Життєва форма як пристосованість організмів до певного способу життя, загальна характеристика впливу екологічних факторів на їх основні види. Аналіз поглядів різних вчених-ботаніків (у тому числі і Серебрякова) на класифікацію життєвих форм організмів.
Життєва форма визначається як пристосованість організмів до комплексу факторів середовища та певного способу життя. Вперше життєві форми були виділені у рослин. Вармінгом, під яким він розумів "форму, в якій вегетативне тіло рослини знаходиться в гармонії з зовнішнім середовищем протягом всього життя, від насіння до відмирання." Як синоніми цьому терміну в екології рослин використовуються "екобіоморфа", "біотип", "форма росту", "епіморфа". Існує кілька класифікацій життєвих форм, в основу яких покладено різні ознаки, як анатомічні так і фізіологічні.Біоморфа - життєва форма, що визначається систематичним становищем видів, їх формами росту і біологічними ритмами (циклічними коливаннями біологічних процесів і явищ). Біоморфи визначають пристосованість організмів до комплексу факторів і зумовлені специфічними умовами їх місцезростання. Вчений виділяв форми на основі фізіономічних ознак, не заглиблюючись в екологічні особливості формування життєвих форм, а тому сюди потрапили й деякі групи нижчих рослин - гриби й лишайники.Раункієр вважав, що життєві форми складаються історично як результат пристосування рослин до кліматичних умов середовища. Всі рослини згідно системи Зозулина розбиває на чотири життєві форми: 1. Життєва форма за Серебряковим, це своєрідний зовнішній вигляд (габітус) певної групи рослин, який формується в процесі онтогенезу, росту і розвитку в певних умовах середовища. Серебряков використав велику сукупність ознак в системі співвіднесення, виділивши такі одиниці класифікації: відділи, типи, класи, підкласи, групи, підгрупи, секції життєвих форм та власне життєві форми. Складні системи взаємовідносин рослин та умов оточуючого середовища виявляються у фізіологічних особливостях і життєвій формі (габітусі) рослин.Стовбур сильно гілчастий, що несе у верхній частині крону з гілок різного порядку (вегетативних і квіткових). Сюди відносяться, наприклад, Quercus robur, Betula pendula Roth, Tilia cordata Mill. По ритму розвитку листя дерева цієї секції підрозділяються на підсекції листопадних і лісових вічнозелених дерев з різною тривалістю життя листів. До цієї секції відносяться: багато дерев лісів Африки, Південної Америки й Азії з різних сімейств двочасткових, а також маслини. Дерева цієї секції підрозділяються на підсекції листопадних і вічнозелених дерев з різною тривалістю життя листів.Головний стовбур мається лише на початку життя рослини. В дорослому стані чагарник володіє декількома або багатьма надземними кістяковими осями. Тривалість життя надземних кістякових осей у чагарників невелика: 10-12 років, хоча може бути від 2-3 років до 30-40 років і більш. Чагарники розділяються на чотири класи. Сюди відноситься більшість чагарників, у яких кістякові надземні осі ортотропні (1-й підклас ), плагіотропні (2-й підклас) або ліановидні (3-й підклас), більш-менш рясно гілчасті, з подовженими міжвузлями річних пагонів.У плині всього життя зберігається головний корінь. Базальні багаторічні ділянки втеч із бруньками поновлення звичайно засипані землею; однолітні пагони, які піднімаються. Рослини, що відносяться до даного відділу життєвих форм, зовсім позбавлені надземних здеревілих багаторічних осей; усі надземні стебла травянисті і покривні тканини їх первинні, без перидерми. Сюди відносяться багаторічні трави, усі пагони яких ростуть плагіотропно по поверхні ґрунту, регулярно утворюють стеблеродні корені. У межах цього підкласу чітко виражений морфогенетичний ряд рослин з бульбами, що запасають, не здатних до вегетативного розмноження, до рослин у яких бульби виявляються спеціальними органами вегетативного розмноження.Біоморфа - життєва форма, що визначається систематичним становищем видів, їх формами росту і біологічними ритмами (циклічними коливаннями біологічних процесів і явищ). Життєву форму у вищих рослин з еколого-морфологічної точки зору визначають як загальний вигляд (габітус) визначеної групи рослин, що виникає в їхньому онтогенезі в результаті росту і розвитку у визначених умовах середовища. Історично цей габітус розвився в даних грунтово-кліматичних умовах, як вираження пристосованості рослин до цих умов.
План
Зміст
Вступ 2
Розділ 1. Життєві форми та підходи до їх класифікації 3
1.1 Поняття про біоморфу 3
1.2 Основні підходи до класифікації життєвих форм 4
Розділ 2. Характеристика життєвих форм за Серебряковим 14
2.1 Дерева 14
2.2 Чагарники 17
2.3 Чагарники 19
2.4 Напівчагарники і напівчагарники 21
Висновок 30
Список використаної літератури 31
Вывод
Біоморфа - життєва форма, що визначається систематичним становищем видів, їх формами росту і біологічними ритмами (циклічними коливаннями біологічних процесів і явищ). Біоморфи визначають пристосованість організмів до комплексу факторів і зумовлені специфічними умовами їх місцезростання.
Життєву форму у вищих рослин з еколого-морфологічної точки зору визначають як загальний вигляд (габітус) визначеної групи рослин, що виникає в їхньому онтогенезі в результаті росту і розвитку у визначених умовах середовища. Історично цей габітус розвився в даних грунтово-кліматичних умовах, як вираження пристосованості рослин до цих умов.
Своєрідність життєвих різних форм виникає в онтогенезі рослин у результаті складного і тривалого ланцюга вікових морфологічних змін. Наприклад, однолітні сіянці ялини і сосни, дуба ще не дерева. Частіше такі зміни відбуваються з багаторічними травянистими рослинами: у перші роки життя вони стержнекорневі, вони потім можуть стати корневищними, столоноутворюючими, бульбовими.
Таким чином, життєва форма часто міняється в онтогенезі рослин. Тому віднесення життєвої форми до таксономічної одиниці еколого-морфологічної класифікації можливо тільки для дорослої особи даного виду у визначених умовах виростання, що володіє виглядом, що відбиває її екологічні особливості.
Система життєвих форм, що викладається нижче, покритонасінних і хвойних у широкому географічному плані ілюструє еволюційні відносини таксономічних груп життєвих форм великого рангу і носить еколого-морфологічний характер. Вона може бути корисної в ботаніко-географічних і геоботанічних дослідженнях.
Список литературы
1. Бавтуто Г.А., Еремин В.М. Ботаника. Морфология и анатомия растений. - Минск: Высшэйшая школа, 1997. - С. 329-334.
2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум з загальної екології. - К.: Либідь. 1997. -С. 102-118.
3. Білявський Г.О. Основи екології. - К.: Вища шк., 2004. - 289 с.
4. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.В. Екологія і охорона навколишнього природного середовища: навчальний посібник. - Суми, 2002. - 284 с.
5. Гайнріх Д., Гергт М. Екологія. - К.: Знання-прес, 2001. - 287 с.
6. ГОРЫНИНАТ.К. Экология растений. - М.: Высшая школа, 1979. - 368 с.
7. Двораковский М.С. Экология растений. - М.: Высшая школа, 1983.
8. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навч.посібник. - суми: ВТД «Університетська книга», 2003. - 416 с.
