Окреслення еволюційних етапів розвитку української камерно-інструментальної сюїти. Розгляд образно-семантичного змісту найвизначніших зразків жанру ХХ століття. Вивчення жанрових, композиційно-драматургічних та стильових рис ряду новітніх творів.
При низкой оригинальности работы "Жанрово-стильова динаміка української камерно-інструментальної сюїти ХХ століття", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Музикознавство обирає системний підхід до вивчення новітніх композиторських шукань у просторі історії камерно-інструментальних жанрів, зокрема, сюїти. Досягнувши перших естетичних вершин у творчості західноєвропейських композиторів XVII-XVIII століть, переживши фазу розквіту у ХІХ, сюїта ХХ століття продовжує свій еволюційний шлях. Пізнання світоглядних передумов та жанрово-стильової динаміки української камерно-інструментальної сюїти ХХ століття зумовлено необхідністю: комплексного розгляду соціокультурних засад, що вплинули на її формування і шляхи розвитку; здійснення узагальнень, що дозволять визначити місце української камерно-інструментальної сюїти у цілісній жанровій системі ХХ-початку ХХІ століття; Для досягнення вищеозначеної мети формулюються наступні завдання: систематизувати існуючі у зарубіжній та українській музикознавчій думці теоретичні концепції жанру сюїти;У результаті аналізу ряду теоретичних концепцій сюїти і сюїтності автор доходить висновку, що саме «генетичний код» зумовлює драматургічну цілісність внутрішньої структури циклічного жанру. Підрозділ 1.2 «Етапи еволюції європейської камерно-інструментальної сюїти XVI-ХІХ століть» присвячено відтворенню історичних етапів становлення жанру: витоки - XVI століття, кристалізація - середина XVII, розквіт - друга половина XVIII - перша половина ХІХ, після чого сюїта поступається місцем симфонії. До типу фольклорної сюїти автор відносить також «Шість мініатюр на народні теми» для фортепіано та «Сюїту для віолончелі і фортепіано» В.Барвінського (1927). Розглядаючи типологічну групу сюїт з ретроспективною жанрово-стильовою орієнтацією, автор побіжно згадує Сюїту для фортепіано М.Колесси «Пасакалія, скерцо і фуга» (1929), цикл В.Косенка «11 етюдів у формі старовинних танців» (1928), ранні фортепіанні Сюїти №1, 2 (1934) та №3 (1936) Р.Сімовича та «Класичну сюїту» І.Шамо (1958). Підрозділ 3.2 «Принципи жанрово-стильової ретроспекції у сюїтах другої половини ХХ століття» містить обґрунтування їх поділу за критерієм інструментального складу: партити для фортепіано М.Скорика, М.Кармінського, В.Шумейка, Ю.Іщенка, О.Гнатовської; для інструментів соло: баяну - В.Зубицького (1983) та Ю.Шамо (1985); флейти - Л.Дичко (1973) та Я.Фрейдліна (1973); віолончелі - Ю.Іщенка (1991); альта - Ю.Іщенка (2003); камерного ансамблю - М.Скорика (1974), флейти і арфи - (1973), віолончелі і струнного оркестру (1986), флейти, скрипки, віолончелі і клавесину (1991), квартету флейт (1993), скрипки і фортепіано (2002) Ю.Іщенка; скрипки, віолончелі і фортепіано (1982) В.Бібіка та багато інших.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Список литературы
1) Довгань П.В. «Афоризми» Д.Шостаковича у контексті образно-стилістичних та композиційних пошуків інструментальної сюїти 20-х років ХХ століття / П.В.Довгань // Наукові збірки Львівської національної музичної академії ім. М.В.Лисенка: Музикознавчі студії. - Львів : Сполом, 2007. - Вип.16. - С.219-226.
2) Довгань П.В. Типологічні моделі української камерно-інструментальної сюїти ХХ століття / П.В.Довгань // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка та Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського. - Серія : Мистецтвознавство. - Тернопіль-Київ, 2009. - № 2(21). - С.75-81.
3) Довгань П.В. Жанрові метаморфози української інструментальної сюїти 70-80-х років ХХ століття / П.В.Довгань // Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. - Рівне, 2009. - Вип.15. - С.180-186.
4) Довгань П.В. Інструментальна сюїта - дискурс теорії жанру / П.В.Довгань // Збірник наукових праць Інституту мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки та Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського: Музикознавчі студії. - Луцьк, 2009. - Вип.3. - С.131-143.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
