Історія розвитку кримінального законодавства у сфері здійснення правосуддя в Україні. Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури і суду, на встановлений законом порядок доказування.
Зміст Вступ Розділ І. Історичний та порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства у сфері здійснення правосуддя 1.1 Історія розвитку кримінального законодавства у сфері здійснення правосуддя 1.2 Компаративний аналіз законодавства України з законодавством інших країн в сфері здійснення правосуддя Розділ ІІ. Класифікація злочинів проти правосуддя за об’єктом 2.1 Правосуддя як родовий об’єкт злочинів проти правосуддя 2.2 Злочини, які посягають на конституційні принципи діяльності органів досудового слідства, дізнання, прокуратури і суду 2.3 Злочини, які посягають на життя, здоровя, майно суддів, народних засідателів та інших субєктів судочинства у звязку зі здійснення ними своїх повноважень 2.4 Злочини, що посягають на встановлений законом порядок доказування 2.5 Злочини, що перешкоджають запобіганню, припиненню та розкриттю інших злочинів 2.6 Злочини, що перешкоджають виконанню судових рішень та посягають на встановлений законом порядок виконання та відбування покарань Висновки Список використаної літератури Вступ У державі, якою проголошено, що права і свободи людини і громадянина визначають сенс, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування, правових, судових органів, правосуддя набуває особливого значення, стає найважливішим гарантом прав і свобод. Громадська довіра й повага до судової влади - це гарантія ефективної роботи судової системи. Їх частка в загальній кількості відомих компетентним органам злочинів в середньому становить не більше 1%. Одним із засобів його охорони виступають кримінально-правові норми. Обєкт кримінально-правової охорони обумовлений сутністю і колом суспільних відносин, що складаються в сфері інтересів правосуддя. Метою ряду норм виступають гарантії отримання достовірних доказів. Дієвість кримінально-правових засобів захисту правосуддя багато в чому залежить від того, наскільки чітко визначені законодавцем підстави та умови їх використання. Однак в регламентації відповідальності за даного роду злочин є суттєві недоліки, які нерідко заважають реалізації положень кримінального закону відповідно до його змістом. Ряд суспільно небезпечних посягань, скоєних у зазначеній сфері, опинився за межами злочинного. Таким чином, мета даної роботи - всебічно вивчити правосуддя як обєкт кримінально-правової охорони, а саме: поняття, обєкт, обєктивну сторону, субєкт, субєктивну сторону, класифікацію злочинів проти правосуддя та проблеми, повязані з даними видами злочину. Предметом дослідження є норми Кримінального кодексу України, які встановлюють кримінальну відповідальність за вчинення злочинів проти правосуддя (розділ XVIII КК України); норми кримінального законодавства зарубіжних держав, ряд міжнародних та вітчизняних правових актів, положення яких забезпечують охорону правосуддя. Методами дослідження даного питання є: • аналіз діючого законодавства та літератури - виділення з законодавства та відповідної літератури відомостей, які відносяться до теми дипломної роботи; • порівняльний аналіз літератури - зіставлення точок зору різних джерел, що вивчали дане питання, з метою виявлення в них однакових, схожих, спільних, ідентичних якостей і властивостей; оцінка відомостей, викладених у різних джерелах; • синтез - виявлення закономірностей, які випливають при розгляді теми дипломної роботи, їх узагальнення та систематизація, формулювання висновків; • індукція - логічний умовивід від часткового до загального; • дедукція - перехід від загальних норм до окремих, одиночних Правовою основою дослідження є: Конституція України, кримінальне, адміністративне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне законодавство України. В якості емпіричної бази роботи використано праці таких науковців, як М.І. Бажанов, Н.І. Вєтров, В.І. Крецул, М.Й. Коржанський, М.І. Мельник, А.І. Рарог, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.І. Терентьєв, С.С. Яценко та ін., судова практика. В роботі враховані Постанови Пленуму Верховного Суду України та Постанови Пленуму Віщого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальніх справ. Норми про відповідальність за злочини проти правосуддя містились ще в Руській Правді, Литовських статутів 1529, 1566 та 1588, Уложенні про покарання кримінальних та виконавчих 1845 року. Однією з найбільш обґрунтованих є наступна періодизація законодавства України, яка враховує специфіку відповідних історичних періодів у розвитку української держави: 1) період Київської Русі (Х-ХІІІ ст.ст.); 2) період польсько-литовського панування та козацька доба (ХІV-ХVІІ ст.ст.); 3) період знаходження України в складі Росії та Польщі (ХVІІ-ХVІІІ ст.ст.); 4) період знаходження України в складі Російської імперії та Австро-Угорщини (ХІХ ст. Аналіз джерел періоду Київської Русі наочно показує, що кримінально-правова охорона діяльності органів правосуддя здійснювалася шляхом криміналізації діянь, що вчиняються самими особами, які відправляють правосуддя, а також визнанням злочинними зазіхання проти осіб, що виконують функції представників влади у сф
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
