Історія: уроки правди. Спогади очевидців: 1932-й, 1933-й роки. Голод, жах. Дике безправ’я. Земля густо вкрита мерцями. По зчорнілих від мук селах шугають з наганами агенти політуправління.
Про голодомор 1932 - 1933 рр. ми маємо найрізноманітніші свідчення, залишені очевидцями - селянами, яким пощастило вижити у ті страшні роки, колишніми активістами і радянськими письменниками, які самі в молоді роки були свідками цих подій і пізніше описали їх, коли це стало можливим. Немає нічого гіршого для чоловіка - голови родини - аніж почуття власної безпорадності, що виникає, коли чуєш жінчині молитви, коли вона не може знайти їжі для своїх голодних дітей. Не було нічого, що раніше було в підвалах , жодної курки не лишилося в селі: навіть бурякове насіння пішло на поживу... Моє село Беєве, яке на той час належало до Харківського округу, а пізніше до Полтавської області, притулилося в глушині територіального трикутника Лебедин - Гадяч - Ромни. А далі в дію було пущено небачений силовий прес (без будь - якого пояснення його необхідності) : восени 32-го року в усіх селах району (пізніше стало відомо всій Україні) розвелися “шукачі” хліба.
Список литературы
Роберт Конквест “Жнива скорботи” “Либідь” 1993
Газета “Зоря Полтавщини” 30 серпня 1990
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
