Зимова обрядовість Західного Поділля: давні традиції і сучасний стан - Автореферат

В українській етнології немає ґрунтовного комплексного дослідження регіональної зимової обрядовості, яке розкривало б її етнологічні та культурологічні вияви, а також визначало б функції та ідеологію в контексті цілого календарного року. Обєкт дослідження - традиційна календарно-обрядова культура зимового циклу Західного Поділля у порівнянні з аналогами суміжних і віддалених від нього етнографічних регіонів, а також звичаєвість, яка сприяє репродукуванню в часово-просторовому окресленні - від давніших згадок до сьогодення. Мета дослідження - здійснити реконструкцію зимової календарної обрядовості Західного Поділля з урахуванням трансформаційних процесів, які відбувалися протягом багатовікового історичного періоду під впливом християнської церкви та в умовах новітньої доби. Мета дослідження зумовила наступні завдання: на основі аналізу рукописних і друкованих матеріалів зясувати стан вивчення проблеми, виявити прогалини і сформулювати питання, які потребують дослідження; уточнити етнографічні межі Західного Поділля, звертаючи увагу на фактори, які зумовили специфіку цього регіону;Перший розділ “Зимова обрядовість Західного Поділля у друкованих та рукописних джерелах” містить характеристику джерел з теми дослідження, у ньому окреслено етнографічні межі Західного Поділля із акцентом на історико-географічних і етнографічних аспектах його специфіки. У їх працях поряд з описами окремих обрядових елементів наводяться й поодинокі тексти колядок, записаних у Західному Поділлі та в суміжних з ним регіонах. 1928 р. у Львові вийшла праця К.Сосенка “Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва та Щедрого Вечера”, більшість матеріалу якої стосується Західного Поділля. Інформація про зимову обрядовість одного села із Західного Поділля міститься в етнографічній розвідці П.Медведика “Село Жабиня на Зборівщині”. У дослідженні орієнтувано на карту етнографічного районування України, розроблену українським етнологом Р.Кирчівим у посібнику “Етнографія України”, за якою Західне Поділля є лише частиною великого Подільського масиву, що займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівобережного середнього Придністровя, і тому зосереджуємо увагу лише на чинникові, який останнім часом є визначальним щодо належності до означеної етнографічної території, - регіональну самосвідомість.Відзначення старого Нового року на народному рівні зберігається в Західному Поділлі спорадично, рідше, ніж Різдва та Йордану. Серед новорічних обрядодійств, що подекуди збереглися в Західному Поділлі до наших днів, є “водіння Кози” та “ходіння з Маланкою”. Перед початком другого Святого вечора господарі знову виконують обряд кроплення житлових та господарських споруд, а господині роблять крейдою хрестики над усіма дверима та вікнами в оселях і господарських будівлях, що мають оберігати їх від нечистої сили. У наддністрянських селах Західного Поділля досі зберігається дохристиянський звичай ритуального “купання” маланкарів, змивання з них бісівської скверни. У Висновках узагальнені основні результати дисертаційної праці і сформульовані положення, що виносяться на захист: - Аналіз друкованих джерел та польових матеріалів засвідчив, що в українській етнологічній науці на сьогодні вже зібрано значний обсяг інформації про зимову обрядовість Західного Поділля, яка дає можливість провести узагальнююче дослідження цієї теми.

2. Основний зміст дисертації