Зміни ліпідного складу, вмісту продуктів переокиснення компонентів плазматичних мембран кардіоміоцитів і формених елементів крові за умов експериментальної гіперхолестеринемії та стресу і можливості їх фармакологічної корекції - Автореферат

Реалізація їх впливу на організм визначається широким діапазоном ефектів, які включають складні конформаційні зміни клітинних мембран, стимуляцію процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, білків та інших речовин, зміни іонтранспортних систем в клітинах, функціональні порушення їх рецепторного апарату (В.В.Братусь и др., 2004; Е.И.Митченко, 2004; В.Н.Титов, 2001). Незважаючи на те, що центральне місце в патогенезі атеросклерозу належить ураженню стінки судин при взаємодії з компонентами системи крові (М.И.Лутай, 2004; М.Н.Долженко, 2005), не можна не враховувати можливість патогенного впливу вказаних факторів і на мембрани кардіоміоцитів, що може проявлятись порушенням функціонального стану міокарду, змінами його реактивності, скоротливої функції і ритмічної діяльності (В.И.Волков, 2006; А.В.Курята, 2004; В.А.Шумаков и др., 2005; Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт (НДР) відділу біохімії Національного наукового центру “Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска” АМН України і є фрагментом НДР: 1)“Вивчити зміни рецепторного апарату і структурно-функціональний стан мембранних систем кардіоміоцитів, клітин судинної стінки і формених елементів крові при стресі і експериментальному атеросклерозі”, (ДР № UA 01008383 ІХ/22 ); 2)”Вивчити роль змін вільнорадикального окислення білків та ліпідів в механізмах розвитку недостатності коронарного кровообігу при атеросклерозі та загальних захворювань серця для визначення обгрунтованності їх корекції в комплексному лікуванні”, (ДР № ДРО 0101U000118). Центрифугування (виділення формених елементів крові та сироватки), диференціальне ультрацентрифугування (виділення та очищення мембранних структур) В експерименті застосовувались спектрофотометричні і спектрофлуориметричні методи визначення показників інтенсивності ПОЛ (малонового диальдегіду (МДА) і дієнових конюгатів (ДК)), ВРОБ, активності ферментів системи антиоксидантного захисту (каталази і супероксиддисмутази), вмісту структурних компонентів мембран (гексоз, сіалових кислот, ХЛ, ФЛ), визначення концентрації білка, активності Na ,К -АТФАЗИ; метод радіолігандного звязування (визначення щільності бетаадренорецепторів в сарколемі). Показано, що вже на ранніх етапах розвитку експериментальної ГХЕ спостерігаються кількісні та якісні зміни поверхневого шару сарколеми кардіоміоцитів - глікокаліксу, її ліпідного матріксу, що характеризується зменшенням вмісту сіалових кислот і гексоз в поверхневому - зовнішньому шарі сарколеми, зміною щільності бетаадренорецепторів, а також збільшенням молярного співвідношення ХС/ФЛ за рахунок збільшення вмісту ХЛ в мембранах, накопиченням продуктів переокиснення та гідролізу ФЛ мембран - ДК, МДА.В залежності від задачі дослідження тварини були розподілені на такі групи: 1-у (контрольну) склали інтактні тварини; 2-у - тварини з експериментальною ГХЕ; 3-ю групу склали інтактні тварини, які підпадали впливу одноразового стресу; 4-у - інтактні тварини, які підпадали довготривалому стресорному впливу; 5-у - тварини з експериментальною ГХЕ, які підпадали довготривалому стресорному впливу; 6-у - тварини з експериментальною ГХЕ, у яких на протязі останніх двох тижнів на тлі атерогенної дієти застосовувалось курсове введення дилтіазему per os в дозі 5 мг на кг маси тіла щоденно; 7-у - тварини з експериментальною ГХЕ, у яких на протязі останніх двох тижнів на тлі атерогенної дієти застосовувалось курсове введення каптоприлу per os в дозі 1 мг на кг маси тіла щоденно. Вміст фосфоліпідів (ФЛ) в досліджуваних мембранах, навпаки, знижувався: найбільш суттєво - в сарколемі кардіоміоцитів - на 44 % порівняно з контролем, та менш виражено - в мембранах тромбоцитів та еритроцитів (відповідно на 18 % та 16 % менше у порівнянні з контролем). В результаті вказаних змін молярне співвідношення “холестерин/фосфоліпіди” (ХС/ФЛ) зростало: в сарколемі більш ніж у 3 рази, в тромбоцитах і еритроцитах, в середньому, в 2 рази у порівнянні з контролем (рис.1). Слід відмітити, що співвідношення вмісту ХЛ і ФЛ змінювалось також у внутрішньоклітинних мембранних структурах - мітохондріях: рівень ХС в них вірогідно зростав на 22 %, а вміст ФЛ зменшувався на 31 % порівняно з контролем; молярне співвідношення ХС/ФЛ збільшувалось в 1,9 раза. Короткотривалий стрес обумовлював відчутну активацію процесів ПОЛ в мембранах формених елементів крові, причому більш виражену в тромбоцитах, ніж в еритроцитах: в мембранах тромбоцитів вірогідно (в 1,5 раза у порівнянні з контролем) збільшувався вміст ДК і МДА.У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягало у встановленні мембранних механізмів пошкодження клітин серця за умов патологічного стану (гіперхолестеринемії та стресу) та визначенні характеру впливу фармакологічних препаратів (дилтіазему, каптоприлу) на виявлені зміни ліпідного складу та процеси переокиснення компонентів плазматичних мембран кардіоміоцитів та формених елементів крові за умов експериментальної ГХЕ. В результ

Основний зміст роботи