Живлення рослин і застосування добрив - Дипломная работа

Завданням агрохімії на сучасному рівні є підвищене вивчення складу і властивостей добрив та інших засобів хімізації, впливу їх на кругообіг і баланс поживних речовин у землеробстві, складу і властивостей грунтів, відновлення їхньої родючості, умов живлення і створення оптимальних умов формування врожаю з високими біологічними показниками з урахуванням економічної й екологічної оцінки. Слід памятати, що без оптимізації умов живлення рослин неможливо реалізувати їх потенціальну продуктивність в умовах виробництва, посилити кругообіг біогенних елементів і азоту, від якого значно залежать урожайність сільськогосподарських культур і якість продукції.Елементи живлення рослин відносяться до факторів зовнішнього середовища і в той же час принципово відмінні від ряду інших факторів (температури, РН і т. д.), так як в процесі поглинання перетворюються із зовнішнього чинника середовища у внутрішній фактор рослинного організму. Завдяки процесу живлення (повітряному та кореневому) рослина створює СВОЇ структурні елементи і При добре збалансованому живленні швидко нарощує масу. Основним процесом, у результаті якого створюються органічні речовини в рослинах, є фотосинтез, хоча рослини в невеликих кількостях можуть засвоювати з навколишнього середовища амінокислоти, ростові речовини, вітаміни, антибіотики, а також С02 в процесі темнової фіксації. Однак основна кількість азоту, води та зольних елементів надходить у рослину з грунту через кореневу систему. Загальна потреба в поживних елементах характерезується розмірами біологічного виносу - наявність цих елементів в усій формуючий для отримання врожаю біомаси, тобто в надземних органах і коріннях.Недолік будь-якого макро або мікроелемента призводить до порушення обміну речовин і фізіологічних процесів у рослин, погіршення їх росту і розвитку, зниження врожаю і його якості. Азот входить до складу білків, ферментів, нуклеїнових кислот, хлорофілу, алкалоїдів, фосфатидів, більшості вітамінів і інших органічних азотистих сполук, які відіграють важливу роль у процесах обміну речовин в рослині. Рівень азотного живлення визначає розміри та інтенсивність синтезу білка та інших азотистих органічних сполук у рослинах, ростові процеси. З органічних сполук фосфору найбільш важливу роль в рослинах відіграють нуклеїнові кислоти - складні високомолекулярні речовини, що складаються з азотистих основ, молекули вуглеводів (рибози або дезоксирибози) і фосфорної кислоти. Він робить позитивний вплив на фізичний стан колоїдів цитоплазми, підвищує їх обводненість, набухаємость і вязкість, що має велике значення для процесів обміну речовин в клітинах, а також для підвищення стійкості рослин до посухи.Рослини в різні періоди росту висувають неоднакові вимоги до умов зовнішнього середовища, в тому числі і до умов живлення. Поглинання рослинами азоту, фосфору, калію та інших поживних елементів протягом вегетації відбувається нерівномірно. У початковий період розвитку рослини споживають відносно невеликі абсолютні кількості всіх поживних елементів, але вельми чутливі як до нестачі, так і до надлишку їх в розчині. Отже, в прикореневій зоні в цей період поживні елементи повинні знаходитися в легкорозчинній формі, але концентрація їх не повинна бути високою, з переважанням фосфору над азотом і калієм.Для контролю за живленням сільськогосподарських культур протягом вегетації використовують метод рослинної діагностики - визначення забезпеченості рослин поживними елементами за їх станом (зовнішньому вигляду, темпами зростання і розвитку) та хімічним складом. Існують кілька видів рослинної діагностики: Візуальна діагностика застосовується у тих випадках, коли у рослин зявляються зовнішні ознаки нестачі або надлишку елементів живлення. Біометрична, морфологічна і фенологічна діагностики передбачають реєстрацію зміни розмірів і маси рослин, темпів утворення органів і їх кількість. Використання рослинної діагностики в умовах застосування інтенсивних технологій дозволяє забезпечити рослини оптимальною кількістю і співвідношенням елементів живлення в усі фази їх росту і розвитку.Ґрунт складається з трьох фаз: твердої, рідкої (ґрунтового розчину) і газоподібної (ґрунтового повітря). Елементи кореневого живлення містяться в основному в твердій фазі і лише в дуже незначних кількостях у ґрунтовому розчині. Тверда фаза ґрунту складається з мінеральних речовин у ґрунті і становить 95-99%, а органічних - всього 1-5% ваги твердої фази. До складу мінеральної частини ґрунту входять мінерали первинного і вторинного походження. Гумусові речовини складаються з: гумінових кислот - це високомолекулярні сполуки, що містять азот і кислоту циклічної будови.Вміст рухомих форм поживних речовин показує забезпеченість ними ґрунту та потреби в добривах, а також коректувати рекомендовані дози добрив під окремі культури. Для підвищення родючості грунтів використовують органічні і мінеральні добрива, найефективніші азотні, фосфорні. Сірі лісові ґрунти діляться на: світло-сірі, сірі, темно-сірі. Збільшується сума увібраних основ і ступінь н

Зміст

Вступ

Розділ 1. Живлення рослин і застосування добрив

1.1 Надходження поживних речовин в рослини і їх винос з врожаєм сільськогосподарських культур

1.1.1 Надходження елементів живлення в рослини

1.1.2 Виніс поживних елементів живлення з врожаєм сільськогосподарських культур

1.1.3 Роль окремих елементів живлення

1.1.4 Ставлення рослин до умов живлення в різні періоди росту та розвитку

1.2 Фізіологічні основи визначення потреби сільськогосподарських культур в добривах

1.3 Склад грунту і застосування добрив

1.3.1 Склад грунту

1.3.2 Агрохімічні властивості основних типів ґрунтів України

1.3.3 Застосування агрохімічних картограм

1.4 Вплив різних факторів зовнішнього середовища на ефективність органічних і мінеральних добрив

1.5 Агротехнічні заходи і раціональне використання добрив

Розділ 2. Складання системи добрив під культури в сівозміні

2.1 Складання плану використання добрив

2.1.1 Кліматичні умови

2.1.2 Грунтові умови Північного Степу України

2.1.3 Характеристика культур сівозміни в звязку з мінеральним живленням

2.1.4 План використання добрив

2.2 Розрахунок балансу поживних речовин в грунті

Висновки

Перелік використаних джерел