Кількісна характеристика активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи в статевонезрілих щурів у динаміці розвитку експериментального гіпотиреозу. Роль антагоністичних адренергічних механізмів у формуванні синусового ритму в нормі.
При низкой оригинальности работы "Зміни холінергічної регуляції серцевого ритму при експериментальному гіпотиреозі у статевонезрілих щурів та їх патофізіологічний аналіз", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Встановити особливості холінергічної регуляції хронотропної функції серця при експериментальному гіпотиреозі в статевонезрілих тварин і зясувати механізми розвитку синусової брадикардії. Оцінити роль антагоністичних адренергічних механізмів у формуванні синусового ритму в нормі й при гіпотиреозі. Визначали такі показники: М - середнє значення тривалості інтервалів R-R (у мілісекундах); ?Х - варіаційний розмах, тобто різницю між найбільшим і найменшим значеннями тривалості R-R (в мілісекундах); Мо - моду, тобто тривалість інтервалу R-R, який на досліджуваному відрізку електрокардіограми зустрічався найчастіше (в мілісекундах); АМО - амплітуду моди, тобто відносну кількість інтервалів R-R, які характеризують моду (у відсотках). З метою фармакологічного аналізу порушень холінергічної регуляції серця використано чотири препарати: окспренолол (тразикор, “Хиноин”, Угорщина) - для блокади ?-адренорецепторів міокарда, прозерин (“Здоровя народу”, Україна) - для гальмування активності холінестерази, холіну хлорид (“Уральский завод химреактивов”, Росія) і метіонін (“Київський вітамінний завод”, Україна) - для стимуляції синтезу ацетилхоліну. У тварин із мерказоліловим гіпотиреозом спостерігалося повільне наростання показника ?Х паралельно з поглибленням гіпотиреоїдного стану, у той час коли в тиреоїдектомованих тварин наставало різке збільшення цього показника на пяту добу без подальших істотних змін.У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, яка полягає в зясуванні особливостей холінергічної регуляції хронотропної функції серця й патогенетичних механізмів розвитку синусової брадикардії при експериментальному гіпотиреозі в статевонезрілих тварин, що є істотним внеском у проблему патогенезу гіпотиреоїдного серця. Експериментальний гіпотиреоз, незалежно від типу створеної моделі, характеризується зміщенням вегетативного балансу в бік переважання холінергічного компонента регуляції за рахунок одночасних змін функціональної активності симпатичного й парасимпатичних відділів вегетативної нервової системи. Хронотропна функція серця при експериментальному гіпотиреозі перебуває під домінуючим впливом вагусної імпульсації, про що свідчить збільшення варіаційного розмаху (на 15,1-26,4 %, залежно від моделі гіпотиреозу) при співставних змінах моди (на 22,9-41,2 %) і незмінності амплітуди моди. Порушення холінергічно-адренергічної регуляції серцевого ритму при гіпотиреозі мають функціональну основу і характеризуються зворотністю, на що вказує нормалізація показників вегетативного балансу після замісної терапії тироксином.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, яка полягає в зясуванні особливостей холінергічної регуляції хронотропної функції серця й патогенетичних механізмів розвитку синусової брадикардії при експериментальному гіпотиреозі в статевонезрілих тварин, що є істотним внеском у проблему патогенезу гіпотиреоїдного серця.
1. Експериментальний гіпотиреоз, незалежно від типу створеної моделі, характеризується зміщенням вегетативного балансу в бік переважання холінергічного компонента регуляції за рахунок одночасних змін функціональної активності симпатичного й парасимпатичних відділів вегетативної нервової системи.
2. Хронотропна функція серця при експериментальному гіпотиреозі перебуває під домінуючим впливом вагусної імпульсації, про що свідчить збільшення варіаційного розмаху (на 15,1-26,4 %, залежно від моделі гіпотиреозу) при співставних змінах моди (на 22,9-41,2 %) і незмінності амплітуди моди.
3. Порушення холінергічно-адренергічної регуляції серцевого ритму при гіпотиреозі мають функціональну основу і характеризуються зворотністю, на що вказує нормалізація показників вегетативного балансу після замісної терапії тироксином.
4. Найбільш чутливими показниками холінергічно-адренергічних взаємовідносин при експериментальному гіпотиреозі є вегетативний показник ритму та індекс напруження. Зміни їх настають раніше від інших показників (як правило, на 5-ту добу гіпотиреозу) і відзначаються ширшим діапазоном зрушень.
5. Низька частота серцевих скорочень при гіпотиреозі встановлюється в умовах напруження протидіючих адренергічних механізмів, свідченням чого є значне підвищення інтенсивності негативно-хронотропних ефектів електростимуляції блукаючого нерва на фоні блокади ?-адренорецепторів у гіпотиреоїдних тварин (при напрузі струму 10 В - в 5,6 раза, р<0,05).
6. При гіпотиреозі зростає роль холінестерази міокарда в модуляції вагусних впливів на серце, про що свідчить збільшення ефектів вагусної стимуляції в гіпотиреоїдних тварин на фоні гальмування активності ферменту (при напрузі 10 В - в 2,5 раза, р<0,01).
7. Інтенсифікація вагусних впливів на серце при гіпотиреозі повязана з нагромадженням ацетилхоліну в міокарді: у передсердях гіпотиреоїдних тварин вміст його зріс у 3,2 раза (р<0,05), у шлуночках - в 3,1 раза (р<0,01). Ацетилхолінсинтезуюча здатність гіпотиреоїдного серця вища, ніж у контролі (стимуляція синтезу медіатора метіоніном підвищила вміст ацетилхоліну в передсердях контрольних і гіпотиреоїдних тварин відповідно в 3,6 раза (р<0,02) і в 6,3 раза (р<0,01)).
8. Головним патогенетичним механізмом порушення хронотропної функції серця й розвитку синусової брадикардії при гіпотиреозі є підвищення ацетилхолінсинтезуючої здатності холінергічних нейронів серця, надмірний синтез медіатора й збільшення його резерву в міокарді передсердь.
Список литературы
1. Чарнош С.М. Вегетативний контроль серцевого ритму у статевонезрілих щурів з експериментальним гіпотиреозом / С.М. Чарнош // Здобутки клін. і експер. мед. - 2006. - № 1. - С. 98-101.
2. Чарнош С.М. Холінергічно-адренергічні взаємовідносини при експериментальному гіпотиреозі, змодельованому тиреоїдектомією і введенням мерказолілу / С.М. Чарнош // Здобутки клін. і експер. мед. - 2006. - № 2. - С. 116-119.
3. Чарнош С.М. Порівняльна характеристика трьох експериментальних моделей гіпотиреозу / С.М. Чарнош // Вісн. наук. досл. - 2007. - № 2. - С. 113-115.
4. Чарнош С.М. Зіставна оцінка вегетативного балансу при різних моделях експериментального гіпотиреозу / С.М. Чарнош // Вісн. наук. досл. - 2007. - № 3. - С. 62-64.
5. Чарнош С.М. Вегетативна регуляція хронотропної функції серця в тиреоїдектомованих щурів / С.М. Чарнош, В.В. Файфура // Клін. та експер. патол. - 2007. - Т. 6, № 1. - С. 116-119.
6. Чарнош С.М. Включення екзогенного холіну в синтез ацетилхоліну в серці контрольних і гіпотиреоїдних щурів / С.М. Чарнош, В.В. Файфура // Мед. хім. - 2008. - Т. 10, № 1. - С. 67-71.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
