Жуковський і англійські романтики - Автореферат

На сучасному етапі розвитку науки про літературу особлива увага приділяється порівняльному дослідженню художніх явищ. Бєлінського, став "Колумбом", що відкрив Росії Америку романтизму в поезії. Історичною передумовою цього явища був той факт, що російський романтизм є відносно пізнім, його зародження і розвиток повязані з освоєнням досягнень європейського романтизму, їх перенесенням на російський ґрунт. Він не просто перекладав окремі твори, він "переводив", "перевозив" у Росію власне європейський романтизм. Переклади Жуковського і вплив англійських поетів на його творчість привертали до себе увагу літературознавців кількох поколінь.Жуковського як особлива форма міжлітературних відносин" - присвячений проблемі вивчення перекладу як однієї з найважливіших форм міжлітературної комунікації, що передбачає дослідження його функціональної значущості в історії національної літератури та міжлітературному контексті, а також міри участі перекладеного твору в еволюційному літературному процесі, його комунікативної функції. Третій розділ - "Жуковський і Сауті: до еволюції жанру романтичної балади в художньому світі російського поета" - присвячено сприйняттю російським поетом творчості одного з найвизначніших представників "озерної школи", що поряд з Шиллером, Уландом, Гомером був автором, якого Жуковський найчастіше перекладав. Інтерес Жуковського був викликаний спорідненістю поетів як за духом, так і за характером поетичної діяльності (існує свідчення про творчу суголосність двох поетів - вплив вірша Жуковського "Певец во стане русских воинов" (1812) на поему Сауті "The March to Moscow" ("Марш на Москву") (1813), а також близькістю поетів у системі європейського романтизму і властивою їм єдиною онтологічною концепцією. У 1810-і рр. поет перекладає балади "Адельстан" (1813), "Варвик" (1814), "Старушка" (1814) у звязку з розквітом жанру балади в його творчості, інтересом до фантастико-містичного сприйняття, характерного для балад Сауті, і фантастичного елементу, що відіграв помітну роль в жанроутворенні. У кінці 1810-х - на початку 1820-х рр. у звязку із зверненням Жуковського до епіко-драматичних форм, з обєктивізацією жанру балади, з посиленням у ньому ролі епічних елементів, з формуванням особливої концепції позитивного героя, який через страждання і муки сягає найвищої доброчесності, предметом творчого осмислення російського поета стають поеми Сауті "Joan of Arc" ("Жанна ДАРК") і "Roderic, the Last of the Goths" ("Родрік, останній з ґотів").Метою цієї роботи було заповнити одну з прогалин у вивченні російсько-англійських літературних звязків: окреслити як те загальне, що мало місце в становленні та розвитку романтизму в обох літературах, так і специфіку кожної з них; як типологічну близькість, зумовлену єдністю європейського літературного процесу, так і прямі та опосередковані впливи англійської поезії на російську. Переклад елегії Грея "Сельское кладбище" сприяв народженню елегії як жанру романтичної літератури і став віхою не тільки в поезії Жуковського, а й у розвитку нового напряму в російській літературі. Російському поетові були чужі індивідуалістичні теорії англійських романтиків - і яскравий демонізм, і більш мякі форми індивідуалізму в поезії. Враховуючи особливості сприйняття російського читача, досвід попереднього розвитку російської літератури, специфіки російського фольклору, історичну своєрідність розвитку російського суспільства, Жуковський приглушував яскраві і строкаті фарби в описах середньовіччя, вводив російські мотиви, оминав топографічні та історичні подробиці, уникав натуралістичності описів; використовуючи легку авторську іронію, психологічно поглиблював оригінал, доповнюючи його новими образами, увиразнюючи ліризм оповіді. Зокрема, переклад поеми Байрона "Шильонский узник" став першим зразком російської романтичної поеми, переклад балади Голдсміта "Пустынник" відкрив у творчості Жуковського цикл західноєвропейських балад на середньовічну тему, а переклад частини поеми Мура "Пери и ангел" став яскравим прикладом можливостей розвитку російської східної романтичної поеми.

Основний зміст дисертації

Метою цієї роботи було заповнити одну з прогалин у вивченні російсько-англійських літературних звязків: окреслити як те загальне, що мало місце в становленні та розвитку романтизму в обох літературах, так і специфіку кожної з них; як типологічну близькість, зумовлену єдністю європейського літературного процесу, так і прямі та опосередковані впливи англійської поезії на російську. Осердям дослідження стала творчість і постать Жуковського. Важлива заслуга його полягає в перенесенні на російський ґрунт європейського романтизму; митець першорядного значення надавав поезії англійських романтиків. Головним чином це повязано з тим, що криза просвітницького світогляду, дискредитація розуму і протиставлення йому почуття дали про себе знати передусім в англійській літературі. Проникнення у внутрішнє життя людини, освоєння світу переживань людської душі, інтерес до середньовіччя, Сходу, народних повірїв стали центральним змістом літератури нового напряму. Все це імпонувало інтересам Жуковського з його морально-етичними шуканнями 1810-х років і зумовлювало розкриття внутрішнього світу людини в ліриці. Крім того, англійська література кінця XVIII - початку XIX ст. була новаторською не тільки в галузі змісту, а й у галузі форми, що загострювало інтерес до неї російського поета в звязку з його жанровими пошуками.

Безпосередню роль в освоєнні досягнень англійської романтичної поезії зіграла поезія передромантизму. Засвоюючи окремі досягнення англійської поезії сентименталістського гуманізму і сенсуалізму, Жуковський сприяв розвиткові російської романтичної літератури. Переклад елегії Грея "Сельское кладбище" сприяв народженню елегії як жанру романтичної літератури і став віхою не тільки в поезії Жуковського, а й у розвитку нового напряму в російській літературі. Поезія Томсона, Грея, Голдсміта вплинула на формування психологічної лірики. Аспекти цього - відкриття читачеві душі поета, перенесення власного психологічного досвіду на ліричного героя, диференціювання станів і почуттів. Все це збагачувало мову поезії і готувало російську літературу до сприйняття поезії англійського романтизму.

Жуковський транслював російською мовою ідеї англійського романтизму, близьких його поетичній натурі, а не творів окремих його представників. Принцип співзвучності своїм настроям був для нього критерієм вибору тих або інших творів для перекладу. Російському поетові були чужі індивідуалістичні теорії англійських романтиків - і яскравий демонізм, і більш мякі форми індивідуалізму в поезії. Йому імпонувала лірична елегійна тема, що іменується англійцями "joy of the grief" (насолода смутком). Вона вирізняла його власну оригінальну поезію. У звязку з цим перекази з Байрона, Мура були нечисленні і в них відбилася лише одна грань їх поезії. Натомість творчість таких поетів, як Сауті, була представлена набагато ширше.

У перекладах англійських романтиків Жуковський дотримувався також класицистичного принципу, успадкованого від Новаліса, що передбачав відтворення не конкретики твору, а його естетичного ідеалу. Таким чином виникала відповідність між перекладанням і самостійною творчістю. Трансформуючи поезію англійського романтизму, російський поет втілював власні етичні й естетичні засади. Акцентувалися мотиви найбільш близькі перекладачеві, до того ж не другорядні, а повязані з головною ідеєю оригіналу. Враховуючи особливості сприйняття російського читача, досвід попереднього розвитку російської літератури, специфіки російського фольклору, історичну своєрідність розвитку російського суспільства, Жуковський приглушував яскраві і строкаті фарби в описах середньовіччя, вводив російські мотиви, оминав топографічні та історичні подробиці, уникав натуралістичності описів; використовуючи легку авторську іронію, психологічно поглиблював оригінал, доповнюючи його новими образами, увиразнюючи ліризм оповіді. Помітні також нівелювання конкретно-описових рис оригіналу, увага передусім до тих опорних слів у поетичній лексиці, що являють собою узагальнене позначення емоцій, оскільки саме в них закладені величезні смислові резерви. Жуковський посилював, а в окремих випадках звертався до всепроймаючих почуттів і настроїв, що збагатило переклади додатковою гамою барв і почуттів. Внаслідок таких трансформацій переклади нерідко набували іншої стильової системи, спорідненої з творчістю російського поета, стаючи надбанням російської літератури.

Творче освоєння Жуковським досвіду літератури англійського романтизму, поєднане з власними жанровими пошуками, сприяло появі в російській літературі найрізноманітніших художніх форм і відкривало шляхи для нових досягнень наступних поколінь російських поетів. Зокрема, переклад поеми Байрона "Шильонский узник" став першим зразком російської романтичної поеми, переклад балади Голдсміта "Пустынник" відкрив у творчості Жуковського цикл західноєвропейських балад на середньовічну тему, а переклад частини поеми Мура "Пери и ангел" став яскравим прикладом можливостей розвитку російської східної романтичної поеми.

Зацікавлення Жуковського баладною поетикою Скотта і Сауті сприяло виникненню в російській літературі нового характеру світовідчуття, нового світу ідей. Романтична екзотика, дивовижні метаморфози душі, містика, фантастика, внутрішні колізії як складний комплекс переживань, співвіднесений з таємничим життям світу, мрійливе і містичне сприйняття природи стали значним надбанням російської літератури. Переклади балад англійських поетів складають вагому частину в баладному циклі Жуковського - з тридцяти чотирьох перекладених балад тринадцять виконані з англійських оригіналів. Вони ввели читача у світ різноманітних етичних проблем, збагатили перепетії індивідуальної поведінки, сприяли поглибленню орієнтації у виборі між добром і злом.

Переклади Жуковського різних форм англійської романтичної поеми стали зразками для подальшого розвитку ліро-епосу, відкривали нові теми для російської романтичної поеми (тюремно-вязничну, демонічну, тему патріотичної жертовності, безмежної любові), формували образ нового позитивного героя - романтичну особистість, носія високих етичних ідей, здатну на самопожертву заради великої мети. Наративний характер переказів англійських романтичних поем і включення згодом окремих творів у збірки видань під назвою "повістей" впливали на розвиток російської віршованої повісті.

Матеріали англійської поезії в тридцяті роки ХІХ ст. зазнавали експериментального зближення поезії і прози у віршованих перекладах з метою виявлення епічних можливостей поезії. Переклади "Elegy Written in a Country Church-Yard" ("Сільського кладовища") Грея у 1839 році, уривка поеми "Marmion" ("Марміон") Скотта і балад Сауті "Jaspar" ("Джаспар") і "Mary, the Maid of the Inn" ("Мері, служниця корчми") визначили еволюцію епічних форм і шлях російського поета до епосу.

Творчий підхід до засвоєння досягнень англійського романтизму сприяв формуванню в творчості Жуковського нових перспективних віршових моделей - чотиристопного ямба із суцільними чоловічими закінченнями ("Шильонский узник"), пятистопного ямба (у вірші "Отымает наши радости") і сказового гекзаметра (в "Сельском кладбище" і "Двух былях и еще одной"). Метричні нововведення - спосіб поєднання дактилічних віршів у баладі "Суд божий над епископом", установка на музичність вірша і реформа строфіки - все це відкрило в російській літературі значні можливості для гнучкого віршування.

Здійснені Жуковським переклади поезій англійських романтиків сприяли пропаганді ідей європейського романтизму і створенню його цілісного образу, вплинули на ідеї і поетику російської літератури, на розвиток перекладу, відкрили нові можливості російської літературної мови і вірша, сприяли розширенню російсько-англійських літературних звязків.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Сакура С.С. Жуковский и Саути // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. - 1997. - Серія літературознавство, Вип. 1(6). - С. 31-34.

2. Сакура С.С. "Канун Святого Джона" Вальтера Скотта и "Иванов вечер" Жуковского // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. - 1998. - Серія літературознавство, Вип. 1(12). - С. 15-22.

3. Сакура С.С. Вальтер Скотт - поэт в творческом мире В.А. Жуковского // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. - 1998. - Серія літературознавство, Вип. 9(20). - С. 15-21.

4. Сакура С.С. Ранние драматические опыты Жуковского // Критика. Драматургия. Театр (Из докладов, представленных на I-IV чтениях молодых ученых памяти Л.Я. Лившица.) - Харьков, 1999. - С. 104-109.

5. Сакура С.С. Ранние драматические опыты Жуковского // Третьи чтения молодых ученых памяти Л.Я. Лившица. - Харьков, 1998. - С. 15-16.

6. Сакура С.С. В.А. Жуковский, переводчик баллады Р.Саути "Старуха из Беркли" // Наукові записки КДПУ ім. В. Винниченка. - Кіровоград, 1999. - Серія філологічні науки, Вип. 20. - С. 282-287.

7. Сакура С.С. Жуковский - переводчик Байрона // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. - 2001. - Серія літературознавство. - Вип. 2 (29). - С. 32- 35.

8. Сакура С.С. Трагедия рока в творческом осмыслении В.А. Жуковского // Седьмые международные чтения молодых ученых памяти Л.Я. Лившица. - Харьков, 2002. - С. 38-39.

Размещено на .ru