Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (кримінально-правове та кримінологічне дослідження) - Автореферат

Злочини проти безпеки дорожнього руху становлять 97 % від інших злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а кількість постраждалих набагато перевищує їх число на всіх видах транспорту разом узятих. Проблема безпеки дорожнього руху є складним феноменом, що вимагає інтеграції багатьох галузей знань і, зокрема, юридичної науки для поглибленого дослідження природи цих злочинів і правопорушень, підстав кримінальної відповідальності, особливостей їх кримінологічної характеристики та запобігання. Дисертація на ґрунті комплексного поєднання теорії і практики відповідальності та запобігання діянням, повязаним з порушенням правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, передбачає створення сучасної теоретичної концепції та ефективної системи кримінально-правової охорони та запобігання цим злочинам. Емпіричну базу дослідження становить вивчення й використання різноманітних джерел: наукових публікацій (монографії, підручники, коментарі); автореферати дисертацій; кримінальне законодавство; слідча, судова і прокурорська практика стосовно злочинів проти безпеки дорожнього руху в Україні та країнах СНД; кримінальне законодавство інших країн; власний досвід наукової діяльності як члена 2-х робочих груп з підготовки проектів КК України. удосконалено: - систему та структуру елементів, що визначають конфігурацію, системні чинники та взаємозвязки системи забезпечення безпеки дорожнього руху, серед яких: субєкти, відповідальні за підготовку учасників дорожнього руху; субєкти, відповідальні за безпечну експлуатацію транспортних засобів; субєкти нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху; субєкти, відповідальні за безпечну експлуатацію середовища руху; субєкти, відповідальні за зниження шкоди; учасники дорожнього руху; стан транспортних засобів; зовнішнє середовище дорожнього руху; законодавча та нормативно-правова база дорожнього руху;З іншого боку, окремо безпеку дорожнього руху охороняють норми глави "Злочини проти безпеки на транспорті", що передбачають покарання осіб, які під впливом алкоголю, токсичних чи наркотичних речовин керують автомототранспортом, відмовляються від огляду, та широке коло діянь, повязаних зі створенням небезпеки життю і здоровю людей, іноді з надмірним акцентом на вину - "явна нерозсудливість" (ст. Кримінальні кодекси пострадянських країн мають окремі розділи (глави) з переважною назвою "Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту", серед особливостей яких є: відповідальність за залишення винним місця ДТП; порушення правил безпеки руху та експлуатації маломірних суден; порушення на транспорті правил особами, які виконують управлінські функції в дорожніх, будівельних та інших організаціях, відповідають за експлуатацію доріг, дорожніх споруд та обладнання; норми щодо порушення правил безпеки при будівництві, експлуатації і ремонті магістральних трубопроводів. У підрозділі 2.1 "Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за злочини проти безпеки дорожнього руху" дисертант визначає, що систему чинників, які суттєво впливають на безпеку дорожнього руху, становить діяльність субєктів, відповідальних за: безпечну експлуатацію транспорту; нагляд і контроль за безпекою дорожнього руху; безпечну експлуатацію середовища руху; підготовку учасників дорожнього руху; поведінку учасників дорожнього руху; функціонування транспорту; підтримання безпечного стану середовища дорожнього руху; зниження шкоди від цих деліктів у сфері дорожнього руху. У теорії кримінального права та кримінології пропонуються різні групи обставин, але при криміналізації цих діянь доцільно враховувати такі фактори: економічні (парк дорожнього транспорту, випуск транспортних засобів та їх ввезення в країну, види транспорту, галузеву структуру транспорту); технічні (технічний стан автопарку, рівень пасивної безпеки транспорту); управлінські (рівень технологій управління дорожнім рухом); нормативні (досконалість законодавчої і нормативної бази); кримінально-правові (наявність суспільно небезпечних діянь проти безпеки дорожнього руху, ступінь суспільної небезпеки діянь, ідентифікаційна достатність ознак зі злочинами у цій сфері, реальність кримінально-правового впливу на діяння); кримінологічні (поширеність діянь проти безпеки дорожнього руху, що підлягають криміналізації, рівень, структура і динаміка цих деліктів, особа винного, обсяг заподіяної шкоди, причини й умови, що сприяють деліктам, прогноз доцільності криміналізації діяння); процесуальні (можливість виявлення, документування і доведення предмета доказування); криміналістичні (наявність і можливість створення криміналістичних методик, забезпеченість науково-технічними засобами дослідження доказів); соціально-психологічні (рівень правосвідомості суспільства щодо сприйняття діянь злочинними, сприйняття працівниками правоохоронної сфери діяння як злочинного, усвідомлення учасниками дорожнього руху діяння як злочину); освітньо-професійні (наявність умов підготовки учасників дорожнього руху, спеціалізація п

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ