Донбас як найбільш індустріалізований регіон України, та соціальна база більшовицької революції. Національний склад регіону, перспективи процесів етнічної взаємодії. Структура промисловості. Брежнєвський застій як "золота ера" донбасівського робітництва.
Аннотация к работе
Донбас був проголошений особливою економічною та військово-адміністративною одиницею, на все чоловіче населення віком від 18 до 45 років була поширена трудова повинність, колишні працівники вугільної промисловості масово демобілізувалися з армії і в примусовому порядку відряджалися на відновлення донецьких шахт. У Донбасі було лише кілька районів, де росіяни становили більшість. У вересні 1924 р. до складу РСФРР була передана частина Шахтинської й Таганрозької округ Донецької губернії, після цього в складі українського Донбасу не лишилося жодної округи, де б росіяни становили більшість населення. - 38,2% (українці становили вже абсолютну більшість - 51,7%)\ Якщо в 1925 р. росіянами була більшість керівних і відповідальних працівників (51%), партійних лідерів (47%), пропагандистів (42%), радянських працівників (64%), профспілкових працівників (55%), керівників промислових підприємств (67%), то вже перепис особового складу радянського апарату УСРР 1929 р. відобразив суттєво відмінну ситуацію - росіяни складали 29% радянських службовців (українці - 50%, євреї - 10%) . Між тим праці останніх років про українізацію в Донбасі переконливо доводять: ключовим в істерії, що охопила робітництво під впливом гасел українізації, було не усвідомлення російськомовним робітництвом своєї культурної вищості і не природно властива йому відраза до української культури (якої, воно, до речі, не знало), а звичайне слово «вчити».