Злочини, пов’язані з банкрутством, в Україні: кримінально-правова характеристика - Автореферат

В даному разі використання субєктами господарювання злочинних механізмів, повязаних з банкрутством, позбавляє державний бюджет значної частини доходів, спотворює принцип виконання цивільно-правових зобовязань, сприяє монополізації підприємств, дестабілізує ринкову систему економіки держави шляхом знищення малого та середнього бізнесу, створює протидію розвитку виробництва, відштовхує інвестиційний капітал, сприяє зростанню інфляції, створює перепони для підвищення життєвого рівня населення та призводить до його зубожіння тощо. Саме визнання факту, що банкрутство є одним з найважливіших елементів ринкового механізму, стало підґрунтям того, що правовідносини у сфері господарської діяльності, що так чи інакше повязані з банкрутством, стали обєктом кримінально-правової охорони. Решта статей, що передбачають відповідальність за злочини, повязані з банкрутством, та які успадковані КК України 2001 року від КК України 1960 року, а саме, ст. Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети і завдань: історико-правовий (проведено порівняльний аналіз складів злочинів, повязаних з банкрутством, за КК України 1960 та 2001 років), системно-структурний (визначене місце складів названих злочинів в системі складів злочинів у сфері господарської діяльності), діалектичний (при дослідженні підстав кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, повязаних з банкрутством, в контексті їх взаємозвязку з правовим механізмом здійснення банкрутства в Україні), формально-логічний (проведено аналіз конкретного змісту юридичних складів злочинів, повязаних з банкрутством , що передбачені ст.ст. 218-221 КК), логіко-юридичний (при формулюванні пропозицій щодо удосконалення кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за злочини, повязані з банкрутством), соціологічний (у процесі збирання інформації про предмет дослідження, що повязаний, передусім, з вивченням і узагальненням судової практики, офіційних та наукових джерел) та порівняльно-правовий (визначено основні підходи до нормативної регламентації кримінальної відповідальності за злочини, повязані з банкрутством за кримінальним законодавством України та зарубіжних держав).За таких умов різновидами вказаних цінностей у злочинах, повязаних з банкрутством, слід визнавати: потерпілих (зокрема, державу в особі відповідних (зацікавлених) органів, у тому числі тих, що здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю сплати податків і зборів (обовязкових платежів); засновників та власників юридичних осіб та фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності); субєктів господарської діяльності - юридичних осіб та зацікавлених осіб щодо боржника; боржника - субєкта господарської діяльності, неспроможність якого виконати свої грошові зобовязання встановлена господарським судом), кредиторів - юридичну чи фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобовязань до боржника, виплати заборгованості по заробітній платі боржника, їх законні інтереси та права, соціальні звязки, матеріалізовані та нематеріалізовані блага, які належать потерпілим. Доводиться, що видовим обєктом злочинів, повязаних з банкрутством, слід вважати взаємовідносини між членами суспільства, які виникають у процесі здійснення господарської діяльності у частині забезпечення захисту законних прав та інтересів (як майнових так і немайнових) кредиторів, держави, а також окремих громадян від неплатоспроможності (стійкої фінансової неспроможності) субєктів господарської діяльності, яка юридично фіксується під час розгляду справ про банкрутство такого субєкта. У підрозділі 1.3 “Обєктивна сторона складів злочинів, повязаних з банкрутством”, аналізується конкретний зміст обовязкових ознак обєктивної сторони складів названих злочинів, а саме: 1) діяння (дії чи бездіяльності), повязаного, зокрема, з: а) завідомо неправдивою офіційною заявою про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобовязань перед бюджетом (ст. На підставі розмежування понять “неспроможність” та “неплатоспроможність” обґрунтовується, що поняття “фінансова неспроможність” означає неможливість виконання боржником перед кредиторами не тільки грошових зобовязань, а зобовязань взагалі (наприклад щодо зустрічної поставки при товарообмінному договорі без грошової оплати тощо), і виконання зобовязань неможливе з боку боржника не тільки грошовими коштами, але і іншими способами, а тому і стану банкрутства повинен передувати саме стан фінансової неспроможності, за умови настання якої і порушується провадження у справі про банкрутство, а стану фінансової неспроможності, відповідно, передує стан поточної неплатоспроможності та стійкої фінансової неплатоспроможності. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” про те, що а) банкрутством є визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, б) неплатос

2. Основний зміст роботи