Жуки-ковалики Ковельського району (біологія, екологія, хорологія) - Дипломная работа

3.3 Особливості поширення жуків-коваликів у Ковельському районіЕнтомологічні дослідження відіграють важливу роль у зясуванні багатьох питань біології, фауни та екології комах, їх ролі у природних та антропогенно змінених біогеоценозах. До числа перших спеціалістів України в галузі захисту рослин від шкідників належать практики - талановиті передові агрономи і ентомологи. Ці комісії провели чимало досліджень по вивченню шкідливих комах [46]. В кінці XIX і на початку XX ст. на Україні інтенсивно розвивалися ентомологічні дослідження і розробка питань захисту рослин від шкідників. На Україні були виконані спеціальні дослідження з фауністики і систематики комах, в першу чергу по тих групах, які мали велике поширення на Україні і були в ці роки найшкідливішими.Ковельський район розташований в центральній частині Волинської області і займає площу 1,9 тис. км2.. Тож клімат, зокрема, Ковельського району не має вагомих відмінностей від даних по області. Характерною особливістю його є швидкий ріст температури, що викликає випаровування вологи із ґрунту і насичення повітря водною парою [11]. Між кінцем літа і початком осені спостерігається передосінній період, коли середньодобова температура 10-15 °С. Весною, характерним є швидкий ріст температури, за рахунок чого спостерігається інтенсивне випаровування води із ґрунту.Для збору матеріалу ми використовували наступні методи: ловчих ліній, ґрунтових розкопок, біоценометри, термоеклектори (апарат Тульгрена). З розкопки чи ґрунтового розрізу ґрунт вибирають пошарово чи по генетичних горизонтах [15]. Від границь відміряної площадки відгрібали у різні сторони підстилку, оскільки проба береться в лісі чи суху землю поверхневого шару (поряд із площадкою поміщають клейонку чи щільну матерію, на яку потім клали вибраний з розкопки ґрунт. Весь ґрунт із шару, що розбирається, порцію за порцією перетирають у висячому положенні між долонями, ретельно стежачи за ґрунтом, що зсипається на клейонку, і збираючи падаючих тварин. Тепловий і світловий таксис заставляють коваликів переходити із добре освітлених і нагрітих шарів ґрунту вниз, звідки вони через сітку еклектора скочуються по нахиленій поверхні отвору в посудину з фіксатором, яким може бути 70% спирт, рідше використовують воду.Мезостерніт завжди відокремлений від задньогрудей явним швом; середньогруднева ямка глибока, як правило, з конічним дном (рідше дно плоске з великою складкою по задньому краю); жолоб середньогрудної ямки дрібний, як правило, із гладенькими стінками, рідше з високими стінками, які доходять до переднього краю жолоба; дно жолоба завжди без середнього поглиблення. Епімери середньо грудей завжди, епістерни, як правило, доходять до середніх тазикових впадин. Як правило, тіло струнке, витягнуте, більш-менш випукле, ніколи не буває сильно розширене і ущільнене, як, наприклад, у Compsolacon (Agrypninae) і деяких Selatosomus (Athoinae); лише у ряду представників підтриби Agriotina (деякі Agriotes, Lanecarus) воно овальне. Суцільний лобний кіль не доходить до переднього краю лоба, так що кліпеальна область завжди суцільна, крім аберрантних випадків, коли вона розбита на частини додатковими вертикальними кілями, які відходять від лобного кіля до переднього краю лоба (Dicrepidius із Dicrepidiini, Procraerus із Megapenthini). В 2 трибах - в Elaterini (виключно) і в Pomachiliini (переважно) - лобний кіль перерваний, утворюючий 2 окремі надвусикові кіля, які доходять або не доходять до переднього краю лоба.Голова подовжена, головна капсула на 1/4 - 1/2 і більше довша ширини, сплющено-циліндрична, майже паралельностороння. Всі 3 пари ніг слабо озброєні: тазик і вертлуг тільки з довгими волосками, стегна мають поодинокі плоскі шипики. Лобні шви, які являють собою передню роздвоєну частину епікраніального шва і обмежуючі лобну пластинку, визначають форму останньої, особливо форму її задньої лопаті. У всіх представників підродини Elaterinae кардо права і ліва максили не зрослі і складаються, як правило, кожна із 2 скларитів: власне кардо і алокардо. Стерніт передньогрудей складається із склеротизованих престерніта і епістернітів і мембранного поля навколо передніх кінцівок, частина якого за тазиковими впадинами розглядається як постстерніт.Більшість видів зимує як в личинковій, так і в імагінальній фазах, личинки заляльковуються з кінця липня до початку вересня, молоді жуки переходять на зимівлю в ляльковій колисці або при високих осінніх температурах покидають її і зимують у вторинних укриттях, спарювання і яйцекладка відбувається весною або в першій половині літа. Тривалість фази яйця знаходиться в залежності від температури і вологості навколишнього середовища, а також від видової належності. У видів з зимуючими імаго тривалість личинкової фази коротша всього циклу розвитку приблизно на рік, а у видів, у яких зимують тільки личинки, на 4-5 місяців. Тривалість життя личинок визначає тривалість всього циклу розвитку, який коливається в залежності від температури і вологості навколишнього середовища і від режиму живлення. Чи

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.Теоретичні засади дослідження

1.1 Огляд літератури

1.2 Опис району вивчення

РОЗДІЛ 2. Матеріал та методика дослідження

РОЗДІЛ 3. Аналіз результатів дослідження

3.1 Біологія жуків-коваликів Ковельського району

3.1.1 Імаго

3.1.2 Личинка

3.1.3 Лялечка

Вступ

У світовій фауні на сьогодні нараховується близько 12 000 видів жуків-коваликів. На території України виявлено 115 видів жуків родини Elateridae.

Актуальність теми дослідження визначається специфікою жуків-коваликів в біогеоценозах. Серед яких є шкідники, що завдають шкоди сільськогосподарським культурам локального значення. Личинки (дротяники) належать до широко розповсюджених і доволі відомих, але, в цілому, маловивчених мешканців ґрунту і гнилої деревини.

Багаточисельні види дротяників у великій кількості заселяють ґрунти орних земель і є першочерговими шкідниками насіння та сходів сільськогосподарських культур. Інші види ведуть хижацький спосіб життя і знищують личинки, яйця і лялечки шкідливих ґрунтових комах.

Будучи масовим компонентом ґрунтової ентомофауни дротяники впливають на морфологію ґрунтового профілю, фізико-хімічні властивості ґрунту та швидкість кругообігу речовин, беруть участь в процесах ґрунтоутворення.

Зясування способу життя личинок коваликів і їх ролі в ґрунтових біоценозах є важливим завданням ентомології, оскільки рідко які ділянки сільськогосподарських угідь не заселені цими шкідниками. Для прогнозування шкідливості дротяників і обґрунтування економічно виправданих заходів боротьби з ними необхідно знати їх видовий і віковий склад, ступінь та умови шкідливості кожного виду окремо.

Таким чином, елатеріди можуть служити показниками стану ґрунтового середовища, як для природних комплексів, так і у випадках різних антропогенних модифікацій ландшафтів. Їх біоіндикаційна роль є високою при біоценологічних, сільськогосподарських та лісогосподарських дослідженнях, а також при організації охорони навколишнього середовища.

Актуальність дослідження зумовлена недостатнім рівнем відомостей про фауністичний склад, особливості біології, екології та поширення жуків родини Elateridae у типових та антропогенних біогеоценозах Ковельського району.

Мета роботи: вивчити особливості біології, екології та хорології елатерідофауни району дослідження.

В роботі ставились такі завдання: 1. Проаналізувати літературні джерела та ознайомитись з історією вивчення жуків-коваликів.

2. Розглянути фізико-географічні умови Ковельського району.

3. Встановити фауністичний склад елатерідофауни району дослідження.

4. Вивчити особливості біології та екології жуків-коваликів.

5. Виявити особливості хорології жуків родини Elateridae у типових та антропогенних біогеоценозах Ковельського району.

6. Проаналізувати заходи боротьби із дротяниками.

Обєктом дослідження є жуки-ковалики району дослідження.

Предметом дослідження є фауна, біологія, екологія, особливості поширення Elateridae в Ковельському районі.

Апробація роботи проводилася при захисті курсових робіт.

Наукова новизна дослідження. Вперше вивчено фауну, екологію та особливості поширення жуків родини Elateridae у Ковельському районі.

Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що його результати можуть бути використанні у професійній діяльності ентомологів, педобіологів, ґрунтознавців, агрономів, працівників сільського господарства та лісництва, а також у навчальному процесі. Дані роботи можна використовувати також при проведенні інтродукції та акліматизації окремих видів у відповідності до біогеоценозів.

Структура роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який містить 77 джерел. Роботу представлено на 81 сторінці друкованого тексту.