Загальне поняття витоків давньоримської релігії, як політеїстичної системи рабовласницького суспільства. Передумови становлення патріархальної свідомості людей. Роль жрецтва в житті стародавніх римлян. Повноваження понтифіків, феціалів та весталок.
Основною ланкою господарювання римської громади було хліборобство. Патріархальність життя зумовила також особливу шану та обожнювання душ предків як покровителів домашнього вогнища - ларів, пенатів та ін.Жерці та жриці у політеїстичних релігіях - це група людей, які виконують функції посередництва між людьми і надприродними силами, а також здійснюють релігійні обряди: жертвопринесення, молитви, різні чаклунські маніпуляції. Слово «жрець» походить від старословянського «жрети» - приносити жертву. Жерці зявились у період розпаду первісної громади і становлення державної організації життя людей. Жерці вели літописи, записували фольклорні твори, проводили астрономічні та інші спостереження, займались підготовкою жертовних тварин, стежили за правилами здійснення молитов і ритуальних дій, давали поради, до якого божества потрібно звертатись із тим чи іншим проханням, наглядали за порядком у храмах.Спосіб життя стародавніх римлян, що займалися переважно сільським господарством і війнами, сам по собі був досить суворий. До знайомства з грецьким культурним досвідом тут навіть не було статуй богів - бог війни Марс шанувався в вигляді списа, Веста, богиня домашнього вогнища - в вигляді живого вогню й ін. Однак в Римі не було особливого замкнутого жрецького стану, адже в принципі обовязки жерця і навіть верховного понтифіка міг виконувати будь-який громадянин, який удостоївся обрання.Найбільшою владою в питаннях релігії розташовувала колегія понтифіків, на чолі якої стояв верховний понтифік. До колегії належали також вищий жрець, який відав жертвопринесеннями («священний цар»), і три фламина, що служили певним божествам: жерці Юпітера, Марса і Ромула-Квиріна - божественних покровителів Вічного міста. Ці фламіни називалися старшими, і вибирали їх з представників найзнатніших патриціанських родів на відміну від фламинов молодших, що служили божествам, менш шанованим у Римі, і не входили до колегії понтифіків, молодшими Фламіні могли стати і вихідці з плебсу. Поряд з цим існували і інші релігійні обєднання: колегії «арвальских братів», салієв, луперків - жерців, що мали найрізноманітніші сфери компетенції та повязаних головним чином з найдавнішими землеробськими культами.Весталки, цнотливі діви, втілення чистоти і непорочності, утворювали свого роду чернечий орден, всього їх було шість, одна з них вважалася старшої весталкою. Таке сусідство було необхідним, адже головним обовязком весталок було по черзі, вдень і вночі, підтримувати вогонь на вівтарі Вести в її храмі. Статуї богині в святилище не було, і єдиним символом її божественної сили був цей священний вічний вогонь. Культ Вести був, як вірили римляни, тісно повязаний з долями їхньої держави, якщо священний вогонь одного разу згас, це було витлумачено як найгірша ознака для всієї Римської держави. Нарешті, дозволялося звільнити від обовязків жриці Вести ту дівчинку, у якої сестра вже була обрана жрицею або батько був Фламіні, або авгурів, або членом якої іншої жрецької колегії.Досконало розроблена система жертвоприношень та обрядів становила все релігійне життя римлян. Внаслідок постійних контактів з іншими народами римська релігія зазнала великого впливу чужоземних вірувань. У римлян був звичай після завоювання якогось міста переселяти до своєї столиці богів переможених, щоб викликати до себе їхню прихильність і вберегтися від їхнього гніву. Ось як, наприклад, римляни закликали до себе карфагенських богів. Жрець проголошував урочисте заклинання: «Боже чи богине, що поширюєте опіку над народом і державою карфагенян, ви, що є покровителями цього міста, до вас звертаюся з молитвами, вам віддаю шану, у вас милості прошу, щоб покинули народ і державу карфагенян, щоб покинули їхні храми, щоб від них пішли.
План
Зміст
Вступ
1. Жрецтво: загальні риси
2. Жерці та жриці Стародавнього Риму
2.1 Понтифіки
2.2 Феціали
2.3 Весталки
Висновки
Перелік використаних джерел
Вывод
Досконало розроблена система жертвоприношень та обрядів становила все релігійне життя римлян. Внаслідок постійних контактів з іншими народами римська релігія зазнала великого впливу чужоземних вірувань. Наприклад, Юнона й Мінерва були етруського походження.
Від етрусків запозичене численні релігійні обряди й організацію жрецьких колегій. Під впливом греків відбулося майже цілковите ототожнення римських богів з грецькими. У римлян був звичай після завоювання якогось міста переселяти до своєї столиці богів переможених, щоб викликати до себе їхню прихильність і вберегтися від їхнього гніву.
Ось як, наприклад, римляни закликали до себе карфагенських богів. Жрець проголошував урочисте заклинання: «Боже чи богине, що поширюєте опіку над народом і державою карфагенян, ви, що є покровителями цього міста, до вас звертаюся з молитвами, вам віддаю шану, у вас милості прошу, щоб покинули народ і державу карфагенян, щоб покинули їхні храми, щоб від них пішли. Перейдіть до мене, у Рим. Нехай наше місто і храми будуть вам приємніші. Будьте ласкаві й прихильні до мене, і до народу римського, і до наших воїнів так, як ми цього хочемо і як це розуміємо. Якщо зробите так, обіцяю, що вам спорудять храми і справлятимуть на вашу честь ігри». Перетворення Риму на середземноморську державу спричинило чималий вплив східних культур.
Перелік використаних джерел
1. Абрамова С.Д. Основне богословя: Релігії давнього світу. В 2 ч., Чернівці, 1998. - Ч. 1.
