Жовто-бура плямистість пшениці – Pyrenophora - tritici repentis - Реферат

Пшениця - важлива зернова продовольча культура, яка за посівними площами займає перше місце у світі. У світі від шкідників і збудників хвороб втрати врожаю пшениці щорічно становлять у середньому 14,1% [1]. Плямистості, спричинені аскохітою, фузаріями, альтернарією, ризоктонією - зустрічаються подекуди, але економічно значимої шкоди не завдають. У зоні Степу України вперше науковцями відділу фітопатології та ентомології було діагностовано патоген, збудник цієї хвороби у 1996 р. Патосистема PTR пшениці характеризується диференціальною взаємодією генотипів рослин та патогену. пшениця плямистість листя грибЗбудник жовтої плямистості має сумчасту та конідіальну стадію розвитку. Гриб паразитує в конідіальній стадіїї; сумчаста стадія розвивається на відмерлих рештках тканин і слугує для перезимівлі. Плодові тіла - псевдотеції закладаються восени на ураженій соломі у вигляді мілких, чорних, округлих утворень, які припіднімаються над поверхнею стебла. Восени на стеблах і піхвах листя утворює дрібні, чорні плодові тіла - перитеції з асками, в яких розвиваються 8 аскоспор. Під час вегетації рослин на поверхні листка через продихи або між клітинами епідермісу зявляються одноклітинні конідієносці з поодинокими прямими або злегка зігнутими циліндричними із закругленою верхівкою, що схожа на голову змії, поперечними перетинками конідії.В результаті специфічної взаємодії між рослиною-живителем і патогеном було показано, що індивідуальні ізоляти гриба можуть викликати на специфічних лініях і сортах пшениці різні симптоми, незалежно від їх генотипів [13]. Штами першого патотипу утворюють некроз і хлороз (nec chl ), другого патотипу - тільки некроз (nec chl-), третього патотипу - хлороз (nec - chl ), четвертого патотипу не утворюють ні хлорозів, ні некрозів (nec - chl-). Третій токсин Ptr TOXC - низькомолекулярний, хозяїноспецифічний не білкової природи, також викликає утворення хлорозу, але на других сортах пшениці відносно токсину Ptr TOXB. За допомогою сортів-диференціаторів Glenlea, GB662 і GB365 ідентифіковані чотири раси, з яких раса 1 продукує токсин PTRTOXA і PTRTOXC, раса 2 - PTRTOXA, раса 3 - PTRTOXC, раса 4, не утворює токсинів. У Західній Європі раси збудника жовтої плямистості листя пшениці вперше ідентифіковані Саровою у Чехії в 2000-2003 р. У популяції патогена домінувала раса 1, також зустрічалися раси 2 і 4 і нові, відсутні в реєстрі рас [10].Інокуляцію проводять навесні у польових інфекційних розсадниках за оптимальної температурі повітря (табл. Відхилення від оптимальної температури в той чи інший бік знижує інтенсивність проростання спор й успішність зараження. Інокуляцію проводять у фази «кінець трубкування» - «прапорцевий лист» у вечірній час після заходу сонця та у безвітряну погоду, під росу, що випадає, після дощу або поливу шляхом обприскування рослин ранцевим обприскувачем з розрахунку витрати суспензії 250-300 мл на 1 м2 посіву.У польовому інфекційному розсаднику фітопатологічну оцінку стійкості рослин пшениці до збудника жовтої плямистості проводять в декілька разів від початку формування зернівки до молочно-воскової стиглості. Ступінь стійкості й сприйнятливості визначають за інтенсивністю ураження прапорцевого й предпрапорцевого листка і типу реакції рослини на інфекцію патогена. Інтенсивність ураження листка визначають окомірно в балах або відсотках за шкалою, що на рисунку 1, а типи - по таблиці 2. За показниками інтенсивності ураження листя можна визначити площу під кривою розвитку хвороби. 7 6 R На листі дрібні (до 1 мм) темно-коричневі плями, можливо з хлорозом, інтенсивністю до 10% Стійкість Помірна стійкістьСеред листкових захворювань пшениці як в світі, так і в Україні жовта плямистість листя пшениці, збудником якої є аскоміцет Pyrenophora tritici-repentis (Died) Drechs., (анаморфа Drechslera tritici-repentis (Died) стала відомою серед листкових захворювань порівняно недавно. Перші повідомлення про виникнення епіфітотій жовтої плямистості зявилися в Австралії та Північній Америці в 70-х, а в Європі - у 80-х роках 20-го століття. Тенденцією минулих років стало загальне зменшення відсотку уражень посівів озимої пшениці бурою листковою іржею і, разом з тим, збільшення плямистостей листя, спричинене, за нашими дослідженнями, жовто-бурою плямистістю (піренофороз), септоріозом та фузаріозом [Бабаянц О.В. Значно частіше, ніж в попередні роки виявляли жовто-буру плямистість листя (Pirenophora tritici-repentis), яка була найбільш шкодо чинною і досягала розвитку на деяких сортах до 50-70%. Розповсюдження хвороби розвивається з великою швидкістю, при цьому головну і найбільш суттєву роль в інтенсивності ураження жовто-бурою плямистістю (піренофорозом) відіграє сорт, тобто рівень його стійкості, сприйнятливості до патогену.

Зміст

Вступ

1. Плямистості грибної етіології

1.1 Жовта плямистість - піренофороз (Pyrenophora tritici-repentis). Симптоми ураження

1.2 Життєвий цикл гриба

1.3 Морфологічні та культуральні властивості патогена

1.4 Система диференціації рас Pyrenophora tritici-repentis з використанням хозяїноспецифічних токсинів

1.5 Виділення гриба в чисту культуру і напрацювання інокулюма

1.6 Інокуляція

1.7 Методи оцінки стійкості

Висновок

Список використаних джерел

Серед листкових захворювань пшениці як в світі, так і в Україні жовта плямистість листя пшениці, збудником якої є аскоміцет Pyrenophora tritici-repentis (Died) Drechs., (анаморфа Drechslera tritici-repentis (Died) стала відомою серед листкових захворювань порівняно недавно. Перші повідомлення про виникнення епіфітотій жовтої плямистості зявилися в Австралії та Північній Америці в 70-х, а в Європі - у 80-х роках 20-го століття.

Сучасна система захисту сільськогосподарських рослин від шкідливих обєктів складається з комплексу фітосанітарних заходів, які включають селекційно-генетичні, агротехнічні, хімічні і біологічні. А для планування та успішної реалізації цих заходів вкрай необхідними є знання про склад та стан популяцій шкідливих організмів, динаміку та тенденції їх розвитку, потенційні втрати врожаю від них.

Тенденцією минулих років стало загальне зменшення відсотку уражень посівів озимої пшениці бурою листковою іржею і, разом з тим, збільшення плямистостей листя, спричинене, за нашими дослідженнями, жовто-бурою плямистістю (піренофороз), септоріозом та фузаріозом [Бабаянц О.В. 2009р.].

Значно частіше, ніж в попередні роки виявляли жовто-буру плямистість листя (Pirenophora tritici-repentis), яка була найбільш шкодо чинною і досягала розвитку на деяких сортах до 50 -70%. Жовто-бура плямистість у світі зайняла домінуюче положення серед листових хвороб пшениці порівняно недавно. Розповсюдження хвороби розвивається з великою швидкістю, при цьому головну і найбільш суттєву роль в інтенсивності ураження жовто-бурою плямистістю (піренофорозом) відіграє сорт, тобто рівень його стійкості, сприйнятливості до патогену.

Для захисту від компонентів патосистеми жовтої плямистості, необхідний підбір оптимальних сівообертів, використання фунгіцидів і культивування стійких до хвороб сортів. Перші два способи вважаються достатньо ефективними для зменшення кількості первинного інокулюму. Використання стійких сортів забезпечує більш продовжене стримання захворювання та безпечне для навколишнього середовища.

У технології вирощування пшениці озимої, особливе місце належить генетичним факторам, які реалізуються через такий засіб виробництва як сорт, який становить основу більшості технологій їх вирощування. Формування врожайності пшениці озимої відбувається також і внаслідок взаємодії її з умовами навколишнього природного середовища, які, в свою чергу, створюються як обєктивними факторами, до яких належать ґрунтово-кліматичні умови, так і субєктивними, які виявляються у технології її вирощування. Показано, що у різних географічних зонах, окремих регіонах вимоги до стійких сортів пшениці озимої неоднакові, так як в одних умовах має велике значення стійкість сорту до одного збудника, а в інших - до іншого, і при цьому все залежить від умов, що сприяють розвиткові збудника тієї чи іншої хвороби, яка є загрозою врожаю. Зважаючи на це, виведення сортів, що поєднують високий потенціал урожайності з генетичним захистом його від лімітуючих чинників середовища конкретних регіонів, шкідників і хвороб є однією з центральних ланок в адаптивному землеробстві. Водночас, як частота, так й інтенсивність ураження озимої пшениці хворобами обумовлюються не тільки кліматичними умовами певної зони, але також залежать від рівня агротехнічних, організаційно-господарських заходів і стійкості сортів пшениці, що вирощуються. виникнення епіфітотій жовтої плямистості

1. Бабаянц О.В. Імунологічна характеристика рослинних ресурсів пшениці та обгрунтуваня генетичного захисту від збудників хвороб грибної етіології у Степу України. Дисетрація… д.б.н., Рукопис, 2011 р., 328 с.

2. Андронова А.Є. Піренофороз озимої пшениці в південно-західній частині Росії. / Захист і карантин рослин. 2001. N 5. C. 32.

3. Михайлова Л.А., Пригоровський Т.Г. Жовта плямистість листя пшениці. Pyrenophora tritici-repentis. / Мікологія і фітопатологія. Т. 34. Вип. 1. С. 7-16.

4. Kohli, M.M., Mehta, Y.R. & de Ackermann, M.D. Spread of tan spot in the Southern cone region of South America. / M.M. Kohli, Y.R. Mehta, & M.D. de Ackermann. In L.J. Francl, J.M. Krupinsky & M.P MCMULLEN, eds. Advances in Tan Spot Research // Proc. 2nd Int. Tan Spot Workshop. 1992, - P. 86-90.

5. Санін С.С., Черкашин В.І., Назарова Л.М., Соколова Є.А., Стріжекозін Ю.А., Ібрагімов Т.З., Неклеса М.П. Фітосанітарна експертиза зернових культур. Рекомендації. М.: ФГНУ Росінформагротех, 2002. 140 с.

6. Рівні і тенденції зміни видового складу і внутрипопуляционної структури, ареали комплексів шкідливих і корисних організмів і прогноз небезпечних фітосанітарних ситуацій за зонами країни. Ред. К.В. Новожилов, В.А. Захаренко. Санкт-Петербург, 2000. 100 с.

7.Хасанов Б.А. Жовта плямистість листя злаків, що викликається Pyrenophora tritici-repentis (Died.) Drechs. / Мікологія і фітопатологія. 1988. Т. 22. Вип. 1. С. 78-83.

8. Гранин Е.Ф. Пиренофороз озимой пшеницы на Северном Кавказе / Е.Ф. Гранич, Э.М. Монастырская, Г.А. Краева, К.Ю. Кочубей // Защита растений. - 1989. - № 2. - С. 21.

9. Волкова Г.В. Динамика основных возбудителей пятнистостей листьев озимой пшеницы в различных по экоресурсам районах Северного Кавказа / Г.В. Волкова, А.Е. Андронова, О.Ю. Кремнева // Междунар. научно-практ.

10. Ciuffetti L.M., Tuori R.P. Advances in the characterization of Pyrenophora tritici-repentis. wheat interaction. / Phytopathology. V. 89. No 6. P. 444-449.

11. Поспехов Г.В. Особливості росту і плодоношення гриба Pyrenophora tritici-repentis (Died.) Drechs. в культурі. / Мікологія і фітопатологія. 1989. Т. 23. Вип. 2. C. 117-121.

Размещено на .ru