Журналістська діяльність Бориса Грінченка - Курсовая работа

Актуальність теми полягає в зверненні Грінченка до проблем моральної культури як основи виховання нової людини. Його художні й публіцистичні твори пройняті щирим і глибоким демократизмом, гуманізмом, безоглядною любовю до історії рідного народу, до світу, особливо до тих, що поневолені й ведуть боротьбу за визволення. Письменник залишився вірним принципам реалізму, захищав композиційну чіткість, мовну завершеність. Одним із завдань своєї роботи ми вважали виявлення механізму впливу традицій поваги до старших і милосердя на становлення і розвиток першооснов моральної культури. Моральні норми регуляції спілкування, що виникли на основі суспільної необхідності, багаторазово повторюються, закріплюються у практиці людського спілкування, набувають самостійних форм, реалізуються у взаєминах людей і, таким чином, перетворюються в обєкт людських потреб.Грінченко був своєрідним центром, навколо якого групувалось все передове і прогресивне тогочасного літературного процесу. Єфремов, який називав його "найхарактернішою постаттю серед літературного покоління 80-х років", який був "не тільки як особа, як громадський діяч і як письменник, але й як символ цілої епохи". "..імя Грінченка для нас стало тим стягом, на якому сяє написане давне "симь побьдиши", - тим самим, чим переміг і Грінченко: працею, енергією й завзяттям, на одну мету націленими, раз-у-раз в одну точку направленими" - цією точкою "було для Грінченка добро рідного народу". "З собою самим у війні" Грінченко встояв і скінчив перемогою" - "За першою перемогою, краще сказати - поруч боротьби з самим собою, йшла нова боротьба - з тими обставинами, що гнітили й принижували всякого українського робітника, що виривали йому найпотрібнішу зброю з рук - рідне слово, що вимагали скрізь і всюди навіть не компромісів, а повного зацурання всяких надій на будуччину рідного краю". Непохитну залізну вдачу, велику силу духа, незломну віру в себе і в своє діло треба мати для його - і їх у високій мірі посідає Грінченко, червоною ниткою позначивши ці риси в своїй діяльності". У листі від 18.06.1894 р. він повідомляє, що "Пятизлотник" тепер списується для "Зорі", якщо цензура дозволить, то надішле рукопис, тут же повідомляє, коли і де надрукована казка "Завидущий брат" та оповідання "Маленький грішник", скаржиться, що нових творів "поки що немає, та й не сподівається до зими мати, бо поставлений в неможливі для літературної праці умови" із листа від 2.11.1894 р. до Грінченка дізнаємось, що той надіслав Коцюбинському свої книжки, і він погоджується "пристати до перекладання книжок для дітей, тільки знов не раніше осені".До 145-ї річниці з дня народження Бориса Грінченка 9 - 10 грудня 2008 року в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка відбулася всеукраїнська наукова конференція на тему: «Творча спадщина Бориса Грінченка й українська національна ідея». Вельми представницький авангард грінченкознавців працював у пяти секціях: «Мовне багатство «Словаря української мови» Бориса Грінченка»; «Мовно-стилістичні особливості творчої спадщини Бориса Грінченка та проблеми етнолінгвістики»; «Літературна та фольклористична спадщина Бориса Грінченка»; «Педагогічна діяльність Бориса Грінченка та проблеми освіти в його творчій спадщині»; «Вивчення творчості Бориса Грінченка в сучасній школі». Учасники наукової конференції побували на екскурсіях в Літературно-меморіальному музеї Бориса Грінченка в селі Олексіївці Перевальського району та в кабінеті-музеї Бориса Грінченка в Луганському ліцеї іноземних мов. Настане 1929 рік, завирують пристрасті довкола сфабрикованого процесу над так званою «Спілкою визволення України» (заслуженого академіка оголосять одним із її керівників) - і саме в розпалі викриття «злочинств» СБУ та С.Єфремова згадають і про рекламований «стяг» - про Б. Грінченка... Грінченка», письменника Миколу Чернявського, який написав спогади про Бориса Грінченка «Кедр Лівана».Грінченка як громадського діяча, педагога й літератора проходило й на Катеринославщині, де Борис Дмитрович перебував з 1887 р. до 1893 р. Про практичну діяльність Б.Д. Але мовою спілкування й навчання Бориса спочатку була російська, бо українську батьки-дворяни не сприймали,як мужицьку. Грінченка були природа і люди - селяни. Школа в селі Введенському була невеликою: один клас у 42 кв. м., де навчалися у дві зміни 70 учнів. У цьому селі теж проживали вихідці з великоросійських губерній, тому,щоб черпати знання живої розмовної української мови, Борис Дмитрович поселився в українському селі Чунишине, розташованому за кілька верст, уже в Полтавській губернії.Цей двомовний - українсько-російський - словник (у своїй основі перекладного типу) має до 68 тисяч реєстрових слів і є першим в українській лексикографії великим зібранням лексичних фондів української мови з перекладом включених до нього слів на російську мову (значно рідше - з тлумаченням значення слова ро

Зміст

Вступ

Розділ 1. Борис Грінченко - публіцист, український письменник, громадсько-культурний діяч

1.1 Борис Грінченко у колі сучасників

1.2 Борис Грінченко в наукових дослідженнях ХХ століття

1.3 Борис Грінченко - учитель-словесник

Висновки до першого розділу

Розділ 2. Український народолюбець Б. Грінченко на Катеринославщині

2.1 Практична діяльність Грінченка на Катеринославщині

2.2 Мета діяльності публіциста

Висновки до другого розділу

Розділ 3. Словник української мови за редакцією Б.Д. Грінченка

3.1 Словник української мови за редакцією Б.Д. Грінченка - цінна лексографічна памятка

3.2 Основний склад словника

Висновки до третього розділу

Розділ 4. Публіцистика Бориса Грінченка в газеті "Рада"

4.1 Борис Грінченко - активний громадський діяч

4.2 Активну роль у відстоюванні ключових суспільно-політичних засад газети відігравав Б. Грінченко

4.3 Грінченко обстоював орієнтацію "Ради" на інтелігентного читача

4.4 Значення освіти у публіцистиці Грінченка

Висновки до четвертого розділу

Висновок

Список використаної літератури