Іван Огієнко як видатний український просвітник, освітній діяч, педагог, один з фундаторів національної системи освіти і виховання. Іван Огієнко – ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету. Різні оцінки діяльності ректора.
Осмислення нашої непростої минувшини різних періодів переконує, зокрема, у тому, що завдяки зусиллям національної еліти - державних і політичних лідерів, потужних творців духовних цінностей, надійних захисників української ідеї та справи від внутрішніх і зовнішніх загроз - нація вистояла, не втративши свого інтелектуального і духовного потенціалу, отримала історичний шанс як цивілізована спільнота з гарантованим майбутнім, у якому вироблені віками національні традиції відродяться на повну силу і наповняться найновішим змістом. Огієнко стояв біля витоків національної культури, а його ідеї у розвитку вищої освіти знайшла втілення в організації вищого учбового закладу в Камянці-Подільському (Камянець-Подільський державний український університет).Здобувши початкову освіту, він змушений був продовжити навчання у безкоштовній військово-фельшерській школі. І хоч його улюбленою справою була філологія, довелося після закінчення Острозької гімназії, вступати на медичний факультет Київського університету ім. св. Натомість трирічне навчання на медичному відділі не пройшло марно: він досконало освоїв латинську та грецьку мови, що згодом прислужилося при перекладі Біблії на українську. Неситне бажання залишитися викладачем при університеті спочатку було марним. Ось лише декілька видань: «Українська граматика для викладання в народних школах», «Українське писання», «Порадник студентам, вчителям і всім тим, хто бажає навчатись української мови», «Вчімося рідної мови»…У житті Івана Огієнка на Україні найбільш змістовним і багатим на корисні діяння для національного відродження став відтинок шляху, пройдений на високих державних посадах в Камянці-Полільському протягом 1918-1920 рр. особливо плідною була його праця в університеті на посаді ректора. У січні 1918 року міська дума Камянця-Подільського звернулась до Центральної Ради з проханням про відкриття в місті над Смотричем якщо не університету, то принаймні філію Київського університету. Щоб вивчити це питання на місці, за дорученням Міністерства освіти УНР 22 березня до Камянця прибула делегація з Києва, у складі якої був і Іван Огієнко. Делегація зробила висновок про сприятливі умови щодо створення у місті над Смотричем самостійного навчального закладу. Скоропадським у серпні 1918р.) міністр народної освіти відряджає Огієнка до Камянця працювати ректором протягом 2 років.Іван Іванович Огієнко належить до числа тих, хто дбав про долю науки незалежно від політичної ситуації та економічних умов. Сьогодні нам, його нащадкам, відомо близько1800 позицій його наукових праць, адже пішов розголос про плідну державну, громадську та духовну діяльність професора протягом довгого та багатогранного життя. Міністра народної освіти, а потім міністра віросповідань і головноуповноваженого уряду УНР, Іван Огієнко був ще директором гімназії для дорослих при університеті, вів чималу громадську роботу: очолював Подільське товариство Українського Червоного Хреста, підтримував звязки з організаціями «Просвіти», був членом Кирило-Мефодіївського братства, виступав з лекціями перед військовими, цивільним населенням, священиками, брав участь у наукових дискусіях.
Вывод
Іван Іванович Огієнко належить до числа тих, хто дбав про долю науки незалежно від політичної ситуації та економічних умов. Сьогодні нам, його нащадкам, відомо близько1800 позицій його наукових праць, адже пішов розголос про плідну державну, громадську та духовну діяльність професора протягом довгого та багатогранного життя.
Крім виконання обовязків ректора. Міністра народної освіти, а потім міністра віросповідань і головноуповноваженого уряду УНР, Іван Огієнко був ще директором гімназії для дорослих при університеті, вів чималу громадську роботу: очолював Подільське товариство Українського Червоного Хреста, підтримував звязки з організаціями «Просвіти», був членом Кирило-Мефодіївського братства, виступав з лекціями перед військовими, цивільним населенням, священиками, брав участь у наукових дискусіях. Усе це безперечно засвідчує багатогранність та велич творчої особистості Івана Івановича.
Забуття цього незвичайного вченого зумовлене драматизмом його особистої долі в умовах становлення диктаторського тоталітарного режиму. Діяч УНР, життя в еміграції, церковна діяльність на теренах Української Автокефальної Церкви, знищеної Сталіним у 1933 році. Зіграло роль напевне і те, що у його працях яскраво виражене твердження про оригінальність, неповторність, самостійний шлях формування української культури, акцентування на цілеспрямованому колонізаторському знищенні самодержавною Москвою яскравого вогнища української культури та переслідування наукових та культурних діячів українського народу. Тому стає абсолютно зрозумілою заборона на його імя в часи сталінського культу.
Незважаючи на різні оцінки діяльності ректора я все ж таки вважаю, що організація Камянецького університету та його подальший успішний розвиток завдячує саме надзвичайній енергії відомого українського діяча - професора Івана Огієнка, який вклав у цей університет масу енергії, масу праці, масу сил та завзяття. Саме тут він залишив своє серце і душу
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
