Становлення турецького роману ХХ століття, роль європейської художньої традиції у його розвитку. Аналіз особливостей наративного дискурсу. Характерні прояви інтертекстуальності романів. Жанрово-стильові моделі, сюжетотворчі та композиційні особливості.
При низкой оригинальности работы "Жанрово-стильові моделі сучасного турецького роману (80-90-ті роки)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Бажання творчої інтелігенції Туреччини оживити коріння національного мистецтва та, орієнтуючись на зміну культурних парадигм, створити літературу, яка могла б адекватно відобразити сучасне світосприйняття, реалізується в появі концептуально нової моделі роману кінця ХХ століття. Експериментальні пошуки нових художніх засобів, стильових домінант, деконструкція традиційних наративних принципів та жанрові модифікації продукують літературу постмодерністських рецепцій, що окреслює принципово нову для турецької прози концепцію особистості, а відтак, і нового героя, який уподібнює себе світові, приймаючи його абсурдність, шукає гармонії зі світом, що реалізується через пошуки істини, насамперед у власному внутрішньому світі. Герої романів Орхана Памука, Адалет Агаоглу, Огуза Атая, Латіфе Текін, Метіна Качана, Пинари Кюр зазнають гострої кризи самоідентифікації, приходять до розуміння, що процес осягнення світу людиною, яка шукає істину, ототожнюється з процесом „самопізнання (адже істина - в самій людині, що охоплює в собі весь світ), яке, своєю чергою, нерозривно повязане з духовним вдосконаленням особистості”. Знайомство української літературно-критичної думки з художніми здобутками Сходу, зокрема сусідньої Туреччини, яке, завдяки Агатангелові Кримському, триває вже близько ста років, наразі обмежується кількома перекладами та поодинокими статтями номінативного характеру в періодиці. Мета дослідження полягає у вивченні й аналізі стильових моделей сучасного турецького роману, що передбачає розвязання таких завдань: - розглянути становлення турецького роману ХХ століття;Орієнтуючись на західну літературу, вони ставили собі за мету створювати романи, що відповідають потребам читача-інтелектуала та водночас доступні широкому загалу. Значно слабшають канони традиційної форми, поряд з романом „морального розслідування”, зявляється роман „відцентрової” структури. Перші ґрунтовні розвідки, присвячені романному жанрові, написали Ахмет Хамді Танпинар (“Історія турецької літератури ХІХ століття”, “Статті про літературу”) Джеміль Меріч (“Роман у нас” із книги “Сорок амбарів”), Ахмет Мітхат Ефенді (“Тези про те, як писати роман”). Розглянуто творчість таких яскравих представників “роману 12 березня”, як Четін Алтан, („Суворий нагляд”, „Крихта неба”, „Знову настав день”), Тарик Дурсун („Ти поранений”), Ердал Оз („Світанок”), Севгі Сойсал („Суперечка”), Адалет Агаоглу („Весільна ніч”), Еміне Ишинсу („Хитрун”), Фірюзан („47-мі”). У другому розділі - “Постмодерністський турецький роман: зародження і розвиток” - аналізуються романи, що знаменують перелом у турецькій літературі, перехід від реалістичних та модерністичних наративних моделей до естетики постмодернізму.Романи Орхана Памука: інтертекстуальний аспект // X Міжнародний літературний турецький симпозіум КІБАТЕК. К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2005.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
