Еволюція романних форм у прозі В. Ґолдінґа. Тенденції, напрями дослідження творчості письменника у вітчизняному і зарубіжному літературознавстві. Специфіка сюжетно-композиційної організації, її вплив на жанрову природу, часопросторові відносини у романах.
Творчість Вільяма Джеральда Ґолдінґа (1911-1993), англійського письменника, лауреата Нобелівської премії з літератури 1983 року, з повним правом може бути віднесена до найбільш яскравих, складних і неоднозначних явищ світової культури другої половини ХХ ст. Особливо це стосується жанрової природи його творів. Ґолдінґ, оскільки автор у процесі творчої еволюції не міг постійно дотримуватись одного й того самого художнього коду. Запропоновані дослідниками визначення - “роман-притча”, “роман-алегорія”, “роман-міф”, “роман-парабола” - вказують на неоднозначність жанрової природи творів В. Ґолдінґа. Дисертацію виконано на кафедрі зарубіжної літератури Камянець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в межах науково-дослідної теми “Поетика і типологія літературних жанрів” (номер державної реєстрації 0IIIU006707).У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і наукову новизну, визначено предмет, мету, завдання, методи дослідження, охарактеризовано стан вивчення проблеми, окреслено теоретичну і практичну значущість роботи, описано структуру дисертації, наведено відомості про апробацію отриманих результатів. Ґолдінґа» - здійснено аналіз основних тенденцій та напрямів у вивченні творчої спадщини письменника, окреслено коло досі не досліджених питань. Історіографічний огляд дослідницької літератури (підрозділ 1.1.) показав, що увага літературознавців концентрується переважно на двох найвідоміших романах - “Володар мух” і “Шпиль”; інші ж твори вивчаються недостатньо. У спробах зясувати жанрову специфіку його творів дослідники найчастіше оперують термінами “fable” (притча, байка), “parable” (парабола), “myth” (міф), “allegory” (алегорія), “novel” (роман). Намагання простежити еволюцію творчості стосуються переважно аналізу проблематики, специфіки образності та символіки, а питання жанрової еволюції залишається поза увагою - тому й вимагає ґрунтовного вивчення.«“Володар мух” як роман-притча» - проаналізовано взаємодію романної та притчової структур, завдяки чому твір прочитується на двох рівнях - власне сюжетному і глибинно-символічному, на якому будь-яка ситуація набуває універсального та позачасового характеру. У романі “Злодюжка Мартін” найбільш відчутний вплив модерністської поетики на творчість письменника: розширенню меж текстової реальності сприяють гра з простором і часом; парадоксальне переплетення світів, “реальності” та марення, їх поєднання у свідомості головного героя; відтворення найдрібніших деталей ментальних та фізіологічних процесів. Поступово роман вибудовується як дворівнева художня структура, де предметом читацької уваги стає не тільки “роман героїв”, а й процес його створення (“роман роману”). До ознак метапрози в романі відносимо періодичні коментарі власне процесу написання твору, розмірковування над проблемами і своєрідністю літературної творчості та літературної критики, формування образу реципієнта численними метатекстовими вставками, а також рефлексію героя-автора над своїм твором як художнім цілим. Жанрова природа роману “Паперові люди” обумовлюється багатозначністю змісту і постає як багаторівнева структура, в якій взаємодіють жанрові начала “роману про митця”, біографії, метароману, сатиричного і психологічного роману.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
