Зміни світогляду населення Русі у зв’язку з прийняттям християнства - Курсовая работа

Однією з таких переламних епох стала доба формування Давньоруської держави, яка супроводжувалась значними змінами суспільного, політичного та економічного житті, що призвело до корінної зміни ідеологічної складової суспільства. Дані зміни, які відбувалися в Київській Русі на протязі тривалого часу, вилилися у заміну язичницьких вірувань на християнські. Проблемі християнізації Русі присвячено значна кількість наукових досліджень та публікацій. Разом з тим, тривалий час у вітчизняних дослідженнях питання прийняття християнства на Русі переважав ідеологічний підхід. Проблема ж трансформації - під впливом зміни релігії - світоглядних орієнтирів та світосприймання людиною доби Київської Русі так і залишилась практично не розробленою, що дозволяє вважати обрану тему актуальною та своєчасною.При вивченні історії становлення християнства в Київській Русі важливо знати не лише як відбувалося становлення держави, але й як змінювалися форми її устрою й управління. Словянські племена з найдавніших часів жили на території Європи і були місцевим населенням. Це був певний історичний етап між первіснообщинним суспільством та становим. На ранніх етапах розвитку державності влада мала сакральний характер, тобто виділялось два основних носія влади - вождь (відповідав за відносини племя з іншими племенами),та волхв (відповідав за відносини з племінним богом), а звідси й за все внутрішнє життя племя. Згодом племена обєднуються у племінні союзи, які з VIII століття трансформуються у племінні княжіння.Проте до самого процесу формування нової спільноти і появи першої східнословянської держави має стосунок інша релігійна система - язичництво. Під ним слід розуміти частину величезного загальнолюдського комплексу первісних поглядів, вірувань, обрядів тощо, які приходять з глибини тисячоліть і стають основою всіх пізніших світових релігій. Дослідник Рибаков Б.А визначає: «Немає більш туманного й невизначеного терміна, ніж «язичництво»; виникнувши в церковному середовищі, він спершу означав усе дохристиянське й нехристиянське; ним покривалась і літературно оброблена міфологія класичної Греції, і річний цикл словянських чи кельтських аграрних обрядів [21, с. На початковому етапі формування Київської Русі язичницький світогляд являв собою складну суміш пережитків сивої давнини (уявлень, що виникли ще в часи первісного ладу) з новими їх формами. В IX - X ст. на Русі існували не лише наївні забобони села, а й державна язичницька релігія міста і соціальних верхів з добре виписаним космологічним епосом, з уявленням про божественне походження великокнязівської влади зі складним ритуалом і розгалуженим станом жерців, який володів таїнствами напрочуд деталізованої символіки, а також різноманітних магічних діянь [1, с.Загальновизнаною датою прийняття християнство в Київській Русі веде вважається 988 року. Саме в цьому році християнство було остаточно утверджено на офіційному рівні як державна релігія. Існують й інші свідчення про перші етапи поширення християнства в землях Київської Русі. Про це свідчать археологічні дослідження поблизу Чернівців, під час яких було знайдено форму для відливання натільних хрестиків, датовану IV ст. дана знахідка дала підстави стверджувати, що вже в IV ст. на території Чернівців жили й християни. Таким чином, як бачимо, проникнення християнства на Русь в ІХ ст. відбувалось як через руських дружинників, котрі разом з київським князем Аскольдом брали в облогу Константиполь і згодом прийняли християнство, так і через руських купців, які приймали християнство під час мандрівок до християнських країн.На початку X ст., у звязку з розвитком державності у словян виникла необхідність в модернізації релігійної системи, переходу від політеїзму (багатобожжя) до монотеїзму (однобожжя). До того ж християнство у багатьох державах виявилося ефективним чинником у вирішенні внутрішніх справ. А в Русі на той час родоплемінний лад і його язичницька релігія переживали кризу, утверджувалися феодальні відносини. Християнська віра в царя небесного та його намісника на землі - князя, царя - більше сприяла централізації держави, ніж язичницька релігія з її місцевими культами. Про це свідчила ситуація у державах, де християнство стало панівною релігією.Процес християнізації Русі (як і будь-якої іншої країни) був складним і тривалим. Гумільов Л.М. зазначає, що у перші десятиліття після прийняття християнства язичницькі волхви ще продовжували здійснювати свої обряди і магічні ритуали, а подекуди вони відчували себе так вільно, що навіть намагалися налаштувати населення проти християнства. Цілком допускаючи можливість боротьби язичництва з християнством на території Стародавньої Русі, Гумільов Л.М. визнає, що ні літописи, ні народна література не зберегли про це певних вказівок. Топоров, оцінюючи значення прийняття християнства для Русі, відзначає: «прийняття християнства Руссю та Литвою, які зіграли виняткову роль в історії цих країн і визначили на багато століть їх місце в історії, повинні розцінюватися і як події вселенського характеру...

Зміст

Вступ

1. Київська Русь напередодні запровадження християнства

1.1 Політико-територіальний аспект передумов прийняття християнства

1.2 Релігійні та соціальні передумови запровадження християнства

2. Етапи християнізації Київської Русі

2.1 Перші християнські громади на території Київської Русі

2.2 Володимирове хрещення. Впровадження християнства як державної релігії

3. Наслідки прийняття християнства для Київської Русі

3.1 Соціально-культурні наслідки прийняття християнства

3.2 Розвиток державності під впливом запровадження християнства

Висновки

Список використаних джерел