Журналістика Великобританії - Лекция

Британська журналістика XVIII століття остаточно виробила і закріпила такий гострий публіцистичний жанр, як політичний памфлет, сповнений викривально-сатиричного пафосу, сміливо використала його як надійну потужну зброю боротьби з феодально-клерикальною реакцією. Сатирично-повчальні журнали заклали міцний фундамент для подальшого розвитку масової аудиторії, вироблення системи жанрів і засобів журналістської майстерності. На умонастрої прогресивних сил країни справили сильний вплив ідеї Великої французької революції (1789 - 1799). Коли у Франції почалася революція, то багато ліберально налаштованих редакторів англійських газет попервах почали всіляко підтримувати сам факт повалення французької абсолютистської монархії та утвердження рівних прав буржуазного та дворянського класів.Англійці воювали в Китаї, Ірані, Індії, Південній Африці, у Новій Зеландії, на Ямайці, в Ефіопії, в Криму. Причетна до її формування масова преса, доступна широкому колу читачів, широким верствам населення, зароджується в Англії в останні десятиліття ХІХ століття. Після скасування "податків на знання" в англійській журналістиці почалося формування такої системи періодичних засобів інформації, яка майже в незмінному вигляді збереглася до кінця ХХ століття, до появи та розвитку нових електронних засобів спілкування. Негативний бік "нової" журналістики викликав потік сенсацій, висмоктаних з пальця, часом просто вигаданих, відбувалося порушення прав людини (зокрема, на особисте життя), за які боролися ті ж журналісти протягом минулих століть. Газета зайняла проурядову позицію під час висвітлення ірландського питання, подій на Балканах; вона була найактивнішим учасником "газетної війни", що розгорнулася у звязку з конфліктом Англії та Німеччини у Східній Африці.У другій половині ХХ століття преса Англії, як і преса багатьох інших країн світу, зіткнулася зі складними проблемами, які не обминули й такі авторитетні газети, як "Таймс", "Дейлі Телеграф", "Дейлі Міррор", "Дейлі Експрес" та ін. Щодня в Англії видається й розповсюджується серед найширших верств населення до 30 млн. прим. газет. Їхні місця серед центральних газет посіли чотири нові щотижневі газети: "Сан" (1964), "Тудей" (1986), "Дейлі стар" (1978), "Індепендент" (1986), а також недільні: "Санді міррор" (1963), "Санді Телеграф" (1961), "Індепендент он санді" (1990). У розряді якісних значилися «Таймс», «Дейлі телеграф», «Файненшал таймс», «Гардієн», «Індепендент», а також недільні «Санді таймс», «Обсервер», «Санді телеграф», «Індепендент він санді». У розряді масових твердо тримали своє місце газети «Сан», «Дейлі міррор», і недільні «Санді міррор», «Ньюз оф уорд», «Піпл», були зараховані щоденні «Дейлі мейл», «Дейлі експрес», «Тудей».До 1954 року, коли влада дозволила у Великобританії комерційне ТБ, що фінансувалося приватними компаніями, Бі-Бі-Сі була монополістом і в сфері телебачення, яке набирало обертів. Прагнення забезпечити високий рейтинг комерційного мовлення змушувало і досі змушує телекомпанії відмовлятись від якісних, але низькорейтингових передач на користь програм, що гарантовано збирають біля телеекранів масову аудиторію, - вікторин і конкурсів, шоу, "мильних опер" та інших популярних серіалів, кінофільмів, розрахованих на глядача з невибагливим смаком. Прагнення забезпечити високий рейтинг спонукає мовників використовувати в передачах ефект персоніфікації, запрошуючи до участі в них "анкерів" (від англійського "the anchor", що означає "гачок", "якір") - популярних телекоментаторів і ведучих, "зірок" телебачення, котрі залучають масову аудиторію. Ця корпорація щорічно публікує детальний звіт про свою діяльність у пресі та в мережі Інтернет для ознайомлення та формування висновків, у структурі ВВС діє відділ для розгляду скарг і звернень телеглядачів з приводу мовної діяльності корпорації. У листопаді 1992 року ВВС Enterprises (комерційна філія ВВС, що здійснює продаж програм корпорації у всьому світі та інвестування отриманих коштів у виробництво програм і технічний розвиток) у співробітництві з британською комерційною телекомпанією Thames Television створили супутниковий канал безпосереднього мовлення - UK Gold, який спеціалізується на передачі через супутник "Айстра" розважальних, драматичних, комедійних, дитячих програм і серіалів, що зберігаються у величезних "архівах" цих двох телекомпаній.Порівняно з аналоговою системою телебачення, що існує зараз у Великобританії, цифрова система дає можливість збільшити принаймні в 10 разів кількість каналів, які проходять через кожну точку ефірного простору. Англійці не без гордості кажуть, що колись їхня країна “пасла задніх” порівняно з розвитком телебачення та радіо США, а тепер стала першою в світі країною, що офіційно оголосила про прийом заявок від комерційних компаній на ліцензії цифрового телебачення

План телебачення журналістика великобританія преса

1. Журналістика Великобританії XVIII століття

2. Британська преса ХІХ століття

3. Англійська журналістика ХХ століття

4. Радіо- і телевізійне мовлення в Англії

5. Розвиток цифрового телебачення Великобританії

1. Журналістика Великобританії XVIII століття