Історія життя римського письменника та державного діяча Плінія Молодшого. Навчання та успішна кар"єра. Раптова смерть при невідомих обставинах. Листи Плінія Молодшого як унікальне й цінне джерело знань наступних поколінь про епоху Римської імперії.
Судячи з того високого суспільного становища, яке займав Пліній, і його постійному інтересу до питань культури, можна було б очікувати, що він, якщо не сам створить, то в усякому разі примкне, подібно Цицерону, до якої-небудь системі філософських і суспільно-політичних поглядів; проте цього не сталося: про будь стрункій системі політичних і філософських поглядів Плінія говорити навряд чи можливо. Підчас Пліній сам розуміє, що його життя укладена у вузькі рамки і не дає йому можливості виробити більш глибокі погляди; він навіть вірно визначає причину цього: "Я був скупий на листи, - пише він своєму другові Сабіну, що перебував у той час на військовій службі, - частиною з поваги до твоєї зайнятості, здебільшого тому, що сам розривався між різними, здебільшого нудними справами, які одночасно і відволікають душевні сили і послаблюють їх. Цей спосіб життя, наповнений невідкладними, але несуттєвими справами, зрідка наводить Плінія на роздуми про те, що людське життя взагалі безцільна і беззмістовна; ці роздуми, однак, скороминущі і опановують їм тоді, коли він бачить, що багатьох з супутників його молодості вже немає в живих: виступаючи вже в зрілому віці в суді центумвиров, Пліній згадує про свої перші виступах і пише: "Я став перебирати - хто були моїми товаришами по захисту в тому суді, хто цього; тільки я один виступав і тоді, і тепер; стільки змін принесла або людська тлінність, або непостійність долі. Пліній, мабуть, добре розумів, що його друг, історик Корнелій Тацит, мав більше підстав очікувати безсмертя, ніж він сам, і тому намагався, щоб їх імена увійшли в історію разом: "Ти сам себе не хвалиш, але я ні про ком не пишу щире, ніж про тебе. чи буде нащадкам яке діло до нас, я не знаю, але, безсумнівно, ми цього заслуговуємо, не скажу, талантом (це було б марнославством), але пильністю, працьовитістю, повагою до тих, хто буде після нас "(IX, 14); в іншому листі Пліній прямо звертається до Тацит з проханням розповісти в "Історії" про один сміливому виступі в суді. Набагато щире, ніж його міркування про мінливості долі, звучать ті його листи, в яких він журиться про хвороби або смерті когось із своїх друзів; може бути, найкращим вираженням його ставлення до філософії служить його лист про його друга Фунданіі, що втратив єдину дочку і збожеволіла від горя: "Він адже сам дуже освічений учений", характеризує його Пліній, "і з молодості був відданий придбання знань і вивченню вищих наук, але зараз все, що він чув, все, що сам говорив, - все він відкидає і, відмовившись від усіх інших доблестей, весь віддається тільки схиляння перед памяттю дочки." (V, 16,8); мабуть, побоюючись, що вбитого горем Фунданія хто-небудь постарається втішати занадто раціональними філософськими доводами, Пліній попереджає їх спільного знайомого: "Якщо ти будеш писати йому про це його, настільки зрозумілому горе, то памятай, не вдаватися до розрадам як би наказуючим і зайво суворим, а звернися до нього з людською ласкою "(V, 16,10).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
