текст] / К.А.Іванова // Гілея : (науковий вісник) : зб. наук. пр. - К., 2010. - Вип. 38. - С.235-240.
Іванова К.А. Концептуальний апарат синергетики як методологічна основа досліджень культурних змін [Текст] / К.А.Іванова / Гілея: (науковий вісник): зб. наук. пр. - К., 2010. - Вип. 39. - С. 292-297.
Іванова К.А. Динаміка інформації та культурні зміни [Текст] / К.А.Іванова // Гілея : (науковий вісник): збірник наук. пр. - К., 2010. - Вип. 42. - С. 321-328.
Іванова К.А. «Класичний» дифузіонізм і проблема культурних змін [Текст] / К.А.Іванова // Науковий вісник Чернівецького університету. Сер.: Філософія. - 2010. - Вип. 504-505. - С. 122-126.
Іванова К.А. Культура як обєкт «неповної розмірності» [Текст] / К.А.Іванова // Гуманітарний часопис : (збірник наукових праць) / Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут». - Х., 2010. - Вип. 3. - С. 18-25.
Іванова К.А. Культурні зміни в контексті глобалізації [Текст] / К.А. Іванова // Практична філософія. - К., 2010. - № 4. - С. 26-31.
Іванова К.А. Цілісність і «фрагменти віруси» в культурі: динамічний аспект проблеми [Текст] / К.А.Іванова // Грані : альманах. - № 4 (72). - Дніпропетровськ, 2010. - С. 36-39.
Іванова К.А. Синергетичний підхід до аналізу культури [Текст] / К.А. Іванова // Грані: альманах. - Дніпропетровськ, 2010. - № 5 (73). - С. 38-40.
Іванова К.А. Проблема людини на зламі століть: культурологічний вимір [Текст] / К.А.Іванова, А.П.Лантух, М.С.Мірошниченко // Гуманітарний часопис : (збірник наукових праць) / Національний аерокосмічний університет імені М.Є.Жуковського «Харківський авіаційний інститут». - Х., 2010. - Вип. 4. - С. 31-37.
Иванова К.А. Категория социального самочувствия как обобщенный индикатор реакции индивида на социальные преобразования [Текст] / К.А. Иванова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: зб. наук. пр. / Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х., 2002. - С. 435-437.
Иванова К.А. Учет сфер интересов и общения иностранных студентов при обучении страноведческих текстов [Текст] / К.А. Иванова // Соціологічні дослідження: зб. наук. пр. - Луганськ, 2002. - С. 93-96.
Иванова К.А. Проблемы межкультурной коммуникации иностранных студентов [Текст] / Иванова К.А. / Фахова підготовка іноземних громадян в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 4-6 лютого 2002 року. - Київ, 2002. - С. 26-34.
Иванова К.А. Язык как символический код межкультурного общения [Текст] / К.А. Иванова // Х международная конференція пофункциональной лингвистике «Функционирование русского и украинского языков в епоху глобализации» (29 сентября - 4 октября 2003 г., Ялта): Сборник научных трудов. - Ялта: Издатальство «Доля», 2003. - С. 135-136.
Иванова К.А. Особенности русской речи билингвов [Текст] / Иванова К.А. // ХІ Международная конференция пофункциональной лингвистику «Функциональное описание естественного языка и его единиц»: Сборник научных докладов (4-8 октября 2004, Ялта). - Ялта: Издательство «Доля», 2004. - С. 153-154.
Иванова К.А. PR-технологии в «эпоху» мгновенных коммуникаций [Текст] / Иванова К.А. // Культура, свідомість, мова в інформаційному суспільстві : Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (19-20 квітня 2007 р., м. Харків). - Х.: Вид-во НФАУ, 2007. - Серія : Наука. - С. 300-302.
Иванова К.А. Толерантность и эмпатия как специфические черты коммуникативных процессов [Текст] / К.А.Иванова // Толерантность и интолерантность в современном обществе: Восток - Запад: Материалы международной научно-практической конференции «Толерантность и интолерантность в современном обществе: Восток - Запад. 2008» / Под науч. ред. И.Л. Первовой. - СПБ.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2008. - С. 272-273.
Іванова К.А. Рух інформації як чинник культурних змін [Текст] / Іванова К.А. // Функциональная лингвистика : Научный журнал. - 2010. - № 1. - С. 269-270.
29. Іванова К.А. Конфліктність і толерантність становлення толерантних відносин в суспільстві [Текст] / К.А.Іванова // Вісник Житомирського державного університету ім. Івана Франка. - 2010. - Вип. 52. - С. 9-12.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
