Життєвий та творичй шлях Альфреда де Мюссе - французького поета і прозаїка. Вихід у світ його першої книги - Іспанські й італійські повісті. Дослідження своєрідності драматургії Мюссе на прикладі творів Уста й чаша, Лоренцаччо, Сповідь сина віку.
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ АЛЬФРЕДА ДЕ МЮССЕ 1.1 Короткі відомості із біографії 1.2 Життєвий та творчий шлях РОЗДІЛ ІІ. СВОЄРІДНІСТЬ ДРАМАТУРГІЇ АЛЬФРЕДА ДЕ МЮССЕ 2.1 Іще один романтик… 2.2 Ліру кинь і в бій 2.3 Ми пишемо нашою власною кров’ю 2.4 З любов’ю не жартують 2.5 Лоренцаччо 2.6 Син свого століття ВИСНОВОК СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Актуальність даної курсової роботи зумовлена тим, що Альфред де Мюссе був молодшим сучасником великого покоління французьких романтиків, до якого належать Ламартін і Віньї, Гюго і Жорж Санд. Ніхто інший не зміг так відразу, з першого погляду навіяти уявлення про юного генія (Мюссе не виповнилося й двадцяти років, коли вийшла перша його збірка) [13, 114]. Це уявлення підтвердила наступна його збірка Спектакль у кріслі (1832), до якої увійшли драматична поема Уста й чаша, поема Намуна, комедія Про що мріють дівчата; в другому виданні 1834 р. збірка доповнилася поемою Ролла, драмами Андреа дель Сарто, Примхи Маріанни та Фантазіо. Як і Віньї, він теж тяжіє до байронічної течії, в його творчості багато трагічного надриву, але однак не менше життєлюбності й іронії, життєлюбної іронічної гри. ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ АЛЬФРЕДА ДЕ МЮССЕ 1.1 Короткі відомості із біографії Мюссе народився 11 грудня 1810 р. в Парижі, походив зі знатного, але збіднілого роду (в XVI столітті один з його предків одружився на Кассандрі, музі Ронсара). Перші вірші Мюссе написані під впливом романтичного суспільства Сенакль (cenacle), у якому царювали тоді Гюго, Віньї, Сент-Бев, Шарль Нодье й брати Дешан. У душі самого Мюссе жили два чоловіки, яких він зображує або двома (як в Caprices de Marianne), або в одному самогубці, що має повне презирства до самого себе. Батьки пишалися успіхами сина й не відмовляли йому в грошах. Герцог Орлеанский був його другом, герцогиня Олена познайомила його з германською літературою, кращі жінки Парижа боролися за честь бути відзначеними його увагою. Як й у лорда Байрона, воно були підстрижене у вигляді корони над поетичним чолом і виноградоподібними локонами спускалися зі скронь і потилиці. Дівчина ще більше стала прагнути до радостей життя тих самих німф і богинь, яких висікав з мармуру барон Бозио і які їй подобалися більше, ніж статуетки строгих святих, що гордовито стояли в кімнатах благочестивих сестер. Тим часом Рашель стала теперішньою зіркою театру Французької комедії й улюбленицею паризького суспільства.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
