Жири як клас природніх сполук: класифікація та хімічний склад, властивості, поширення, локалізація та біологічна функція у рослинах, напрямки дослідження та сфери використання. Характеристика лляної та соєвої олії, особливості їх впливу на організм.
При низкой оригинальности работы "Жири. Лікарська рослинна сировина, що містить висихаючі жирні олії та жирні олії, що містять фосфоліпіди", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Жири - високомолекулярні органічні сполуки, які складаються виключно з тригліцеридів жирних кислот загальної формули: тобто вони є складними ефірами гліцерину і вищих одноосновних жирних кислот з кількістю атомів вуглецю в ланцюгу від 6 до 24. Органічні речовини, що називаються жирами містяться у тваринних і рослинних організмах. Серед них можуть бути як: · насичені жирні кислоти, наприклад пальмітинова С15Н31СООН і стеаринова С17Н35СООН, так і: · ненасичені жирні кислоти (у тому разі з одним подвійним звязком - наприклад олеїнова кислота С17Н33СООН); з двома - лінолева кислота і з трьома ліноленова кислота подвійними звязками, а також з потрійним звязком, наприклад тариринова кислота С17Н31СООН), або навіть чотири (як у арахідонової кислоти) подвійні звязки між атомами вуглецю, - і трапляються лише в рослинних жирах і так званому риб"ячому жирі, в організмі людини не синтезуються, але потрібні для багатьох біохімічних процесів, і тому їх відносять до незамінних продуктів живлення. Шляхом гідролізу (омилення) жири легко розщеплюються на гліцерин і жирні кислоти, причому різні кислоти проявляють неоднакову стійкість до дії високих температур і мікроорганізмів. Більшість з них плавиться в інтервалі від 22 до 550С. температуру кипіння для жирів не визначають, бо вони руйнуються при 2500С з утворенням акролеїну: Жири і олії легко розчинні в органічних розчинниках (діетиловому ефірі, хлороформі, гексані, петролейному ефірі та інших); мало розчинні в етанолі, розчиняються в спирті при нагріванні, але при охолодженні розчин розшаровується; нерозчинні у воді, але в присутності емульгаторів утворюють емульсії.Жири - високомолекулярні органічні сполуки, які складаються виключно з тригліцеридів жирних кислот, тобто вони є складними ефірами гліцерину і вищих одноосновних жирних кислот з кількістю атомів вуглецю в ланцюгу від 6 до 24. Одержують жири пресуванням, екстракцією та витоплюванням. Дослідження жирів складається з органолептичного аналізу (консистенція, колір, смак, запах), встановлення їх розчинності, якісних реакцій (визначення домішок), встановлення фізичних (питома вага, показник заломлення) і хімічних числових показників.Олію добувають пресуванням подрібненого насіння льону. Насіння містить висихаючу жирну олію (30-48%), яка складається з гліцеридів ліноленової (35-40%), лінолевої (25-35%), ізоолеїнової (15-20%), пальмітинової та стеаринової кислот, є ензим лінамаразін, ціаноглікозид лінамарин (близько 1,5%), протеїни (20-25%), вуглеводи тощо. [23] Насіння, стебла і листя льону звичайного містять фенолокислоти: бузкову, кумаринову, транс-ферулову, транс-синапову та інші, а також етери коніферилового і синапового спиртів з феруловою кислотою. Препарат лінетол містить етилові ефіри ненасичених жирних кислот з льняної олії. Мазі, креми, олії, дитячі присипки (Linomad) містять лляну олію холодної екстракції з додаванням БАР.Олію добувають пресуванням подрібненого насіння льону. Насіння містить висихаючу жирну олію (30-48%), яка складається з гліцеридів ліноленової (35-40%), лінолевої (25-35%), ізоолеїнової (15-20%), пальмітинової та стеаринової кислот, є ензим лінамаразін, ціаноглікозид лінамарин (близько 1,5%), протеїни (20-25%), вуглеводи тощо. Препарат лінетол знижує рівень холестерину в крові і застосовується для лікування атеросклерозу, входить до складу аерозольних препаратів вінізоль, левовінізоль, лівіан. Соєва олія належить до жирних олії, що містять фосфоліпіди. В залежності від сорту та умов вирощування насіння сої містить 30-45% білків, 17-25% напіввисихаючої жирної олії, вітаміни А, В1, В2, В6, D, Е, С, холін, біотин (вітамін Н), фолацин (вітамін Вс).Жири - високомолекулярні органічні сполуки, які складаються виключно з тригліцеридів жирних кислот, тобто вони є складними ефірами гліцерину і вищих одноосновних жирних кислот з кількістю атомів вуглецю в ланцюгу від 6 до 24. Органічні речовини, що називаються жирами містяться у тваринних і рослинних організмах. Одержують жири пресуванням, екстракцією та витоплюванням. У фармацевтичному виробництві жири використовуються як основа для мазей, пластирів, лініментів, супозиторіїв, емульсій. Маслинову, мигдальну та персикову олії використовують як розчинник камфори, статевих гормонів, інших жиророзчинних речовин.
Вывод
Жири - високомолекулярні органічні сполуки, які складаються виключно з тригліцеридів жирних кислот, тобто вони є складними ефірами гліцерину і вищих одноосновних жирних кислот з кількістю атомів вуглецю в ланцюгу від 6 до 24. В утворенні жирів беруть участь як насичені, так і ненасичені кислоти.
Одержують жири пресуванням, екстракцією та витоплюванням.
Тваринні жири отримують витоплюванням із застосуванням «гострої» або «глухої» пари з подальшим очищенням.
Дослідження жирів складається з органолептичного аналізу (консистенція, колір, смак, запах), встановлення їх розчинності, якісних реакцій (визначення домішок), встановлення фізичних (питома вага, показник заломлення) і хімічних числових показників.
Хімічне дослідження жиру полягає головним чином у визначенні числових показників: кислотного, ефірного, йодного числа, числа омилення.
У фармацевтичному виробництві жири використовуються як основа для мазей, пластирів, лініментів, супозиторіїв, емульсій. Маслинову, мигдальну та персикову олії використовують як розчинник камфори, статевих гормонів, інших жиророзчинних речовин.
2. Лікарська рослинна сировина, що містить висихаючі жирні олії та жирні олії, що містять фосфоліпідиЛляна олія належить до висихачих жирних олій. Отримують її з насіння льону звичайного - Semina Lini (Linum usitatissimum, Linaceae). Олію добувають пресуванням подрібненого насіння льону.
Насіння містить висихаючу жирну олію (30-48%), яка складається з гліцеридів ліноленової (35-40%), лінолевої (25-35%), ізоолеїнової (15-20%), пальмітинової та стеаринової кислот, є ензим лінамаразін, ціаноглікозид лінамарин (близько 1,5%), протеїни (20-25%), вуглеводи тощо.
Препарат лінетол знижує рівень холестерину в крові і застосовується для лікування атеросклерозу, входить до складу аерозольних препаратів вінізоль, левовінізоль, лівіан. З льняної олії виготовляють зелене мило і мильний спирт, що застосовують при захворюваннях шкіри.
Соєва олія належить до жирних олії, що містять фосфоліпіди. Джерелом для отримання соєвої олії є насіння сої щетинистої - Semina Sojae (Glycine hispida, Fabaceae). Одержують олію сої методом пресування або екстракцією органічними розчинниками достиглого насіння сої.
В залежності від сорту та умов вирощування насіння сої містить 30-45% білків, 17-25% напіввисихаючої жирної олії, вітаміни А, В1, В2, В6, D, Е, С, холін, біотин (вітамін Н), фолацин (вітамін Вс). До складу жирної олії входять пальмітинова, олеїнова, лінолева (близько 50%) і ліноленова кислоти. Характерною ознакою насіння є великий вміст фосфатидів - лецитину (1-2%) і кефаліну, а також ізофлавонових глікозидів.
Входить до складу гепатопротекторних (ессенціале, есел) та венотонізуючих препаратів (есгефол, есавенгель).
Шрот сої після видобування жирної олії використовують для отримання препарату глісабол. До його складу входять ізофлавони, пектини, сахари, білки.
Використовується соєва олія в емульсіях, головним чином як джерело жиру в загальних парентеральних харчових схемах. Емульсії з соєвою олією використовуються як для орального, так і в/в застосування, напр. амфотерицин, діазепам, ретиноїди, вітаміни, поганорозчинні у воді стероїди, флюорокарбони та інсулін.Жири - високомолекулярні органічні сполуки, які складаються виключно з тригліцеридів жирних кислот, тобто вони є складними ефірами гліцерину і вищих одноосновних жирних кислот з кількістю атомів вуглецю в ланцюгу від 6 до 24. В утворенні жирів беруть участь як насичені, так і ненасичені кислоти.
Органічні речовини, що називаються жирами містяться у тваринних і рослинних організмах. Тому за походженням вони діляться на тваринні і рослинні, які в свою чергу підрозділяються на тверді і рідкі.
Одержують жири пресуванням, екстракцією та витоплюванням.
Холодне пресування олії, на відміну від екстракції, є повністю нейтральним методом для навколишнього середовища, а шрот після холодного вижимання є кормом для всіх видів тварин.
У фармацевтичному виробництві жири використовуються як основа для мазей, пластирів, лініментів, супозиторіїв, емульсій. Маслинову, мигдальну та персикову олії використовують як розчинник камфори, статевих гормонів, інших жиророзчинних речовин.
Лляна олія належить до висихачих жирних олій. Отримують її з насіння льону звичайного - Semina Lini (Linum usitatissimum, Linaceae). Олію добувають пресуванням подрібненого насіння льону.
Препарат лінетол знижує рівень холестерину в крові і застосовується для лікування атеросклерозу, входить до складу аерозольних препаратів вінізоль, левовінізоль, лівіан. З льняної олії виготовляють зелене мило і мильний спирт, що застосовують при захворюваннях шкіри.
Мазі, креми, олії, дитячі присипки (Linomad) містять лляну олію холодної екстракції з додаванням БАР. Олію включають до складу шампунів, зволожувальних кремів, аерозольних масок для обличчя, кондиціонерів для волосся, кремів для рук і нігтів.
Соєва олія належить до жирних олії, що містять фосфоліпіди. Джерелом для отримання соєвої олії є насіння сої щетинистої - Semins Sojae (Glycine hispida, Fabaceae). Одержують олію сої методом пресування або екстракцією органічними розчинниками достиглого насіння сої.
Входить до складу гепатопротекторних (ессенціале, есел) та венотонізуючих препаратів (есгефол, есавенгель).
Шрот сої після видобування жирної олії використовують для отримання препарату глісабол. Використовується соєва олія в емульсіях, головним чином як джерело жиру в загальних парентеральних харчових схемах.
Список литературы
жир хімічний олія біологічний
1. Гамерман А.Ф. Лікарські рослини: (Рослини - цілителі)./ А.Ф. Гамерман, Г.Н. Кадаєв, А.А. Яценко-Хмелевський. - М.: Вища школа, 1990. - 544 с.
2. Георгієвський В.П., Комісаренко Н.Ф., Дмитрук С.Е. Біологічно активні речовини лікарських рослин - Новосибирськ «Наука», 1990. - 379 с.
3. Державна фармакопея СРСР, 10е видання - Москва, «Медицина», 1968-1074 с.
4. Лавренов В.К., Лавренова Г.В. Сучасна енциклопедія лікарських рослин - СПБ.: Видавничий Дім «Нева», 2006. - 657 с.
5. Ковальов В.М., Павлій О.І., Ісакова Т.І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин - Х.: «Прапор», 2000. - 703 с.
6. Ковальов В.М., Попова Н.В., Кисличенко В.С. та ін. Практикум з фармакогнозії - Х: «Золоті сторінки», 2003. - 512 с.
7. Ковалева Н.Г. Лікування рослинами. - М.: Медицина, 1971. - 235 с.
8. Коренская И.М. Лекарственные растения и лекарственное растительное сырье - Воронеж, 2007. - 81 с.
9. Куркин В.А. Основы фитотерапии: учеб. пособие для студентов, обучающихся по специальности Фармация/В.А. Куркин. - Самара: Офорт, 2009. - 963 с.
10. Корсун В.Ф., Ситкевич А.Е., Єфімов В.В. Лікування препаратами рослинного походження. - Мінськ, 1995. - 383 с.
11. Лекарственные растения Государственной фармакопеи/ под ред. И.А. Самылиной - М.: «АНМИ», 1999. - 496 с.
12. Муравйова Д.А. Фармакогнозія: підр. для студ. фармац. вузів/ Д.А. Муравйова, И.А. Самиліна, Г.П. Яковлев. - 4-е вид., перер. і доп. - М.: Медицина, 2002. - 656 с.
13. Машковський М.Д. Лікарські засоби, т. 1 - Харків: «Торгсін», 1998. - 541 с.
14. Муравьева Д.А. Фармакогнозия (с основами биохимии лекарственных растений) - М.: Медицина, 1978. - 656 с.
15. Палов М. Энциклопедия лекарственных растений: пер. с нем. - М.: Мир, 1998. - 467 с.
16. Правила сбора и сушки лекарственных растений: сборник инструкций - М.: Медицина, 1985. - 328 с.
17. Регистр лекарственных средств России/ под ред. Ю.Ф. Крылова - М.: МИНФАРМХИМ, 1993. - 1006 с.
19. Харкевич Д.А. Фармакологія./ Д.А. Харкевич - 6-е вид., перер. і доп. - М.: ГЕОТАР МЕДИЦИНА, 1999. - 664 с.
20. Фармакогнозия. Лекарственное сырье растительного и животного происхождения: учеб. пособие для студентов фармацевт. вузов, обуч. по специальности «Фармация» / под ред. Г.П. Яковлева. - 2-е изд., испр. и доп. - СПБ.: СПЕЦЛИТ, 2010. - 863 с.
21. Химический анализ лекарственных растений/ под ред. Н.И. Гринкевич, Л.Н. Сафронович - М.: Высш. шк., 1983. - 218 с.
22. Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения/ под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой - СПБ.: Специальная литература, 1999. - 407 с.
23. fito.nnov.ru
24. medicbook.org.ua
25. www.herbs2000.com/h_menu/coumarins.htm
26. www.ncbi.nlm.nih.gov
Размещено на
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
