Зміни фетоплацентарного комплексу при дискоординації пологової діяльності та її корекція - Автореферат

Інтенсифікація та зміни умов життя в техногенному суспільстві (стресогенність навколишнього середовища, токсичні екзогенні та мікробні фактори, які повязані з несприятливою екологічною обстановкою, тощо) зумовили збільшення частоти (35,5%) та зміни причин виникнення аномалій пологової діяльності, яка здатна ініціювати низку тяжких ускладнень (Є.А. Недостатньо розкрито взаємозвязок між центральною та вегетативною нервовою системами та ефекторним органом, проблему визначення ролі і місця гормонів та інших біологічно активних речовин в розвитку ДКПД, вплив його на стан плода, біометричні показники, геодинаміка у фетоплацентарному комплексі. При цьому нормалізуючий вплив на тонус матки сприяє збереженню реципрокності функційних відносин між дном та нижнім сегментом матки, що у пологах призводить до більш швидкого відкриття маткового зіва і нормального завершення родового акту (Б.М. Поряд з цим, незважаючи на значний арсенал сучасних засобів корекції ДКПД (спазмолітики, токолітики та інш.), які представлені на фармакологічному ринку України, питома вага цієї патології і повязане з нею оперативне втручання не зменшується, що диктує необхідність подальшого пошуку шляхів для підвищення ефективності лікування і оптимізації тактико-терапевтичного алгоритму ведення пологів. Вперше на підставі комплексного дослідження, показано, що в механізмі реалізації клінічного ефекту комбінованого спазмолітичного лікування на ранніх стадіях розвитку ДКПД суттєву роль відіграють наступні патогенетичні моменти: а) нейровегетативна блокада за периферичним антихолінергічним медіаторним механізмом, яка сприяє достовірному зниженню вмісту АХ і вторинного месенжера - ЦГМФ при одночасному посиленні антіхолінестеразної активності крові та підвищення рівня ЦАМФ; б) вплив на ЦНС за центральним механізмом - антистресовий седативний ефект; в) потенціювання загального міорелаксуючого ефекту; г) релаксація, яка супроводжується зменшенням потужності пологових перейм, нормалізацією їх частоти, конфігурації та градієнту спрямованості, а також достовірним (ймовірно вторинним) зниженням концентрацій А, С та утеротонічних речовин (О та ПГF2а), що дало можливість обґрунтувати нові підходи до терапії даного ускладнення.В залежності від провідного лікувального компоненту усі жінки були розподілені на чотири порівняльні клінічні групи: першу (контрольну) групу (I) склали 30 соматично здорових жінок з фізіологічним перебігом гестації та пологів. другу групу (II) визначили 34 роділлі, яким в якості спазмолітичного компоненту коригуючої терапії дискоординованих скорочень матки застосовували препарат “Спазмобрю” (Scopolamini butylbromidum)-20 мг. третю групу (III) склали 30 пацієнток з явищами порушення скорочувальної діяльності матки, яких лікували традиційним способом з використанням міотропного спазмолітика прямої дії (Ношпа) - 40 мг; четверту групу (IV) сформували 26 роділей з ДКПД, у відношенні до яких з метою досягнення максимально швидкого та повноцінного лікувального ефекту, була вивчена доцільність спільного використання комбінації “Ношпа-40 мг Спазмобрю-10 мг (1/2 болюсної дози)”. Критерієм формування другої, третьої, четвертої клінічних груп була констатація в жінок під час пологового акту дискординації скорочувальної діяльності матки, підтвердженої клінічними даними (болісні перейми, наростаюча неспокійна поведінка роділлі, неефективність перейм, плоский плідний міхур, наявність спастичного кільця в тілі матки, симптом Шикєлє, уповільнений темп розкриття шийки матки і просування плода по родовому каналу та інш.) та даними гістерографії. Для забезпечення “чистоти” експерименту та обєктивізації оцінних критеріїв ефективності використаних лікувальних схем із числа обстежених осіб (на етапі первинного відбору) були виключені пацієнтки з крупним плодом, многоплідною вагітністю, станами, які здатні обумовити явну невідповідність пологових шляхів матері та плода, що було показанням до планового кесаревого розтину. У відповідності з характером отриманих результатів були окремо виділені чотири клінічні підгрупи: перша (A) - здорові вагітні жінки з нормальним перебігом гестаційного і пуерперального періодів - 30 жінок (контроль); друга (B) - пацієнтки з ДКПД і наявністю рецидивуючої уретро-везікальної інфекції в анамнезі - 23 жінки; третя (C) - жінки з ДКПД та наявністю хронічних запальних захворювань внутрішніх геніталій в анамнезі - 30 жінок; четверта (D) - пацієнтки з ДКПД, які не мали в минулому запальних захворювань урогенітального тракту, - 27 жінок.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання - патогенетичне обґрунтування та розробка тактико-терапевтичного алгоритму, який істотно поліпшує перебіг пологів та стан плода при ДКПД. Факторами ризику розвитку ДКПД можуть бути: професійна шкідливість та особливості способу життя; високий інфекційний індекс; наявність хронічної (чи рецидивуючої) запальної патології сечостатевої системи; дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта; дисбаланс гормонального с

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ